Відомий український тренер втратив на війні друга дитинства

Один із представників українського тренерського цеху Володимир Шаран приїхав до Львова. Однак мета його візиту до столиці Галичини із поточними футбольними справами в обох тамтешніх клубах – ані у «Карпатах», ані у «Русі» не пов’язані.

Фахівець прибув до міста Лева, аби провести в останній путь свого давнього друга – Ігоря Баїка, якого із усіма почестями поховали разом із трьома захисниками – Валерієм Рудим, Іваном Садовим та Анатолієм Дмитрієвим на Личаківському цвинтарі.

У розмові з кореспондентом Sport.ua Володимир Шаран пригадав про дружбу із полеглим воїном, яка почалася ще чотири десятки років тому.

– Коли мені було 14 років, мій перший тренер Микола Сегін привіз мене із Галича до Львова, – пригадує Шаран.

– Там ми познайомились з Ярославом Дмитрасевичем, під орудою якого я у подальшому займався. У нас тоді був дуже бойовий колектив, у якому збіралося чимало львівських хлопців. Одним з них був Ігор Баїк, який грав на позиції правого захисника і відзначався неабиякою старанністю. Саме тоді ми з ним і подружилися. Потім Ігор працював у ДЮСШ ФК «Львів» у Романа Михайліва.

Коли у 2014 році в Україні почалася війна, мій друг одним із перших пішов воювати з ворогом. Продовжував Баїк це робити і під час повномасштабного вторгнення озвірілих рашистів в Україну. Він боронив нашу Батьківщину на Донецькому напрямку у складі 45-ї окремої артилерійської бригади імені генерала Мирона Тарнавського Сухопутних військ ЗСУ. Ігор завжди був лідером, порядною, справедливою і дуже скромною людиною. Скільки я з ним разів зустрічався, але він ніколи мені не говорив про те, що має шість бойових нагород і відзнак. Не любив вихвалятися – це не в його характері. Він був справжнім патріотом України, за яку віддав своє життя. Про це мені повідомили 20 листопада, на наступний день після його загибелі. З певних причин хоронили Ігора Баїка лише сьогодні. В один день з ним Львів прощався ще з трьома Героями. На цвинтарі побувало чимало футбольних людей, а також міський голова Львова Андрій Садовий. Серед них був і один з гравців київського «Динамо» Тарас Михавко. Він, як і всі присутні на чині похорону дуже поважали загиблого воїна.

За словами Володимира Шарана, його друг був відданий футболу.

– Він дуже вболівав за львівський та український футбол, намагався стежити за усіма подіями, які відбуваються у нашому футбольному господарстві, - продовжує розповідь фахівець.

– Впродовж вчорашнього і сьогоднішнього днів ми разом із друзями Ігора по спортінтернату згадували пов’язані з ним епізоди – як з далекого минулого, так і теперішніх часів. Про велич цієї людини свідчить чимало. Його смерть стала для нас та футбольної спільноти Львова серйозною втратою.