Від Ліллегаммера до Пекіна: ТОП-5 хокейних олімпійських фіналів

Світова хокейна спільнота в очікуванні північноамериканського фіналу Олімпіади. Кращі з кращих зірок НХЛ зійдуться в принциповому герці. Не завше формула олімпійського хокейного турніру пропонувала нам фінали як такі. Інша річ, що було чимало двобоїв, які, не маючи формально фінального статусу, такими фактично ставали. Яскравий приклад – «диво на льоді» в Лейк-Плесіді-1980, коли американські студенти буквально вигризли звитягу в тіхоновської «Червоної машини» (опісля, щоправда, штатникам ще довелося попітніти в матчі проти Фінляндії). Або ж матч між збірними країн, яких уже немає на політичній мапі світу – СРСР – Чехословаччина – заключний акорд Олімпіади в Сараєво-1984 (2:0). Та все ж і пам’ятних видовищних фіналів у прямому значенні цього слова на олімпійських хокейних турнірах вистачало. Зазвичай, боротьба в таких двобоях точилася вперта. Виняток – хіба що найперший в історії олімпійський хокейний фінал, коли далекого 1920 р. у рамках Літніх олімпійських ігор в Антверпені канадці каменя на камені не залишили від оборони шведів: 12:1.

Та більшість вирішальних матчів за олімпійське золото все ж таки були куди конкурентнішими. Згадаймо найнапруженіші та найяскравіші з них.

Читайте також:

Фінал Олімпіади-2026. Канада і США влаштують зарубу за хокейне золото

Сало – сила, плаче Карія!

1. 1994. Ліллегаммер. Швеція – Канада – 3:2 по булітах

Як на мене, той матч – найкращий серед своїх фінальних співбратів! Шведи відкрили рахунок на самому початку зустрічі завдяки зусиллям Томаса Юнссона й упродовж тривалого часу давали собі раду з атаками «Кленових листків». Однак у половині 3-го періоду все перевернулося з ніг на голову. Прикметно, що цьому передувала мелодія гімну «Манчестер Юнайтед» у льодовому палаці Ліллегаммера в павзі перед вкиданням, на яку палко реагували саме шведські вболівальники. Спершу Пол Карія виявився кмітливішим на п’ятаку, скоригувавши політ шайби після кидка Грега Джонсона (на жаль, у 2019 р. Джонсон вкоротив собі віку в 48-річному віці, залишивши дружину й двох доньок). А невзабарі кіпер шведів Томмі Сало відбив шайбу просто на Дерека Маєра, чим канадський захисник скористався сповна. Цікаво, що після олімпійського сезону Маєр поїхав грати до Європи й упродовж 10-ти років захищав кольори фінської «Таппари» й пари німецьких клубів. У НХЛ же автор шайби, яка цілком могла б стати переможною у фіналі Олімпіади, більше не грав. Хоча шведи й були обмежені в часі, однак незадовго до сирени зрівняли рахунок стараннями Магнуса Свенссона (потужний кидок майже із синьої лінії, і рикошет від когось із канадців). Канадців підвів Бред Веренка (водночас його все одно було включено до символічної збірної турніру), заробивши 2 хвилини й полегшивши скандинавам завдання відігратися.

Додатковий час був сповнений подіями, але не гольовими. Зокрема уже згадуваний Джонсон завдав травми Кенні Юнссону, штовхнувши шведа на борт так, що той довго не міг отямитися, а наставник шведської команди Курт Лундмарк голосно висловлював претензії канадській лавці й своєму колезі.

В серії ж булітів канадці спершу повели, однак шведи змогли зламати хід боротьби. Команди визначили переможця аж після того, як кожна зробила по 7 кидків: Петер Форсберг був влучним, виконавши славнозвісний фінт однією рукою, який і дотепер демонструють у навчальних відео (через рік шведська поштова служба навіть випустила марку з вирішальним булітом, щоправда, голкіпер канадців Корі Хірш не дав згоди на використання свого зображення, відтак на марці довелося його «замаскувати»), а Карія схибив, програвши битву поглядів Томмі Сало. Шведи вперше стали олімпійськими чемпіонами!

Північноамериканська драма

2. 2010. Ванкувер. США – Канада – 2:3 в овертаймі

Склад півфіналів на тій Олімпіаді був аналогічним нинішньому. Тільки ось американці в півфінальному двобої впевнено переграли фінів, а канадці у впертій боротьбі здолали словаків. У фіналі ж канадці повели 2:0, але американці в своєму прагненні зрівняти шанси були наполегливими. Одну шайбу відіграли майже одразу, а, щоб закинути другу, довелося попогнути хребта. Зрештою, зірково-смугасті замінили воротаря 6-м польовим гравцем, і Зак Парізе за 25 секунд до закінчення 3-го періоду виявився найспритнішим біля воріт канадців, підправивши у ворота шайбу, що відскочила від канадського голкіпера Роберто Люонго: 2:2.

В овертаймі канадці були набагато активніші за своїх сусідів і закономірно перемогли. Долю золота вирішив Сідні Кросбі (відзначився кидком із гострого лівого кута, знайшовши шпарину між штангою та воротарем американців Раяном Міллером), який і на нинішній Олімпіаді – 16 років по тому – грав у складі канадської збірної, та, на жаль, змушений був через травму дочасно завершити свій виступ на Іграх у Мілані – Кортіні Д’Ампеццо. А тоді, 16 років тому, після голу Кросбі ванкуверська авдиторія – 17 748 глядачів – була в захваті!

Безпрапорний каприз

3. 2018. Пхьочхан. ОСР – Німеччина – 4:3 в овертаймі

Тоді перемогла команда з дивною назвою «Олімпійські спортсмени з Росії». Збірна, що не мала права використовувати свій прапор і гімн (допінгові ігриська чотирма роками раніше в Сочі відгукнулися шахраям, хай які б химороди ті химородили), утім, вважалася фаворитом змагань (дивилися на інші команди через верхню губу), адже вперше від 1994 р. олімпійський хокейний турнір пройшов без участі гравців НХЛ.

Менше з тим, безпрапорні були в хвилині від фіаско, адже, здавалося б, малоамбітна збірна Німеччини двічі відігравалася у фіналі, а в 3-му періоді повела в рахунку за 3 з якоюсь дещицею хвилини до закінчення 3-го періоду. Йонасу Мюллеру росіяни дали чимало простору й часу в своїй зоні. Німець неквапом прямував до воріт суперників, вицілював мішень і, зрештою, поцілив у кут воріт. Коли ж трохи більш як за 2 хвилини до сирени німці дістали чисельну перевагу, то здавалося, ніщо не завадить бундестіму святкувати здобуття олімпійського золота. Однак досвіду німецькій команді не стачило. Вони дали змогу безпрапорним перевести шайбу в свою зону й замінити воротаря 5-м польовим гравцем. Й досвідченіші осеерівці цим скористалися: Микита Гусєв закинув з гострого кута й із незручної руки. В овертаймі тривалий час точилася позиційна боротьба: після 10 хвилин співвідношення кидків у 4-му періоді було 1:1. А от більшість «олімпійські спортсмени» реалізували стараннями тодішнього московського армійця, а нині гравця «Міннесоти Вайлд» Кирила Капрізова, якому дуже зручний пас віддав той таки Гусєв. Відзначу малу відвідуваність цього фіналу: гру власноочно побачило лише 5075 глядачів. Менше з тим, синьо-жовтий прапор із написом «Шальке 04» в німецьких фанів зайшов у пам’ять, чого там.

Під наглядом українця

4. 2006. Турин. Фінляндія – Швеція – 2:3

Суперники почергово вели перед у рахунку, та фіни якось не встигли вийти з роздягальні на початку 3-го періоду. На 10-й секунді тієї 20-хвилинки захисник Ніклас Ерік Ліндстрьом (ветерану «Детройт Ред Вінгс» на той час було вже 35) кидком здалеку закинув, як виявилося згодом, вирішальну шайбу. Прикметно, що за загальною статистикою шведи перекидали фінів на 1 кидок, і він виявився вирішальним.

Зазначу, що головним арбітром того фіналу був знаний канадець українського походження Пол Деворскі, який мірою сил підтримував й українських хокейних суддів. До речі, киянин Андрій Кича тоді вперше відпрацював на хокейному турнірі Олімпіади як суддя.

Певний післясмак у того фіналу був, адже вже в Стокгольмі шведську команду на урочистостях, присвячених олімпійській перемозі, сфотографували на тлі рекламних плакатів спонсорів Шведської хокейної асоціації, а не Шведського олімпійського комітету. Відтак стояло навіть питання про позбавлення чемпіонів золотих нагород. Однак Фінляндія вчинила шляхетно та не стала подавати протест, визнавши перемогу суперників. А через 5 років після тієї Олімпіади Петер Форсберг в одному з інтерв’ю зізнався, що шведи свідомо програли в групі словакам, обираючи собі легших суперників у сітці плей-оф. ІІХФ почала відповідне розслідування. Форсберг написав письмове пояснення, де зазначав, що його буцімто не так зрозуміли. Зрештою, розгляд справи припинили, якщо хочете, пустили позавіч, та певний осад залишився, чого там. Відлуння в того фіналу виявилося задовгим.

Україно, для тебе «Левове золото»!

Знову в фіналі була збірна з чудернацькою назвою. Абревіатура ОКР розшифровувалася як Олімпійський комітет Росії. Та цього разу в безпрапорної команди не вийшло розжитися олімпійським золотом: фіни грали помітно краще, перекидавши абревіатурників із рахунком 31:17. Підсумковий рахунок матчу не містив таких докорінно різних цифр, адже в захисті окаерівці діяли доволі вправно. Та цього разу фіни замість пропускати вирішальну шайбу на початку 3-го періоду, закинули її самі. Політ шайби після дальнього кидка вже легендарного 204-сантиметрового гренадера Марко Анттіли скоригував Ганнес Бйорнінен. Прикметно, що перед останнім вкиданням, за 16,5 секунди до сирени про закінчення 3-го періоду американський коментатор згадував «диво на льоді» 1980 р. Хоча, як на мене, паралелі тут не зовсім доречні, адже фінська команда – це аж ніяк не студенти, та й у росіян-абревіатурників збірна не складалася із суперзірок (енхаелівці на Олімпіаді-2022 не грали, ковід виявився тією причиною, яка допомогла найсильнішій лізі світу оформити відмову від участі в Іграх). А після того вкидання в середній зоні Бйорнінен грамотно закрив шайбу корпусом, вигравши чимало часу й фактично викинувши в дзюряву діжку всі шанси болотяних перевести гру в овертайм.

В українському повітрі тоді вже відчувався подих війни, орки стояли біля наших кордонів, і дуже зворушливо було читати дописи фінських гравців у соцмережах після звитяги над безпрапорними: «Україно, для тебе!». Отже, Фінляндія вперше стала олімпійським чемпіоном із хокею, а хокейні історики назвали ту звитягу «Левове золото» (лев є символом фінської команди).

***

Чи увійде сьогоднішня гра до переліку легендарних? Знаєте, переглядаючи нещодавно повністю фінал Олімпіади-2010, а опісля фінал Олімпіади-2018, був вражений контрастом швидкостей. Північноамериканці-енхаеелівці гасали майданчиком на шалених швидкостях навіть у 4-му періоді, а безенхаелівський фінал Пхьончхана, хоча й подарував неабияку інтригу та захопливу сюжетну лінію, однак подібною блискавичністю похизуватися не зміг. Цьогоріч, переконаний, зі швидкостями й видовищністю буде все гаразд. Зірковий набір гравців гарантовано, як і насолоду від феєрії на льоду. За будь-якого підсумку вирішальної гри. Насолоджуймося!

Олексій РИЖКОВ