У Реалі все нереально складно. Але навряд чи хтось винен

І ти, «Реал»... Здавалося, що після майже одночасного божевілля «Челсі» та «Манчестер Юнайтед» великі клуби більше не робитимуть різких і неоднозначних рухів. Але не тут-то було.

Різкий і неоднозначний рух зробив найвеличніший європейський клуб. І тепер зрозумій, що в головах тих мільярдерів, які поділяють і панують. Здавалося, в їхніх головах, крім усього іншого, має бути й холодний розум, але, зважаючи на все, з логікою там справді є проблеми.

Але це якщо судити збоку. Точніше, із дуже далекої сторони. Майже з підпілля. Ми можемо тільки здогадуватися, що там трапилося, між Марескою і двома зі скриньки, неоднаковими з обличчя, котрі кермують «Челсі». І чому саме не витримали нерви у Реткліффа, який вказав на вихід з «Олд Траффорд» Аморіму. І, нарешті, чомусь дон Флорентіно не втримав/відпустив Хабі Алонсо.

Зрозуміло, що багатих та знаменитих не завжди люблять. У сенсі широкі верстви населення. Звичайні люди. У нашому контексті – уболівальники. Флорентіно Перес взагалі має славу монстра. Таким собі Дональдом Трампом від футболу бачиться. Подивишся в його холодні безбарвні очі, що сховалися за діоптріями, і аж мороз по шкірі. Як такого любити?

Але, водночас, не піднімається рука закидати город президента «вершкових» битою цеглою. З тієї простої причини не виходить, що якщо він і винен, то не більше, ніж сам Хабі Алонсо.

Адже, якщо судити прямо зараз, то найпоширенішою версією відставки баска бачиться не так самоправність боса «Мадрида», як рефлексія самого уже колишнього наставника «Реала». Якщо справді сталося так, що після програного фіналу Суперкубка Іспанії Алонсо вимагав від своїх підопічних гідно прийняти поразку, тобто зробити чемпіонський коридор «Барселоні», але Мбаппе був сильно проти цього, і в підсумку виграв саме Кіліан, а не його тренер, то при такому розкладі авторитет Хабі – вже й не авторитет, а одно назва. Я маю на увазі його авторитет саме на «Сантьяго Бернабеу».

І ось якщо вірити чи дотримуватися цієї версії, то після такого демаршу Мбаппе та компанії Алонсо і психанув. Мовляв, не хочу йти на поводу у гравців, не бажаю більше працювати під дамоклевим мечем. І в цьому випадку поразка від «Барси» стала лише каталізатором, відповідним приводом, а не причиною того, що сталося.

І якщо все було саме так, то Флорентіно Переса якщо і можна в чомусь звинувачувати, то це, хіба що, тільки в тому, що він не захистив тренера, не просив його залишитися. Чому бос цього не зробив, знову ж таки, ми можемо лише здогадуватися. Можливо, благати не було сенсу, оскільки Хабі був непохитний. Можливо, просити – це не інструмент для Переса.

Проте, якщо навіть відставка Хабі Алонсо з «Реала» стала наслідком поспішності президента клубу, а не свідомим рішенням самого тренера, і за такого розкладу хоча б співчуття до Переса виявити можна. З тієї простої причини, що він обрав бік гравців. А не вибрати саме цей бік великий Дон просто не міг. За визначенням не міг.

Так уже повелося в «Реалі» каденції Флорентіно Переса, що «Мадрид» став не стільки командою-зіркою, скільки командою зірок. І для цих зірок – і часів Зідана, і часів Мбаппе ідеально підходять тренери на кшталт Дель Боске або Анчелотті. Тобто такі фахівці, які не заважають своїм зірковим гравцям. Є м'яч, є поле, є суперник – решту ви знаєте. Тому грайте. Хай живе імпровізація! А якщо раптом у вас щось не вийде, ну лише тоді тренер спробує втрутитися.

Так, навіть за такого алгоритму бувають збої. «Пізній» Анчелотті - вже карикатура себе «раннього». Мадридські зірки втомилися грати з чистого аркуша, вимагаючи більше тактичних уроків. Однак «пізній» Анчелотті дати більшого команді зірок вже, мабуть, не міг.

Тому й запросили Хабі Алонсо – молодого блискучого тактика. До того ж, із «мадридським» серцем. До того ж, вже авторитетного не лише як гравця, а й як тренера. З Хабі «Реал» пов'язував великі надії. «Реал» із цим тренером намагався побудувати новий проект. «Реал» спробував стати командою-зіркою.

Проте командні зірки виявилися дуже проти. І випадок із Мбаппе після програного Суперкубку Іспанії – лише вершина айсберга. Адже були й інші непорозуміння, й інші конфлікти. Навіщо далеко ходити – приклад із Вінісіусом теж показовий. За Анчелотті бразилець був головною персоною в атаці, за Хабі став п'ятим колесом для мадридського возу. Знайти ідеальне місце на одному полі для Мбаппе та Вінісіуса Хабі Алонсо так і не зміг.

Не зміг він і контролювати роздягальню. Не став незаперечним авторитетом для підопічних. Та й після першого для нього, як тренера, класико, виграного, до речі, майже без питань, далі щось пішло не так. І показове «не так» – не стільки поразка «Мадрида» у другому класико, скільки базова невдача у матчі Ліги чемпіонів проти «Манчестер Сіті».

Усі ці нюанси можна і, напевно, потрібно виносити за дужки, якщо вважати, що новий проект оновленого «Реалу» перебував на етапі побудови. І подібні нюанси на цьому етапі – не лише зрозумілі, а й закономірні. Однак у даному конкретному випадку вже напевно не йдеться про логіку. Йдеться про емоції. Про можливість, чи вміння тренера «Реала» у подібних форс-мажорах зберігати не лише своє обличчя, а й хоча б видимість спокою.

Залишитися неупередженим Хабі Алонсо не вдалося. По дрібниці, по слову, по невдоволенню все накопичувалося і накопичувалося. І нарешті рвонуло. І вже не так важливо, хто саме був призвідником цієї відставки – сам тренер чи його бос. Сталося так, як сталося, і цього не змінити.

У сухому залишку можна констатувати, що Хабі Алонсо не впорався зі своєю, багато в чому історичною місією. Відразу зазначу: що хрест цей від початку був важкущий. Спочатку здавалося, що баск упорається. Ну, якщо не він, то хто тоді?

Тепер, після його відставки, те саме питання зависло в повітрі, і це питання вже риторичне. Анчелотті вже не повернеш, Зідана, який теж підійшов би під стару концепцію, навряд чи висмикнеш, адже Зізу найбільше на світі хоче стати наступником Дешама в збірній Франції. А Дель Боске відійшов від справ. Когось ще з подібними навичками і не згадаєш одразу. Може, Арбелоа згодом стане таким. А якщо не стане, то Пересу таки доведеться норовливих зірок заганяти в команду-зірку.

А за майбутнє Хабі Алонсо не варто переживати. Навіть з огляду на те, що він нічого не виграв у «Мадриді», його з руками відірве кожен другий європейський топ-клуб. Тому що він і не програв нічого у «Реалі». Крім не дуже статусного Суперкубка. Навряд чи робота у «Реалі» стане плямою на його репутації. Скоріше навпаки.

Ну, а Арбелоа – витримки та терпіння. Може, якось та й буде...