Аналіз нового боліда Ферстаппена. Що вигадав Ред Булл для правил 2026 року

Другий тестовий день Ред Булл на трасі Барселона завершився не надто вдало – болід, яким керував Ісак Хаджар, зазнав серйозних пошкоджень після аварії в останньому повороті. Наразі навіть не відомо, чи зможе команда продовжити тестову програму у свій третій обраний день.

Водночас за підсумками другого дня саме Ред Булл RB22 проїхав найбільшу кількість кіл, а також подарував чимало справді якісних фотоматеріалів. Це дозволяє зробити перший аналіз нового боліда команди.

Ніс машини

Судячи зі знімків, переднє антикрило Ред Булл RB22 виглядає доволі консервативним. У його конструкції немає нічого незвичного, на відміну від деяких конкурентів. Імовірно, до Гран-прі Австралії або навіть до тестів у Бахрейні команда підготує більш ефективне рішення на основі зібраних даних з базового варіанту.

Єдине, що можна відзначити: на відміну від своєї дочірньої команди, вони обрали рішення з одним механізмом перемикання аеродинамічних режимів, розміщеним по центру, тоді як у Рейсінг Буллз використано два.

Також у Ред Булл форма вигину під носовою частиною значно менш агресивна, ніж у Мерседес, де рішення виглядає набагато екстремальнішим. Концепція «срібних стріл» ефективніше спрямовує потоки повітря під днище.

Підвіска ж у RB22, як і в більшості суперників, виконана за схемою pushrod. Це вже фактично стандартне рішення цього сезону, яке дозволяє краще адаптуватися до налаштувань та спрощує роботу з пошуком балансу автомобіля.

Нульові понтони Мерседеса?

Найцікавіші рішення Ред Булл приготував у центральній частині боліда. Одразу впадає в око те, наскільки RB22 вужчий за машини більшості конкурентів. У зоні бічних понтонів навіть помітний елемент стержень, що виступає із сайдподу (зелений еліпс на одному із фото нижче). Це обов’язковий конструктивний елемент, розміри якого жорстко регламентовані – він має відповідати вимогам щодо розташування та ширини бічної ударної структури боліда.

Подібне рішення мимоволі нагадує концепцію «нульових понтонів» Мерседес зразка 2022–2023 років. Від неї команда зрештою відмовилася, так і не зумівши реалізувати ідею на повну. Водночас у період ґраунд-ефекту неодноразово з’являлася інформація, що Ред Булл уважно придивлявся до цієї концепції – зокрема інтерес до неї проявляв Едріан Ньюї. Не виключено, що окремі рішення вдалося адаптувати вже під новий технічний регламент.

Також повідомляється, що Астон Мартін, куди перейшов Ньюї, планує створити надзвичайно вузький болід у цій зоні. Можливо, це наслідок його ідей ще з того часу, коли він працював у Ред Булл до середини 2024 року.

Втім, концепція Ред Булл все ж помітно відрізняється. Понтони «биків» справді дуже компактні, але не нульові. Загальна ідея подібна, однак реалізація інша.

Форми машини дуже плавні. Якщо одні із лідерів 2026 року, Мерседес та Феррарі, намагаються проводити основні потоки повітря через своєрідні «тунелі» по машині, то Ред Булл спрямовує повітряні потоки вздовж корпусу до тих самих зон (помаранчеве коло на фото знизу).

Читайте також:

Мерседес W17. Аналіз головного фаворита сезону Формули‑1 2026

Зокрема йдеться про область поблизу дифузора, де розташований отвір. Таке рішення дозволяє значно підвищувати рівень притискної сили. Подібні підходи вже застосовували Феррарі та Мерседес, і, як очікувалося, до них поступово приходять й інші команди – імовірно, Макларен та Астон Мартін також не залишаться осторонь.

Також повітрозабірник над головою пілота помітно менший, ніж у Рейсінг Буллз. Коли італійська команда, яка також використовує силові агрегати Ред Булл Форд, уперше виїхала на трасу, це одразу привернуло увагу. Однією з теорій було, що таке рішення пов’язане з вимогами силового агрегату Форд. Втім, приклад старшої команди Ред Булл показує, що це не так.

Переходячи до задньої підвіски, поки складно виділити щось особливе. Команда загалом залишилася в межах торішньої концепції, яка за своєю архітектурою дуже схожа на рішення Рейсінг Буллз у 2026.

Читайте також:

Рейсінг Буллз 2026. Головні зміни та деталі боліда нового покоління

Заднє антикрило оснащене одинарним механізмом активації режиму аеродинаміки. На цьому елементі поки не варто загострювати увагу – інноваційних рішень там немає. До Гран-прі Австралії та інших трас цей елемент ще часто змінюватиметься.

Висновок

Ред Булл представив досить цікавий та нетиповий у порівнянні з іншими болід. Те, що видно на тестах у Барселоні – це точно не фінальна версія, яка з’явиться на старті сезону. Через свою незвичність концепції, остаточне формування аеродинамічної платформи від носа до хвоста майже неможливе без збору даних з траси.

Стандартні крила, як спереду, так і ззаду будуть більш адаптовані під платформу Ред Булла. Кожух двигуна та сайдподи також можуть змінюватися, але я б не очікував новинок у цій області до перших гонок.

Завужена центральна зона свідчить також про бажання зменшити опір на прямих і прискорити рух повітряних потоків, які прямують до дифузора, щоб у поворотах болід був більш конкурентним.

Базова платформа цікава і перспективна – побачимо, як Ред Булл буде її доопрацьовувати та чи зуміє розкрити її потенціал.