Рейсінг Буллз 2026. Головні зміни та деталі боліда нового покоління

У вівторок болід Рейсінг Буллз VCARB03 вперше виїхав на трасу в межах 15-кілометрової обкатки. Для цього команда обрала автодром Енцо та Діно Феррарі в Імолі, що всього за 15 кілометрів від їхньої бази.

Попри коротку дистанцію – лише три кола (саме стільки можливо проїхати на цьому автодромі в рамках обмежень), цей виїзд подарував низку фотографій боліда з різних ракурсів, відео в поворотах і навіть перший інцидент сезону.

І хоча до цього на трасі вже з’являлися Ауді та Каділлак, новачки чемпіонату, їхні заїзди були приватними і не дали по-справжньому цінних знімків. У випадку з Рейсінг Буллз, навпаки, тепер можна повною мірою оцінити тенденції та нововведення команди й порівняти їх із небагатим матеріалом, доступним від інших колективів.

Що зміниться у сезоні-2026

Усім відомий загальний напрямок нововведень: боліди стануть меншими (на 20 см у довжину та 10 см у ширину), легшими (на 32 кг), з’явиться активна аеродинаміка, а силові установки зазнають суттєвих змін – співвідношення електромотора та ДВЗ тепер становитиме 50/50. Але що це означає на практиці?

У порівнянні з попереднім поколінням машин різко зменшиться рівень граунд-ефекту. Це принцип, за якого болід притискається до асфальту завдяки потоку повітря під днищем: коли повітря проходить там швидше, тиск зменшується, і машина ніби «присмоктується» до траси. Саме це дозволяло проходити повороти швидше.

Утім, у нових правилах днище значно спростили, тому цей ефект частково зник. Йому на заміну прийшов «рейк» – концепція, яку буде розглянуто далі. Які наслідки це має та які альтернативні рішення застосовують команди, буде розглянуто нижче.

Ніс та передня підвіска

Для зручності матеріал буде подано у форматі огляду окремих елементів боліда – від переднього до заднього антикрила.

Перш за все увагу привернув ніс боліда. Саме тут уже помітні відмінності між Рейсінг Буллз та іншими командами, які встигли виїхати на трасу, зокрема Каділлаком.

Як уже зазначалося вище, з наступного року в дію вступає активна аеродинаміка. На прямих рівень притискної сили зменшуватиметься, а в поворотах елементи крила змінюватимуть положення, дозволяючи боліду проходити віражі з максимальним притиском. Для цього потрібен спеціальний механізм, і, як у випадку із заднім антикрилом, існує кілька варіантів його реалізації – кожен зі своїми нюансами та перевагами.

Каділлак використав один центральний механізм активної аеродинаміки, розмістивши його під носом боліда (білий еліпс на фото знизу). Рейсінг Буллз, своєю чергою, пішли іншим шляхом – із двома кріпленнями, по одному з кожного боку (червоні кола на фото знизу).

Американське рішення має низку переваг: менша вага, менше шкідливих вихорів у центральній частині крила, а також простіший механізм із меншою кількістю гідравлічних елементів.

Водночас таке компонування створює турбулентні потоки в центральній частині днища. Рішення Рейсінг Буллз, попри те що поступається за частиною показників, потенційно дозволяє розвести повітряні потоки по боках і зменшити втрати притискної сили через брудне повітря.

Який варіант виявиться ефективнішим – наразі невідомо. Уже після першої частини сезону стане зрозуміліше, яке з рішень краще приживеться в умовах нових правил.

Стосовно передньої підвіски, команда з Фаенци перейшла зі схеми pull-rod на push-rod (сині лінії на фото знизу).

Таке рішення має низку компромісів. У теорії в підвісці pull-rod центр мас усіх внутрішніх компонентів розташований нижче. Це знижує центр тяжіння боліда та позитивно впливає на його стабільність. Крім того, сама тяга pull-rod створює менше аеродинамічного опору й зменшує «блокування» повітряних потоків у передній частині машини.

Водночас ця схема є складнішою в обслуговуванні та монтажі, має більшу масу а також менш надійною, що робить її не найкращим вибором на старті нового регламенту. Особливо для Рейсінг Буллз, які зазвичай роблять ставку на стабільність боліда.

Крім того, компоновка передньої підвіски змінилася: кут нахилу верхнього поперечного важеля помітно менший, ніж у версії 2025 року (бардові лінії на фото знизу). Це свідчить про менш агресивний підхід до геометрії підвіски та зниження акценту на жорстку боротьбу з просіданням кліренсу під час гальмування передньої чатсини.

Що таке рейк та середня частина боліда

Майже все в центральній частині боліда значною мірою повторює або нагадує рішення регламенту 2017–2021 років.

На передньому краю днища розташовані масштабні аеродинамічні елементи, які відводять брудне повітря від коліс і створюють вихори, що перешкоджають потраплянню зовнішнього повітря під днище. Ця зона, ймовірно, стане однією з найдинамічніших за кількістю доопрацювань протягом сезону.

Одним із головних «оновлень» у болідах 2026 року є рейк. На фото машин усіх команд, які вже виїжджали на трасу, помітно, що задня частина розташована значно вище за передню.

Боліди Ф1 сезону 2026 матимуть значно менший граунд-ефект порівняно з попереднім поколінням машин. Через це їх більше не потрібно опускати так низько до траси, як раніше, що полегшує налаштування та зменшує ризик пошкоджень днища на нерівностях.

Збільшений кліренс і високий рейк, який був поширений у машинах до 2022 року, допомагають ефективніше направляти потоки повітря під днищем. Це створює додаткову притискну силу навіть при більшій відстані від траси, покращує аеродинамічну стабільність боліда і дозволяє краще проходити повороти на високих швидкостях.

Таке рішення також зменшує вплив брудного повітря від машин попереду та знижує ризик втрати притискної сили під час гальмування чи прискорення, роблячи болід більш передбачуваним і керованим.

Також увагу привернув центральний повітрозабірник над головою пілота, а саме його розміри. Це може бути пов’язано зі специфікою нового регламенту, однак у Ауді та Каділлак він помітно менший.

Можливо, це через з конструкцію силового агрегату Ред Булл Форд та його компонування. Детальніше про ефективність і вплив такого рішення стане відомо пізніше, коли на трасу виїде ще одна машина з цим мотором – Ред Булл.

Зона сайдподів боліда та повітрозабірників (позначена прямокутником на фото зверху) дуже схожа на торішні рішення. Аналогічну концепцію можна побачити і у Каділлак, і в Ауді на тих знімках, що наразі доступні. Найімовірніше, саме такий підхід стане найбільш популярним у пелотоні, і команди не повторюватимуть буквально рішення з рендерів, як це робили деякі колективи у 2022 році.

Для порівняння можна звернути увагу на те, що напередодні показала Ауді на своєму шоукарі. Там повітрозабірники помітно більші, ніж у VCARB03.

Задня підвіска та антикрило

Перш за все варто звернути увагу на конструкцію задньої підвіски Рейсінг Буллз зразка 2026 року. Як і спереду, вона виконана за схемою push-rod. Проте якщо передня підвіска не виглядає радикальною й не має екстремальних рішень у боротьбі з «антипірнанням», то ззаду ситуація протилежна.

Задня конструкція чітко вказує на те, що порівняно з версією 2025 року команда прагне зберегти, а можливо й підвищити ефект стабілізації кліренсу під навантаженням. Йдеться насамперед про контроль висоти задньої частини боліда під час гальмування та на вході в повороти.

З урахуванням повернення концепції рейку, таке рішення виглядає цілком логічним. Воно спрямоване на збереження стабільного притискного зусилля, кращий контакт шин із трасою та передбачувану поведінку машини як на гальмуванні, так і у віражах.

Заднє антикрило стало більш «кутастим». Зник інтегрований перехід між боковими пластинами та основною площиною крила, який раніше був покликаний зменшувати брудні повітряні потоки для болідів позаду.

Нинішня версія продовжується вертикальними «стінками» антикрила аж до самого верху. Питання в тому, чи не поверне це частину проблем, від яких Формула-1 намагалася позбутися ще у попередньому регламенті. Також крило виконане з двоелементним механізмом відкривання, який використовується у режимі зменшеного притиску на прямих ділянках траси.

Висновок

Болід Рейсінг Буллз варто сприймати як перший погляд на справжні машини нового покоління. Без сумнівів, до першої гонки сезону він зазнає певних змін, однак навряд чи вони будуть кардинальними. В умовах бюджетних обмежень жодна команда не стане повністю змінювати концепцію боліда за місяць, тож ключові зони навряд чи зазнають суттєвих корекцій, якщо взагалі зміняться.

Загальний концепт Рейсінг Буллз уже чітко окреслив напрямок розвитку. Як це традиційно для «молодших биків», команда майже в усіх зонах обрала рішення, спрямовані на максимальну стабільність і передбачуваність поведінки машини, а не на ризикований пошук умовної «десятої секунди з кола».

Загалом це найбільш оптимальна стратегія для команди середини пелотону: отримати стабільну та врівноважену платформу й поступово доопрацьовувати її протягом сезону, спираючись на зібрані дані.

Можливо, у когось виникне питання, чи матиме Ред Булл щось спільне з цим болідом у власних технічних рішеннях. Особисто я в це не вірю. Ред Булл традиційно славиться своєю екстремальністю та агресивними концепціями, які покликані максимально розкривати сильні сторони пілота – насамперед Ферстаппена. У попередньому регламенті цей підхід був доведений майже до межі, через що його напарники нерідко страждали.

Тож найімовірніше, загальний концепт старшої та молодшої команд і цього разу буде суттєво відрізнятися.