МАНДЗИН: «Топ-15? Вважаю, що наразі це досить непоганий результат»

Український біатлоніст Віталій Мандзин прокоментував спринт в Обергофі, де він показав найкращий результат у команді, ставши 15-м з одним штрафним колом.

– Віталію, вітаю вас із досить високим результатом. Якби не той промах на лежці, зуміли б поборотися за місце у квітковій церемонії?

– Дякую за привітання. Ну, насправді дивлячись об'єктивно на ситуацію, то я сумніваюся, що сьогодні навіть з чистою стрільбою можна було поборотися за квіткову церемонію. Не впевнений, що це найкращий результат, якщо дивитися на цифри, та, скоріш за все, це було б близько топ-10. Але я вважаю, що наразі це досить непоганий результат.

– На стадіоні був такий туман, що у деяких місцях навіть у телетрансляції було погано видно спортсменів, чи заважав він Вам на стрільбищі та дистанції?

– Насправді, туман був досить таки «непоганим». Перший час він був трохи сильнішим, потім якийсь слабший, ну, отак все змінювалось. От тому, скажу так, що якісь певні моменти, проблеми, що були на стрільбі, напевно саме через цей туман, але старався зробити все, як найкраще.

– Перші 600 метрів, а надто останнє коло сьогодні у Вашому виконанні були просто неймовірними. Як сьогодні розподіляли сили по трасі?

– Насправді, сьогодні починав, не скажу, що дуже сильно, в принципі, більш-менш у своєму темпі. Але коли проїхав перший підйом і мені сказали, що йду лідером, потім трішки зрозумів, що десь починаю перебирати у своєму звичному темпі. Я пішов вже більш спокійно. А на останньому колі вже видавав все, що міг, старався та боровся до самого кінця.

– Як провели святкові дні перед стартами в Обергофі?

– Насправді, нічого такого емоційного. Були на зборі в Італії, тому, в принципі, ці дні я провів з командою. Хотілося, звісно, попасти додому, але це одна з тих жертв, яку ми, як спортсмени, щодня приносимо для того, щоб показати найкращі результати.

– З яким настроєм розпочали гонки другого триместру Кубка світу?

– Насправді, настрій був досить посереднім, тому що сьогодні, коли були заходи щодо пам'яті Сіверта Баккена, то, звісно, я на це все дивився і насправді сльози на очі накочувалися. Я й досі ще не можу це усвідомити й повірити, що таке сталося, на жаль. Тому, звісно, ця гонка на початку в емоційному плані була досить складною, але я дуже надіюся, що надалі буде тільки краще.