Схилимо голови. Спортивний журналіст загинув на Майдані

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує героя Небесної сотні, спортивного журналіста і фаната львівських «Карпат» Ігора Костенка, який загинув під час протистоянь з псами режиму на Майдані незалежності в Києві рівно 12 років тому, 20 лютого 2014 року. Хлопцеві назавжди залишиться 22 роки.

Життєвий шлях

Ігор Костенко народився 31 грудня 1991 року в селі Зубрець Бучацького району на Тернопіллі, навчався в зубрецькій загальноосвітній школі, після чого два роки вчився в Бучацькому колегіумі імені Святого Йосафата, закладі з поглибленим вивчення історії та християнства. Коли настав час обирати навчальний заклад для отримання вищої освіти, ніхто майже не сумнівався у тому, що це буде Львів. Юнакові дуже подобалося це місто, про яке він багато читав, а зрештою поступив на географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка.

Переїхавши до Львова, Ігор активно підтримував футбольні «Карпати» на домашніх та виїзних матчах, був на фанатському секторі, але не входив до жодного з навколофутбольних колективів. В 2009-му він вступив у Всеукраїнське братство воїнів ОУН-УПА імені генерал-хорунжого Романа Шухевича.

Навчання в університеті Костенко поєднував із роботою журналістом в інтернет-виданні «Спортаналітика», був ініціатором створення україномовного спортивного інтернет-видання allsport24.com, поява якого затрималася через участь його розробників у подіях Майдану. Також Ігор був активним редактором української Вікіпедії (дописував під ніком Ig2000). За два з половиною роки участі він створив понад 280 статей.

Загибель

Костенко прагнув, аби Україна йшла європейським шляхом розвитку, коли паханат януковича почав рух у зворотньому напрямі. Від самого початку протестів у Києві восени 2013-го Ігор був їх активним учасником, неодноразово їздив на Майдан, був там і в ніч проти 30 листопада 2013 року, коли «беркутівці» жорстоко розігнали студентів. Під час подій в центрі столиці Ігор не входив до якоїсь окремої організації чи сотні, на бажаючи, аби його обмежували в свободі дій. Сам собі шукав роботу та допомагав там, де не вистачало вільних рук. Костенко перебував на Майдані й в переддень перших вбивств (Сергія Нігояна та Юрія Вербицького).

Наступного разу поїхати до столиці Ігора з друзями вже спонукали новини з Майдану, де відбувалися запеклі протистояння з силовиками та нові вбивства учасників Революції. Ігор разом з двома товаришами приїхали в столицю о пів на першу ночі 19 лютого, а наступної ночі пішли до будівлі КМДА. Вранці 20 лютого Костенко збирався допомагати зі зведенням барикад, аж раптом повідомили, що «беркутівці» почали відступати і люди пішли в наступ. Ігор Костенко загинув від кульового поранення в область серця, його тіло знайшли поблизу Жовтневого палацу на вулиці Інститутській, а згодом перенесли до Михайлівського собору.

23 лютого 2014 року Ігоря поховали в рідному селі Зубрець на Бучаччині. Дорогою до останнього земного притулку тіло Героя супроводжували тисячі людей, прощання відбувалися у багатьох містах Тернопілля.

Вшанування

18 лютого 2015 року на стіні Бучацького колегіуму імені Святого Йосафата відкрили меморіальну дошку своєму учневі Ігореві Костенку. Також у селі Зубрець було перейменовано вулицю, на якій він жив.

21 листопада 2014 року разом з іншими 109 героями Небесної сотні Ігореві Костенку присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

20 лютого 2018 року в дворі географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, урочисто відкрили та освятили пам'ятник Ігореві. На церемонії були присутні мати і сестра Героя України.

Читайте також:

Схилимо голови. В ту ніч, коли палали профспілки