Жиронська сотня Циганкова: Віктор зумовив вектор

Новина про 100 матчів Віктора Циганкова у футболці «Жирони» не загубилася в інформаційному океані. Минулий вікенд наче підбив певну риску під одним етапом каталонської кар’єри українця та перекинув місток до етапу дальшого. Насправді, як на мене, ми дещо недооцінюємо внесок Віктора в розкрутку жиронського футбольного бренду. До приходу нашого співвітчизника «Жирона» задовольнялася скромним статусом підмайстра на каталонському футбольному дворі, а коли в цьому клубі стали розвивати український селекційний вектор (початок йому поклав саме Віктор), то вельми швидко біло-червоні перетворилися на явище в європейському футболі.

Вічна суперечка між «водночас» і «завдяки», звісно, має право на існування. Однак, хай там як, а факт наявний. Злет до призерів, Трофей Пічічі Артема Довбика, участь у Лізі чемпіонів, певний відступ, падіння до зони вильоту, повільне здіймання вгору – жиронські картинки змінюються, що в тому дитячому калейдоскопі, однак незмінним елементом цієї візерункової барвистості є Циганков. Ба більше, думаю, допевна саме завдяки Вікторовій вдачі в «Жироні» з’явилися й Довбик, і Владислав Крапивцов, і Владислав Ванат, і… Цілком можливо, що далі буде.

Поточний сезон складається не найкраще для «Жирони». Однак клуб усе одно перебуває в родючому медійному полі, коли фахові європейські видання дають ґрунтовну аналітику, чому уможливлено відступ каталонців. І ця неудавана медійність, як на мене, одне з досягнень української доби в «Жироні». Кого б цікавив провінційний аутсайдер, якщо б не було лігочемпіонського злету!

Пригадую скепсис українських фахівців, медіа та вболівальницької спільноти, коли стало відомо, що Циганков вирушає до «Жирони». Лейтмотив висловлювань був таким – абикуди подалі від війни. А під час дебютних матчів Віктора, коли «Жирона» відверто не вражала, хор зневажливих голосів брав зависокі ноти. Та після виходу Циганкова з каталонського початку «Жирона» назагал, а Мічел та український легіонер зокрема дістали вельми перспективну позицію. Тут уже знов довелося читати, що Вікторові, мовляв, пряма дорога до грандів Прімери. Та шлях було обрано інший, складніший – спробувати зробити «Жирону» якщо й не грандом, то принаймні наближеною до них. І це вийшло! Й уже зарясніли спортивні шпальти порівняннями раньєрієвського «Лестера» і мічелівської «Жирони». Та належність до City Football Group, крім беззаперечних приємностей, накладає і зобов’язання. Добре виявили себе, приміром, молоді бразильці – готуйся до того, що вони поповнять склад «Манчестер Сіті». Й хай як про тебе писатимуть євромедіа, але реальність засвідчуватиме твою вторинність щодо манчестерських суперграндів.

На сьогодні 15-мільйонний правий вінгер є 2-м за вартістю гравцем «Жирони» після орендованого в «Сіті» бразильського оборонця Вітора Рейса. Однак якщо кинути оком на матчі цього сезону, то Циганков краще виявляє себе, ніж коштовний легіонер із батьківщини пентакампеонів. Ну, оборона – не найсильніша ланка в сучасної «Жирони», що казати, може добрячого такого пиття наварити...

Якщо ґрунтуватися на оцінках популярного статистичного сайту whoscored.com, то Віктор із середнім показником 6,99 є 2-м гравцем «Жирони» цього сезону після марокканця Аззедіна Унахі. Однак в Унахі менше проведених матчів, відтак і менша база для загального оцінювання. Зазначу ще й такий факт, який не одразу кидається у вічі: у Віктора впродовж сезону – жодного попередження, тим паче, вилучення. Максимальна коректність і водночас творчість на футбольному полі. Зробити гол із нічого? Цей штамп, може, дещо приївся споживачам спортивних медіа. Однак те, що Вікторові цей вислів пасує, засвідчує така статистика: на сьогодні в Циганкова 4 забиті голи в Прімері за xG 1,99. Тобто витискання ще +2,01 гольових здобутків із ситуацій, що голам не сприяють! Це – кращий відповідний показник серед гравців «Жирони». З партнерів по команді доволі близько за цією цифрою хіба що Унахі (1,82). А якщо взяти всю Ла Лігу, то більш як в ексгравця київського «Динамо» цей показник лише в двох гравців «Вільярреала»: Альберто Молейро (3,9) і Тейджона Бьюкенена (3,44). Крім того, Циганков веде перед цього сезону в «Жироні» за кількістю ключових передач – 1,3 пересічно за гру. Лідер, одне слово!

Що чекатиме на Віктора в другій сотні? О, чую вже голоси: яка там друга, не затримається український вінгер у «Жироні», піде на підвищення. Ну, підвищення у футболі зчаста вельми етемерна річ. Проте саме того підвищення Віктора, яке всі мають на увазі (мовляв, шлях до грандів) я би однозначно не виключав. Однак перед очима приклад Довбика. Так, у статусі кращого бомбардира Прімери Артем подався до столиці Італії. Вартувала римська гра свічок? Вирішуйте самі. А є чимало інших куди більш кричущих українських прикладів, коли наші співвітчизники ловлять никони по зарубіжних клубах у марних спробах знайти надійне пристановище. Хай там як, а, будучи гравцем саме «Жирони», Віктор здобув репутацію в іспанському футболі й допоміг матеріалізуватися жиронській лігочемпіонській казці. Ну й, відкривши дорогу українцям до цього клубу, заохотив й етнічних українців, що кинули кітвицю на Піренеях, відвідувати матчі біло-червоних на «Монтіліві», й місцеву інчаду здіймати українські прапори з номерами українських легіонерів.

…Коли ми з родиною влітку 2019 р. сновигали середмістям Жирони й в одному із сувенірних магазинчиків я придбав шалик «Жирони», то й уявити собі не міг дальшу українізацію цієї каталонської команди. Аж ніяк не скажу, що інтуїтивно щось подібне відчував. Однак буквально залюбився в це затишне місто з неквапливим життєвим ритмом (може, він мені таким здався через пору літніх відпусток?) і відтак згодом зрозумів, чому нашим легіонерам тут наче медом помазано.

Символом міста Жирона є муха. Як розповідала екскурсоводка, за легендою про Святого Нарциса, коли в 1286 р. французькі загарбники споганили його могилу, то з-під надгробку вилетів рій величезних мух, який атакував солдатів, і ті змушені були відступити. Відтак мухи стали символом божого захисту, надії і стійкості міста. Магніти із зображенням мухи на тлі жиронських краєвидів йдуть на ура в туристичного люду. Власне, муха на ймення Сиса – маскот «Жирони». Що ж, муха – це двокрила комаха. Якщо проводити футбольну аналогію, то хто є тими двома крилами сучасної «Жирони», які зумовлюють її політ? City Football Group і Мічел? Може бути. Ветерани з ветеранів Дейлі Блінд й Аксель Вітсель? Як варіант. Віктор Циганков і Владислав Ванат? Чому ні! В усякому разі в двох матчах календарного року, що взяв стрімкий розбіг, саме гольові зусилля наших співвітчизників принесли жиронцям звитяги. Що ж, щиро зичу Вікторові другу сотню своїх жиронських матчів розпочати результативно, а Ванатові підтримати гольову ходу! Вікторова сотня – це серед іншого й орієнтир для інших українців.

Олексій РИЖКОВ