Ми його втрачаємо: Кристал Пелас більше не запалює

18 матчів без поразок. Простий, але аж ніяк не примітивний футбол. Крутий тренер. Грамотна селекція. Мудрий власник. Всі ці та інші епітети були сказані мною восени цього року на адресу «Кристал Пелас» – першого опонента нашого «Динамо» в основному етапі Ліги конференцій.

У разі непрограшу «біло-синім» лондонська команда встановлювала б новий клубний рекорд за кількістю матчів без поразки – 19.

«Орли», вони ж «склярі», таки встановили тоді новий клубний рекорд із матчів без поразок, без проблем здолавши нашого чемпіона. І майбутнє команди Олівера Гласнера тоді, на стику вересня-жовтня, видавалося якщо й не райдужним, то цілком безхмарним.

Після сенсаційної перемоги в минулому сезоні в Кубку Англії, де у фіналі «Пелас» мінімально здолав не кого б там не було, а саму команду Пепа Гвардіоли (нехай здолав і миттям, і катанням, і затягуванням часу, і фартом, але від цього навряд чи хтось спростує закономірність перемоги), на старті цього сезону «синьо-червоні» здолали ще й «Ліверпуль» у поєдинку за Суперкубок.

Саме «Кристал Пелас» довго залишався єдиною командою нинішнього сезону АПЛ з нулем у графі «поразки», і команда Гласнера певний час посідала третє місце в таблиці. Ну як після такого не полюбити гру цієї команди?

Однак у другій частині сезону від того блискучого на початках «КП» практично не залишилося й сліду. Так, «склярі» досі залишаються чи не головними претендентами у букмекерів на перемогу в Лізі конференцій (що в даному випадку говорить швидше про невисокий, м'яко кажучи, рівень цього турніру), але справи в чемпіонаті Англії у «орлів» йдуть дуже кепсько.

«Червоно-сині» не перемагають в АПЛ вже в останніх 12 матчах, і висока осіння позиція в таблиці перетворилася на зимову тугу: поточне 15 місце.

І дуже дипломатичний Олівер Гласнер, який постійно усміхається, вже не витримує і рубає правду-матку. «Я завжди тримав рота на замку, але тепер не можу мовчати. Я відчуваю, що нас повністю покинули, і це триває вже кілька останніх тижнів, а то й місяців. Але я не можу звинувачувати гравців, вони роблять все, що можуть, що в їхніх силах. У нас доступні лише 12 осіб, і ми не відчуваємо жодної підтримки».

Енцо Мареска і Рубен Аморім були звільнені з «Челсі» і «Манчестер Юнайтед» відповідно за легші претензії. Навіть не за претензії, а напівнатяки, якщо речі називати своїми іменами. А тут Гласнер просто волає, тицяючи пальцем, але його ніхто не відправляє геть.

Ну, напевно, не витурюють його з клубу з тієї простої причини, що він має рацію. Правий він і щодо мінімальної обойми з основних гравців, і в тому правий, що на лаві для запасних зараз у «КП» часто-густо лише «діти» (це висловлювання самого австрійського фахівця). Має рацію він і в тому, що найкращого захисника, капітана команди продають за один день до календарної гри, і всі тренерські плани різко йдуть коту під хвіст (йдеться про недавній продаж Марка Гехі в «Манчестер Сіті»).

Можливо, Гласнера не звільняють ще й тому, що він сам заявив нещодавно, що не продовжуватиме з клубом контракт, що закінчується цього літа. Ще недавно, по закінченню минулого сезону, Олівер натякав, що готовий залишитися в «Кристал Пелас». Мовляв, все подобається, хороша команда, чудові вболівальники, адекватне клубне керівництво.

Але не минуло й півроку, як щось змінилося. Навряд чи змінилися чудові вболівальники. А ось команда змінилася: стала слабшою.

Що ж до клубного керівництва, то дуже складно Стіва Періша співтовариші називати неадекватними. Цей пан у 2010-му підібрав «кришталевий палац», який на той момент якщо й міг чимось похвалитися, то це хіба що статусом «ліфта»: команда балансувала між дивізіонами. А тепер ось – завсідник АПЛ, має перший за останні 120 клубних років серйозний трофей.

Але ні для кого не секрет, що «КП» залишається командою, яка живе за рахунок вдалих продажів своїх гравців. «Склярі» знаходять на периферії молодих і перспективних, розкручують їх, а потім продають утридорога. А інакше – ніяк. Інакше просто не вижити, адже за рівнем клубного бюджету «КП» все одно залишається одним із найбідніших колективів ліги.

Тож минулого літа, коли Гласнер поставив ультиматум щодо відходу Гехі до «Ліверпуля» (мовляв, якщо він піде, то і я тоді піду), то була лише пауза. То було лише питання часу, коли «Пелас» продасть свого найкращого оборонця.

Час настав швидко: у нинішнє трансферне вікно капітан «орлів» перебрався до «Манчестер Сіті». Як свого часу перебиралися з «Кристал Пелас» на хлібніші місця Ван-Біссака, Заха, Олісе, Езе. Тепер прийшла і черга Гехі.

А за Гехі незмінно підуть інші. Ось і найкращий бомбардир «КП» останніх трьох сезонів – Жан-Філіп Матета – вже однією ногою у «Мілані». Напевно не залишиться в команді ще один яскравий гравець атаки – Адам Вортон, на якого нібито має види сам «Реал», і тоді не тільки на лавці, а й на полі у складі «КП» виходитимуть «діти», і тренер, хто б їм не був, нарікатиме, а вболівальники – чекатимуть ще сто років, щоб їхня команда здобула вагомий трофей.

А тим часом Періш і компанія знову будуть нишпорити футбольним бездоріжжям у пошуках майбутніх діамантів. І, напевно, когось цінного і відшукають, і розкрутять, і продадуть потім утридорога. Такий у них шлях розвитку, така їхня філософія. І як їх критикувати за це? Як кажуть у подібних випадках, покажи свій мільйон, якщо ти такий розумний.

Але і вимагати тоді більшого від цієї команди навряд чи потрібно. Як і дивуватися, що ця команда, як чинний володар Кубка Англії, у першому ж раунді нового розіграшу поступається команді з шостого дивізіону. Не варто дивуватися і з того, що самобутній і дуже кваліфікований тренер не бажає більше розмінюватися на дрібниці. Він, напевно, собі знайде більш статусний колектив, навряд чи в цьому потрібно сумніватися. Та ніхто й не сумнівається, загалом.

А в мене особисто є стійке відчуття, що прихильники АПЛ втрачають одну дуже симпатичну команду. Прямо зараз, по ходу п'єси, у розпал сезону. І чи знайдуть вони її згодом – дуже велике питання. Риторичне питання.