ОЛІЙНИКОВА: «Я постійно чула, що з таким стилем гри не увійду до топ-1000»

Українська тенісистка Олександра Олійникова провела прес-конференцію після поразки Медісон Кіз у матчі 1/64 фіналу Відкритого чемпіонату Австралії 2026:

– Олександро, для вас це був неймовірний досвід – сьогодні ви вийшли на корт Род Лейвер Арени. Розкажіть, які це були відчуття і наскільки вам сподобалося?

– Для мене це найкращий досвід за всю кар'єру. Я ніколи раніше не грала на такому рівні – у мене не було матчів навіть в основній сітці турнірів категорії WTA 250, і тим більше я ніколи не виходила на великі арени. Отримати такий досвід – це щось, що я запам'ятаю на все життя.

– Коли ви повели 4:0 у першому сеті, про що ви думали в той момент?

– Насправді тоді у мене в голові було навіть більше ясності. Думаю, коли рахунок став рівним, я почала думати набагато більше. Але це нормально, коли у тебе немає такого досвіду, коли навколо стільки людей, коли ти чуєш, як хтось кричить моє ім'я, хтось – ім'я суперниці. Атмосфера, звичайно, приголомшлива, але в такі моменти іноді починаєш занадто багато думати.

Коли я тільки увійшла в матч, я відчувала все ідеально. А потім, в якийсь момент, думаю, зіграла роль не тільки неймовірна гра суперниці, але і те, що я сама місцями перегравала себе. У мене була перевага, але я не завжди використовувала її правильно. Якби у мене було більше досвіду, я не знаю, чи змогла б я виграти, але я впевнена, що змогла б розпорядитися цими моментами краще.

– Незважаючи на те, що ви програли цей матч, у вас дійсно дуже, дуже унікальний стиль гри. Мені цікаво, чи було вам легко прийняти його і продовжувати грати саме так, незважаючи на те, що, я впевнений, багато хто говорив вам: «Навіщо ти так граєш?»

– О так, насправді – так. Дуже багато людей говорили мені це. З самого початку моєї професійної кар'єри я постійно чула, що з таким стилем гри я не увійду ні в топ-1000, ні в топ-500, ні в топ-300, ні в топ-100. Всі твердили, що з таким тенісом неможливо прогресувати.

Але моя ідея завжди була в іншому: так, робити на корті свої «дивні» речі, але при цьому стати максимально сильною гравчинею саме в цьому стилі. Бути кращою версією себе в такому тенісі. І сьогодні я побачила, що навіть для однієї з найкращих тенісисток світу такий стиль може бути дійсно дуже незручним. Так що так – я буду продовжувати працювати і ставати ще кращою саме в цьому стилі гри. Це можливо.

– Навіть незважаючи на поразку, було видно, що ви дійсно щасливі, що отримали задоволення від цього досвіду, ви взаємодіяли з трибунами, показували емоції. Мені цікаво: багато гравців у вашій ситуації – коли ти несіяна тенісистка – могли б відчувати розчарування. Звідки у вас це почуття гордості і радості?

– Тому що, на мій погляд, спорт – це не завжди про перемогу або поразку. Мені здається неправильним, що в спорті ми занадто сильно тиснемо на спортсменів, оцінюючи їх виключно через результат. Коли ти показуєш хороший теніс, коли суперник грає на високому рівні, коли на корті видно повагу з обох сторін, а трибуни підтримують обох гравців – цим потрібно вміти насолоджуватися.

Я не можу бути розчарована, тому що для мене спорт – це не просто рахунок на табло. Більш того, саме такий підхід мене і мотивує. Тому що якби я думала тільки про результат – і ні про що інше, – я б, швидше за все, просто не опинилася на цьому рівні. Для мене весь цей шлях, весь досвід набагато важливіший, ніж підсумковий рахунок.

– Я також хотів запитати вас про татуювання на обличчі. Це справжнє татуювання? Це фарба? І чи має це якесь значення?

– Ні, це тимчасові татуювання. Я знімаю їх після матчу за допомогою очищувального масла. У них немає якогось особливого сенсу – це просто ідея заради задоволення.

На US Open я ходила по магазинах і побачила такі наклейки для обличчя, фейкові татуювання. Потім почала з ними експериментувати: спочатку були зірки, потім сердечка, тепер – квіти. Так що це просто частина мого стилю. І, можливо, ви помітили, що вони поєднувалися з образом і з кортом: синя сукня, сині квіти, синій корт (сміється).

Читайте також:

ФОТО. З яким написом на футболці Олійникова прийшла на прес-конференцію?

– Вітаю з вашим виступом сьогодні. Наприкінці першого сету, за рахунку 6:4 на тай-брейку, Медісон поспіль виконала чотири неймовірні віннери. Як вам здається, чи був у цей момент епізод, де ви могли сильніше на неї натиснути, чи вона просто зіграла бездоганно?

– Так, у мене є деякі думки з цього приводу. Можливо, на першому сетболі варто було більш активно увійти в розіграш із першої подачі, тому що, думаю, я тоді пішла на занадто високий ризик. Можливо, наступного разу в мене буде краще рішення. Але, з іншого боку, коли ти граєш проти Медісон Кіс, іноді просто необхідно ризикувати. Думаю, всі бачили, наскільки в неї потужний і стабільний прийом. Тож зараз я, звісно, намагаюся аналізувати – чи можна було зіграти інакше, чи ні, – але водночас потрібно визнати, що дуже багато залежало від неї. Вона приголомшлива тенісистка.

– Олександро, чи правильно я розумію, що ви раніше представляли Хорватію?

Так, я представляла Хорватію, тому що прожила там багато років. Коли ми туди переїхали, я приїхала як політична біженка, точніше мої батьки були політичними біженцями. І в юніорських турнірах існує така система: якщо ти не виступаєш на турнірах усередині країни, у тебе немає національного рейтингу, а без нього неможливо потрапити на міжнародні змагання. Так ця система влаштована. Потрапляння в турніри відбувається через національний рейтинг, і саме тому тоді було прийнято таке рішення.

Але я ніколи не ідентифікувала себе як хорватка. Так, я люблю Хорватію, але для мене принципово важливо грати за свою країну.

– Я хотів запитати про вашу футболку - чому ви вирішили вдягнути її? І що для вас означає те, що ваш батько зараз служить в Україні? Як це – переживати такий період, коли твій батько на фронті?

– Так, мій батько – військовослужбовець. І для мене це... знаєте, зараз я тут одна, а раніше я багато мандрувала разом із ним. Мій батько – моя найбільша підтримка з дитинства, в усьому. І я шалено ним пишаюся. Ба більше, саме це дає мені ще більше мотивації. Після того як він пішов в армію, я піднялася в рейтингу більш ніж на 200 позицій, тому що я знаю: його мрією було побачити мене на цьому корті.

Я не можу повністю описати ці почуття, але коли ти опиняєшся в такій ситуації, ти починаєш дуже чітко розставляти пріоритети в житті. І я зроблю все, щоб він пишався мною ще більше. Коли він написав мені повідомлення і сказав, що це було неймовірно... він просто написав мені, і в той момент я зрозуміла: я здійснила його мрію. У такій ситуації що може бути більшою мотивацією? Я навіть не можу уявити нічого сильнішого.

– Ваша футболка і важливість того, щоб доносити це послання, використовувати свою платформу.

– Так, у мене є послання. І воно дуже конкретне – нам потрібна ваша допомога. Я хочу розповідати про те, як люди можуть допомогти українцям, але якщо ви хочете ставити мені запитання на цю тему, нам потрібно буде робити це вже поза офіційною прес-конференцією турніру. Це дуже важливий момент.

Я дійсно знаю і можу розповісти, яким чином люди можуть допомогти захистити наших мирних жителів, наших дітей. Зокрема – захистити особисто мене, тому що я тренуюся в Україні. Підготовку до цього турніру я проводила саме там. Під час підготовки я чула вибухи. Було кілька масованих атак. В останню ніч, яку я провела в Україні перед вильотом сюди, вибух стався зовсім поруч із моїм будинком – дрон «Шахед» влучив у будинок через дорогу. Моя квартира буквально тряслася від вибухової хвилі.

Тому я дійсно знаю, як люди можуть допомогти захистити українців – зокрема від цих дронів. Але про це потрібно говорити вже за межами турніру.

– Ви щойно говорили про важливе послання з України. У лютому відбудуться Зимові Олімпійські ігри Мілан-Кортина 2026. Чи вважаєте ви, що олімпійцям також важливо використовувати цю платформу і доносити послання до преси під час Олімпіади? І чи знаєте ви когось з українських спортсменів, які представлятимуть Україну на зимових Іграх?

– Чесно кажучи, я не так багато дивлюся спорт. Я навіть теніс дивлюся не так часто. Тому, так, я точно не знаю багатьох зимових олімпійців.

Але, звісно, це важливо. Важливе кожне змагання. Важлива кожна можливість сказати щось про Україну. Тому що, на жаль, війна йде вже дуже довго, і я думаю, що з часом люди починають втрачати до неї увагу. Але зараз в Україні в нас немає електрики. У моїй квартирі немає світла, немає води, немає опалення. Ось така реальність. І кожна можливість розповісти про це, я вважаю, вкрай важлива.

А Олімпіада – це Олімпіада. Що тут ще можна додати?

Читайте також:

Гідний дебют. Олійникова ледь не виграла сет у чинної чемпіонки Aus Open