Ігор Тудор як білий прапор Тоттенхема

Ну ось, догралися. Точніше, допризначалися. Історію падіння «Тоттенхема» можна чудово відстежити за останніми тренерськими призначеннями. Спочатку Почеттіно, Моурінью, Конте: чи відчуваєте, як звучить? «Шпори» тодішні справді були непересічною командою, яка претендувала як мінімум на зону Ліги чемпіонів. А ось що далі сталося із цим клубом. Слідкуйте за руками. Постекоглу, Франк, тепер ось Тудор. Далі падати вже фактично і нема куди, адже далі вже дно.

І хто їм після цього лікар?

Відверто кажучи, не думав, що після відставки Франка «Хотспурс» наважаться на такий кардинальний крок. Можна було з тим самим успіхом призначити тимчасовим виконувачем обов'язків головного одного з асистентів Франка чи наставника дубля. Гірше не було б. А можна було б повернути Постекоглу.

Але лондонці з якогось переляку наважилися заангажувати Ігора Тудора, вигнаного минулої осені з «Ювентуса» через відсутність результатів та створення напруженої атмосфери в колективі.

Що тут скажеш? Великому кораблю – велика корабельна аварія.

Не зрозумійте мене неправильно, особисто проти Тудора я не маю зовсім нічого. Коли був футболістом в оптимальному віці, цей потужний центрбек був одним із найкращих у своєму амплуа в одній із найкращих на той час команд світу («Ювентус»). Непоступливий, жорсткий, добре читав гру і ще краще грав головою. Він міг, точніше, мав стати зіркою на ЧС-2002, але був змушений пропустити Мундіаль через травму. Напевно, той момент досі в ньому не переболів.

Але ось як тренер колишній футболіст збірної Хорватії виявився позбавлений головної своєї фішки – відмінної гри головою. Вибачте, але мені він більше нагадує фізрука. Такого собі дядька з важким виглядом, котрий якщо й уміє щось, то це за короткий час ставити «фізику». Це в нього справді виходило непогано.

Але, поставивши цю горезвісну «фізику», тренер Ігор Тудор не міг її «нанизати» на тактику, бо в цьому питанні він не сильний, а асистентом з відповідними якостями досі не зумів обзавестися. І з цієї причини – відсутності гнучкості та невміння варіювати ігровими схемами – хорватський фахівець майже ніде не затримувався більше сезону.

Єдиний виняток із правила – його рідний «Хайдук». Однак у зв'язку з цим потрібно зробити поправку, що Ігор у колективі зі Спліту протримався більше двох років з тієї простої причини, що спочатку він там працював помічником головного тренера, а вже потім кермував сам.

Головне досягнення Тудора-тренера на чолі «Хайдука» – виграш Кубка Хорватії. Власне, це його головне тренерське досягнення, бо далі були лише локальні сплески та глобальні провали.

У «Хайдуку» Тудор тренував нашого Артема Мілевського. І наш Артем Мілевський той свій кар'єрний період згадує із теплотою. А все тому, що коли Тудор залишав колектив зі Спліту, запросив «Мілю» відпочити на яхті. За словами Артема, Тудор запропонував йому там випити віскі. «Ну як за такого тренера не випити?», - відверто згадував Мілевський.

Після «Хайдука» Тудор тренував грецький ПАОК, з яким підписав трирічний контракт. Але в команді із Салонік він не пропрацював і року: був звільнений через незадовільні результати.

Далі був турецький «Карабюкспор». У цій екстравагантній команді виступав тоді наш не менш екстравагантний нападник Євген Селезньов. Як то кажуть, ось і зустрілися дві самотності.

Мені аж ніяк не дивно, що і «Селя» дуже тепло відгукувався про Тудора. «Тудор – топ-людина. Я провів під його керівництвом лише п'ять тренувань, але вже з цього було видно, що чоловік має яйця. Я кайфував від спілкування з Ігорем». За словами Селезньова, Тудор не змушував його дотримуватися дієти, а навпаки, «примушував мене їсти все підряд».

У цьому «Спорі» Тудор не провалився, хоч і висот не досяг. Проте його запросили в гранд турецького футболу – у «Галатасарай». А ось там «чоловік із яйцями» провалився: не пропрацював і року, хоча угода була розрахована на півтора сезони.

Що це було, коли його призначили головним в «Удінезе», а потім прибрали після чотирьох матчів, а потім знову призначили, щоб знову прибрати та достроково розірвати угоду – гадаю, і сам Ігор не зрозумів.

Проте провал в Удіне не вплинув на подальшу тренерську кар'єру колишнього центрбека «Ювентуса». Його заангажувала «Верона». Щоправда, перед тим Тудор знову наважився зайти до каламутних вод «Хайдука». І знову невдача: замість трьох років за контрактом працював лише вісім місяців.

А ось у «Вероні» у нього вийшло. У «Верону» його покликали вже під час сезону 2021/22, коли команда програла три стартові поєдинки. Тут і покликали «кризового менеджера».

І «кризовий менеджер» добре себе виявив: у першому ж турі під його керівництвом «Верона» переграла «Рому». А далі переграла ще одного римського гранда – «Лаціо», а потім обіграла і ще одну рідну для хорвата команду – «Юве».

У підсумку того сезону «Еллас Верона» фінішувала на дев'ятому місці: це найкраща позиція команди в серії А в нинішньому столітті.

А ось далі сталося очікуване. І хоча цього разу Тудор не провалився, як фахівець, він провалився як менеджер. Просто менеджер, без натяку на кризу. Він побив горщики з керівництвом клубу і грюкнув дверима.

На тлі відносного успіху у «Вероні» Тудора підібрав «Марсель». У цій команді він встиг попрацювати із ще одним українським легіонером – Русланом Малиновським. Тудор про «Малину» дуже добре відгукувався, втім, як і «Малина» про Тудора.

Не можна сказати, що у «Марселі» Ігор провалився: підсумкове третє місце, але виліт у півфіналі Кубка Франції від команди з другого дивізіону, провал у груповому етапі Ліги чемпіонів. Плюс – конфлікт із головною зіркою команди Димитрі Пайє. Плюс – шорсткості із клубним керівництвом.

Тим не менш, Тудор пропрацював на «Велодромі» цілий сезон, що для нього зовсім не властиве. Цілий сезон він пропрацював лише у «Хайдуку». І далі ситуація для Ігора не змінилася.

Далі на горизонті був «Лаціо». Зупинка лише на кілька місяців. Точніше, на 11 матчів. У першому з них він хлопнув рідний «Юве». Але далі – нічого особливого. Плюс побив горщики з президентом «лаціале» Лотіто. Хоча тут стану за захист тренера, бо навряд чи хтось знайдеться з фахівців, які поважають себе, хто не конфліктував з главою «Лаціо».

Ну а далі був «Ювентус». Напевно, вони таки мали зустрітися: колишня зірка клубу як «кризовий менеджер», і просто кризовий на даний момент «Ювентус».

Туринці потрапили в халепу із запрошенням на тренерський місток Мотти, і шукали змінника, щоб швидко і одразу. Такого знайшли в особі Тудора.

Тудор зміг врятувати провалений сезон і вивів команду до Ліги чемпіонів.

Тут би керівництву «Старої синьйори» взяти б та й попрощатися зі своєю колишньою зіркою, але на знак подяки за врятований сезон «Ювентус» продовжив угоду з Тудором. І Тудор провалився, паралельно посварившись і з гравцями, і з босами. Після серії із восьми матчів без перемог його звільнили. Під його керівництвом «б'янко-нері» жодного разу не виграли у Лізі чемпіонів.

Завали довелося розгрібати Спаллетті. Розгріб благополучно, молодець.

А Тудор знову пішов відпочивати, встигнувши відхопити від туринського клубу три мільйони євро неустойки.

Чомусь мені здавалося, що далі в його кар'єрі мав бути або «Хайдук», або якась безрідна італійська команда. Але тут керівництво «Тоттенхема» раптом прокинулося не з тієї ноги і вирішило, що якщо падати, то падати потрібно не інакше як боляче. І глибоко. І призначили головним тренера, який не має досвіду роботи в АПЛ. Не має, за великим рахунком, досвіду як такої роботи довго одному місці.

Та й справді, навіщо ці напівзаходи? Лікар сказав – у морг, отже, у морг.