Неявка на чвертьфінал Кубка: страх чи небажання зганьбитися?

Останній день січня в українському волейболі мав вінчати вельми цікавий поєдинок чвертьфіналу Національного кубка між харківським «Локомотивом-1945» і «Решетилівкою». Вболівальники і фахівці очікували на цю зустріч з великим інтересом і це не дивно, адже протистояння між лідером і непереможним у цьому сезоні колективом з Харкова з четвертою командою Суперліги виглядало вельми непередбачуваним. Втім, «Локомотив» вийшов у Фінал чотирьох без боротьби у зв’язку з тим, що «Решетилівка» на матч не приїхала.

За інформацією Sport.ua, 28 січня «Решетилівка» відправила на адресу Федерації волейболу України листа, в якому йшлося, що «клуб не відмовляється від участі у Кубку України та підтверджує готовність провести відповідний матч у рамках регламенту змагань. Водночас клуб категорично відмовляється від проведення даного матчу саме у Харкові, з огляду на об’єктивну безпекову ситуацію у прифронтовому регіоні та раніше викладені у наших офіційних зверненнях обставини. У зв’язку з викладеним просимо ФВУ не проводити та не вважати таким, що відбувся, матч Кубка України між зазначеними командами до моменту прийняття рішення Апеляційним комітетом ГО ФВУ».

Під «раніше викладеними у наших офіційних зверненнях обставинами» мається на увазі ще одне звернення «Решетилівки», в якому вказувалося, що матч п’ятого туру вищої ліги між «Локомотивом-1945» і «Бахмутом-ШВСМ» відбувався в той час, коли в Харкові була повітряна тривога. Аргументи, що в місті діє диференційована повітряна тривога, яку відслідковував, перебуваючи на трибунах Палацу спорту «Локомотив» особисто голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, представників «Решетилівки» не переконали.

Окрім іншого, «Решетилівка» відмовлялася вирушати на цей виїзд з огляду на те, що сама логістика пересування з Полтавщини до Харкова є небезпечною. Цинізм ситуації в тому, що як альтернативу керівництво клубу пропонувало перенесення матчу в Решетилівку. Ці панове вочевидь вирішили, що волейболістів і тренерсько-адміністративний штаб «Локомотива-1945», для яких логістика мала бути тою самою, менше шкода.

Зрештою, виглядає, що за балачками про «об’єктивну безпекову ситуацію» приховується страх іншого характеру – небезпека програти команді вищої ліги на волейбольному майданчику, що стане не просто ударом по амбіціях, а може призвести до кадрових пертурбацій. «Решетилівка» наразі єдина українська волейбольна команда, в складі якої є легіонери, причому відразу троє – кубинці Даян Торрес, Маркос Лісер і Даніель Дюран. Комплектуватися іноземцями тренерський штаб на чолі з Андрієм Левченком вирішив з огляду на те, що доступні українські волейболісти, мовляв, за своїм рівнем не відповідають рівню турнірних амбіцій клубу «Решетилівка».

Воно, може, й справді так, але на практиці виглядає, щ запрошені іноземці – відверто слабкі і часто не витримують навіть внутрішньої конкуренції. Показово, що за наявності трьох легіонерів, які перебувають в оптимальному для спорту найвищих досягнень віці (21, 25 і 32 роки) реальним лідером команди є 40-річний діагональний Віталій Сухінін, котрий вже кілька разів завершував кар’єру і знову повертався у волейбол. І головне, що очікуваного результату у виконанні «Решетилівки» немає. В таблиці Суперліги команда з шістьма перемогами в 12-ти матчах посідає четверте місце, поступаючись не лише двом об’єктивно сильнішим за рівнем комплектації командам «Епіцентру-Подолян», а й «МХП-Ладижину», який у міжсезоння зазнав суттєвих кадрових втрат.

На цьому тлі можлива поразка вкомплектованому здебільшого старожилами українського волейболу «Локомотиву-1945» (Родіонові Чмілю – 46 років, Богданові Костюку – 42, Ігореві Антонюку – 41, Дмитрові Сухініну – 38 і т. д.) стала б катастрофою і змусила б керівництво клубу задуматися про правильність обраного шляху. І, враховуючи, що фінансування «Решетилівка» отримує з казни Полтавської обласної військової адміністрації, керівництво не лише клубу.

Звісно, окремо треба сказати й про морально-етичний бік питання. У часи повномасштабної війни суб’єкти волейбольної діяльності мали б згуртуватися во ім’я збереження кадрового і організаційного потенціалу. Скажімо, вартувало б лише порадіти, що в прифронтовому Харкові, який ще років вісім тому був епіцентром волейбольного життя в Україні, знову з’явилася конкурентоздатна професійна команда. Замість того хтось надумав створити прецедент і відібрати у міста, де цю гру люблять як ніде в Україні, змогу бачити її вживу. Погодьтеся, що сенсу в функціонуванні команди, яка не буде грати вдома, небагато.

І ще одне. Цими вихідними в Харкові відбувається Меморіал дворазового олімпійського чемпіона Юрія Пояркова за участю восьми дитячих команд. Яким пощастило, що почалося так зване «енергетичне перемир’я» і повітряних тривог з вибухами трохи менше. Але коли вони лунають, діти бігають в облаштовані бомбосховища. Бомбосховища, якими не може похизуватися та ж «Решетилівка». Місцевий спорткомплекс, де проводяться матчі всіх ліг чемпіонату України включно з дитячими, розташований на відстані 500 метрів від найближчого укриття.

Читайте також:

Схилимо голови. Волейболіст з Харкова загинув під Бахмутом