БУДКІВСЬКИЙ: «Тоді не вписався у ромб Скрипника, а тепер ситуація інша»

Нападник луганської «Зорі» Пилип Будківський дав цікаве інтерв'ю за підсумками першої частини сезону.

– Пилипе, на сьогодні ви є капітаном та незамінним гравцем «Зорі» Віктора Скрипника. Але цікаво: 6 років тому ви були майже в ідентичній ситуації, коли він вперше очолив луганців. Тоді ви протримались у його команді лише півроку, після чого перейшли до «Десни». Чому ці два періоди вийшли настільки різними? Адже багато хто очікував, що ви і зараз після камбеку Скрипника швидко залишите «Зорю».

– В принципі, така ситуація вийшла тоді. Він приходив, у нього була своя тактика, як всі знають, ромб. Він грав у ромб, і я просто не міг тоді вписатися в цей ромб і не міг знайти себе на футбольному полі. Якось в нас не вийшли взаємовідносини тоді, і мені довелося піти в «Десну». Ну, і в якій я не жалкую, що пішов, тому що той період теж вийшов хороший у кар’єрі. Але знаєте, це футбол, і кожен тренер по-різному вибирає і футболістів, і тактичну схему на гру. І просто тоді я не вписувався в цю тактику. Зараз трошки змінилося, і моя роль така, що я, можна сказати, кінцевий гравець, нападник, граємо в одного нападника. Я повинен там чіплятися за м’ячі і забивати. І зараз це більш для мене підходить, ніж тоді, коли приходив Віктор Анатолійович.

– Як розвивається зараз ваша кар’єра... «Полісся» поспішило вас списати півтора року назад. Ви багато говорили на цю тему на інших майданчиках, але от на ваш погляд, можливо, ви знаєте, хто ухвалив фінальне рішення, що Пилип Будківський не має бути в «Поліссі»?

– Ну, наскільки я знаю, це тоді був віце-президент Володимир Тесля і керуючий скаутінгом… Волков, не пам'ятаю як його звуть. І головний тренер також приймав рішення, чи потрібен йому футболіст, чи ні. Тобто вони прийняли разом таке рішення, що я тоді не підходив тренерському штабу і всьому клубу «Полісся».

– А чи немає у вас образи на президента «Полісся» Геннадія Буткевича, що він якось не втрутився в цю ситуацію?

– Ну, я ж не знаю… Які образи можуть бути? Дуже багато було зроблено для клубу, для всіх футболістів. Я вдячний за той період, що провів у «Поліссі». І десь тільки трохи є така образа, що ми просто не поговорили нормально і не попрощалися. Ми не потисли один одному руки і не сказали: дякую. Все вийшло дуже спонтанно і дуже швидко, не було нормальної, чоловічої розмови.

– Ви 13 років, якщо не помиляюся, провели у системі «Шахтаря». Більшу частину цього часу першу команду очолював Мірча Луческу. Цікаво, як склалися ваші відносини і чи відчували ви від нього довіру в плані того, що колись ви зіграєте за першу команду «Шахтаря»?

– Ну, він ще брав мене колись, коли я грав за дубль, на кубок до Полтави. Але вийшла така ситуація, що за день до цього я тренувався за два дні до гри, і наступного дня мало бути передматчеве тренування, але адміністратор забув про це мені сказати. Я провів тренування з дублем. Потім мені подзвонили: де ти, ти тренування пропустив? Приходь на заїзд. І так вийшло, що я тоді не дебютував. Потім ми повернулися з «Маріуполя», перед командою мене привітали й сказали: ти будеш віддуватися за всю академію. І була така фраза: подивимось, можеш ти чи не можеш. За півроку, що я там перебував, я так і не вийшов на поле ні разу. Тоді я ще не був готовий конкурувати і грати за «Шахтар».

– Як відомо, ще в юному віці вас міг придбати донецький «Металург». Можливо, тоді ваша кар’єра розвернулася б інакше. Чому цей трансфер не відбувся з «Шахтаря»?

– Ну, як сказати… Не купити, а в мене закінчувався контракт із «Шахтарем-3». Вони дуже хотіли, Костов був головним тренером, хотів, щоб я тренувався за першу команду, грав за дубль а потім підпускати до першої. Але обставини склалися так, що я не зміг перейти. Уже був контракт з «Металургом» на руках, але ми не домовилися. Є різні фактори, але в принципі так сталося, що я вирішив залишитися в «Шахтарі».

– А як ви думаєте, чи могли б сьогодні заграти в нинішньому «Шахтарі»?

– Та я навіть не знаю, як сказати. Зараз там, як і раніше, українці тримають оборону, воротар – українець, а бразильці вже малюють гру. Якщо створювати багато моментів і реалізовувати їх, то ніхто б не критикував. Тому я з задоволенням хотів би спробувати, але зараз такі реалії, що треба бути на голову сильнішим, ніж той, хто вже є в команді, бо тебе так просто не запросять.

– Ім’я в дорослому футболі ви собі зробили в «Зорі» Юрія Вернидуба. Він головний тренер у вашій кар’єрі?

– Ну, можна сказати – так, що він поставив мене на ноги і, як кажуть, загартував характер, тому що команда завжди славилася таким прізвиськом, як «мужики». Тобто, в принципі, можна сказати, що так. Хоча на початку кар’єри із молодіжного «Шахтаря» я пішов до Іллічівця. Валерій Яремченко тоді багато футболістів брав, давав дорогу їм в УПЛ, щоб вони спробували і могли себе зарекомендувати. А вже так, щоб по-дорослому, щоб загартувати характер, то це Юрій Вернидуб. Ми багато працювали, був хороший сезон при ньому. Взагалі приємно з ним працювати.

Читайте також:

Пилип БУДКІВСЬКИЙ: «Не доїхали, у автобуса спустило одне колесо»

– У «Зорі» ви настільки здорово виступали, що почали викликатися до національної збірної України, провели за неї 6 матчів. Але вочевидь могли б провести значно більше. Але впадає в око факт, що за Михайла Фоменка ви 15 матчів поспіль провели у запасі. Як ви ставилися до цієї ситуації, бо багато журналістів тоді акцентували на цьому увагу і називали це, ну, ледве не неповагою до футболіста?

– По-перше, він нас викликав за ті результати, які ми давали «Зорі». У нас була чудовий команда, ми давали хороший результат, і всі, на мою думку, заслуговували на те, щоб приїжджати в збірну. А вже грати – це на розсуд тренера. Хтось десь добре виглядав, щоб вийти на заміну, а хтось ще не дотягував. Ми розуміли, що їдемо туди і все буде залежати від того, як покажемо себе на тренуваннях. Там були кваліфіковані футболісти, до яких треба було тягнутися, дивитися, як вони працюють, як грають, щоб підчерпнути щось для себе і також виходити на заміну у національній збірній. Приємно було їздити, але коли ти не виходиш, трошки засмучує.

– Ви їздили зі збірною на Євро-2016. На ваш погляд, чому команда провалила той турнір?

– Не знаю, як правильно сказати… Пішло так, що в команді з тренерами почали відбуватися якісь зміни. Один їде, іншого не взяли, і воно якось все почалося, знаєте, як один пазл випадає, потім ще один. І так потроху все розламалося, і на Євро воно просто під кінець зруйнувалося. Коли механізм не працює, як один великий механізм, то він не працює так, як працював до того, як команда виходила на Євро. Десь щось посприяло із середини, і воно все розламалось.

– Як ви примудрилися в 2016 році після чудового сезону в «Зорі» опинитися в «Анжи»? Тобто у «Шахтарі» вас не бачили, в «Зорі» не було можливості залишитися в оренді, або були інші варіанти? Як тоді склалася ситуація для вас?

– Такий неприємний період. Багато міркував над цим, що просто неправильно зробив, поїхав туди у той важкий момент і через ситуацію в країні. Жалкував багато, але те, що зроблено, зроблено. Я вибачався і ще раз би вибачився. У мене був хороша пропозиція до «Трабзонспору». Я чекав, сидів вдома півтора місяця, мені казали, що все закінчується, зараз будуть купувати, і все – поїдеш. Я чекав, і один момент: мені каже агент, що інтерв’ю, яке я дав кореспонденту, туркам не сподобалося, вони люблять це перевертати. Всі варіанти зараз ніякі. Можу запропонувати тільки «Анжи», команда з великим ім’ям. Я сказав, що поміркую. Треба було подзвонити Юрію Вернидубу і попроситися назад. Збори не пройшов, мені треба було тренуватися двічі-тричі на день, щоб повертати форму. Але я цього не зробив, про що жалкую, і багато корисного для себе не приніс.

– Давайте хоча б позитив. Про матч кубка росії проти «зеніту» Мірчі Луческу, коли ви перемогли розгромно і оформили 2+1. Наскільки для вас це був принциповий матч і момент – перемогти Луческу так яскраво?

– У мене завжди так виходить. Батько каже, що проти Луческу завжди добре виходить, завжди забиваю. Так вийшло, що нас недооцінили, а ми вийшли і перемогли. Коли вони випустили всіх зіркових у другому таймі, то вже було пізно.

– Чи був після матчу діалог з Містером?

– Не було, тільки він привітав. Більше спілкувався з помічником Спірідоном – трохи поговорили і все.

– За останніми повідомленнями ЗМІ, ви ведете перемовини з «Зорею» про новий контракт до літа 2027 року з опцією продовження ще на рік. Наскільки ця інформація відповідає дійсності?

– Діалог ведеться, розмовляємо, деякі пункти вже погодили, залишились ще пункти. Коли погодимо все, контракт буде пролонговано. Зараз ми у відпустці, тому нічого конкретного сказати не можу.

– Після Євро-2016 вас до збірної більше не викликали. Що потрібно зробити, щоб знову привернути увагу тренерів синьо-жовтих?

– Вище голови я не стрибну, як будь-яка людина. Можу лише своїми діями на полі показувати результат: голи, допомагати команді розвиватися і перемагати. Для нападника, якщо він не забиває, збірної не буде. Тільки забиті голи і рухатися далі. Якщо команда рухатиметься в турнірній таблиці – можуть бути дії.