Зібанеджад – хіба не вартий?

Колись-заколись олімпійський хокейний турнір (тоді навіть цьому словосполученню не передував спеціальний гендерний прикметник) брав старт ще до офіційного відкриття Олімпіади. Нині ж ця родзинка Ігор подібна гарному вину – витримана, настояна й уперше подається через кілька днів після церемонії – вочевидь, щоб чоловічі (тепер – конче потрібне уточнення) хокейні збірні заледве чи не в повних складах взяли участь у церемоніальних заходах до старту Олімпіади.

Хто виблискуватиме на Іграх у Мілані – Кортіні? Як кандидатуру потенційної зірки пропоную шведського форварда ірансько-фінського походження Міку Зібанеджада. Він уже досвідчений, без малого 33-річний гравець, який, утім, як на мене, аж ніяк не йде з ярмарку, а перебуває на піку розкриття свого таланту. Чемпіоном світу в складі шведської збірної став у 2018 р. й нині сповнений рішучості додати до своєї медальної колекції й золото Олімпіади. Які аргументи в нього є для цього?

Виокремлю абсолютно незвичну для хокею ментальну суміш, адже Міка народився в Швеції та є сином іранця (Мехрдад Зібанеджад покинув свою батьківщину в 1983 р. через ірано-іракську війну) та фінки (Ритва народилася в Палтамо – громаді в регіоні Кайнуу, де, до речі, найнижчий ВВП на душу населення у Фінляндії).

Й оце поєднання іранського прагматизму (соціологи зчаста його називають «базарною майстерністю» в гарному розумінні цього слова), поваги до колективізму з фінською наполегливістю і цілеспрямованістю (як сам він каже, «все вийде, якщо віддаватися процесу повністю»), покладені на скандинавську хокейну традицію, є підвалинами хокейного успіху.

«Футбол для мене – це релігія», – так казав Зіббі в інтерв’ю після відвідування матчу англійської Прем’єр-ліги МЮ – «Челсі» під час міжсезонної відпустки. Він сам зізнається, що на відпочинку воліє взагалі не розмовляти на хокейні теми, натоміть заповнює той розмовний і глядацький вакуум… футболом. Відпускне абстрагування від хокею – багаторічна традиція для Зібанеджада, й він упевнений у тому, що це дає змогу добре підготуватися до сезону саме психологічно. Так, він у дитинстві починав саме з футболу й зберіг любов до гри мільйонів, навіть уже будучи справжньою зіркою в іншому вид спорту.

Із суто хокейних чеснот Міка має неабиякий голплюспасівський хист, адже від кінця 2010-х рр., перебуваючи в складі «Нью-Йорк Рейнджерс», менш як пів сотні очок (гол + пас) за підсумками регулярного сезону не набирає. Якщо ж врахувати й плей-оф, то зчаста ця цифра наближається до сотні, а в сезоні-2021/22 перевищила той гросмейстерський показник. Та й на чемпіонатах світу не пасе задніх у бомбардирських перегонах.

Зокрема на переможному для «Тре Крунур» турнірі 2018 р. набрав 11 очок (6 + 5), посівши 7-ме місце. Водночас співвідношення +/– у Зібанеджада становило +10. До речі, тоді у фіналі проти швейцарців Зібадді зрівняв рахунок потужним кидком від синьої лінії у більшості (це фактично його фірмовий знак!), однак не реалізував післяматчевий штрафний кидок. Та дяка партнерам, скандинавська команда все одно виявилася майстернішою в тій серії.

Є в Зіббі й особлива прихильність до хет-триків. У березні 2021 р. він двічі поспіль відзначався трьома закинутими шайбами в матчах проти «Філадельфії». А в цьогорічній зимовій класиці (там «Рейнджерс» виграв із рахунком 5:1 у «Флориди Пантерз» за 17-градусної весняної температури в Маямі, довелося навіть застосовувати штучне охолодження) став кращим гравцем знову ж таки з 3-ма голами.

Ба більше: Зібанеджад став першим гравцем – автором хет-трику в історії Зимової класики – й першим гравцем, який набрав 5 очок за системою гол + пас (мав стосунок до кожного голу своєї команди!) у таких матчах. Спершу він переграв російського кіпера «Флориди» Сєргєя Бобровського з близької відстані після пасу з лівого флангу.

Далі в контратаці використав передачу партнера й кинув у незахищений росіянином кут воріт. І крапку в матчі швед поставив уже в епілозі зустрічі, коли флоридці замінили воротаря 6-м польовим гравцем: перехопив шайбу, обіграв опонента й без метушні, навіть не покидаючи своєї зони, влучно кинув по воротах суперника. Принагідно зауважу, що «Рейнджерс» і назагал чудово почуваються в матчах просто неба. Для них звитяга над «Флоридою» стала вже 6-ю в подібних зустрічах.

Та були в Міки й 5-гольові здобутки в одному матчі. У березні 2020 р. напередодні коронавірусного безуму він виявив таку фантастичну результативність у матчі проти «Баффало» (його «Рейнджерс» виграв, зрештою, з рахунком 6:5). Прикметно, що швед став 3-м гравцем в історії клубу, в якого це вийшло.

Перші два – Дон Мердок (у 1976-му) та незабутній олімпійський чемпіон-80 Марк Павеліч (в 1983-му). Додам, що в Павеліча друга дружина була українкою, яка, на жаль, загинула за трагічних обставин, випавши з балкону, коли шукала краще місце для мобільного зв’язку. Сам же Павеліч укоротив собі віку в 63-річному віці. Й у ці олімпійські дні зчаста згадують того яскравого гравця хорватського походження…

Оглядачі повсякчас відзначають і неабиякий плеймекінг шведського форварда. Він, будучи вельми результативним гравцем, водночас, аж ніяк не є жадібним і залюбки поділиться передачею з партнером, що перебуває у вигіднішій позиції. Так, на початку 2020-х два сезони поспіль показник його асистів у енхаелівській регулярці перевищував пів сотні.

Можна відзначити й психологічну стійкість Мікса, адже незрідка він закидає в овертаймах, коли нервове напруження сягає апогею. Є в нього й характерна риса, яку називають трудовою етикою. Це – відповідальність за партнерів і за результат. Вочевидь, це й зумовлює його віцекапітанство в нью-йоркському клубі.

За межами хокею Зібанеджад є вправним діджеєм і музичним продюсером. Це, певно, так само допомагає створювати гармонію і в грі. До слова, один із ніків Міки – Диджей ЗБад. Утім, чимала частина фанів «Рейнджерс» використовує більш зобов’язувальні прізвиська: Хокейний Ісус або Зібанегод.

Відзначу і таку неочевидну на перший погляд, але, як на мене, важливу деталь. Назву її урбанізованістю. Стокгольм, Оттава («Сенаторз» колись вибрали Міку під 6-м номером драфту), Нью-Йорк – місця, де Зібанеджад доклав свій професійний талант. Столиці держав у компанії столиці світу.

Саме звідти, як на мене, вміння давати собі раду на обмеженому просторі північноамериканських майданчиків (незрідка європейцям, надто попервах буває складно прилаштуватися). Тривале перебування в щільному міському середовищі якось дає змогу підтримувати всякчасний тренінг у миттєвості ухвалення рішень, навіть на дорозі, коли кермуєш автівкою.

«Складно не захоплюватися поєднанням майстерності, швидкості й рішучості в діях Зібанеджада на майданчику», – цитата з одного з хокейних оглядів. Чи це не є свідченням висловленого мною в попередньому абзаці припущення? Й хіба не вартий володар численних хокейних і ментальних скілів олімпійської нагороди!

Звісно, один на хокейному майданчику – не воїн. Проте й партнери по національній збірній у Зібадді – на рівні. Кілька років тому, розмірковуючи про причини невдач свого клубу, Зібанеджад казав про різні ігрові стилі, що не завше стикуються одне з одним. Утім, Мікс усякчас підкреслює, що колись він сказав собі: слід виключити всі виправдання поганої гри.

Це для нього стало етапом дорослішання. І, твердячи про причини невдач, аналізує, а не бідкається. Хай там як, а в збірної цієї хиби стилістичного нестикування, вочевидь, немає. Безперечно, Канада є вічним фаворитом. Однак і європейська хокейна музика на цій Олімпіаді цілком може залунати голосно. Спитайте в діджея зі збірної Швеції.

Олексій РИЖКОВ