Зима для Динамо: Суркіс смикнув стоп-кран, Костюк заюзав default settings

Минулий сезон видався дуже успішним для «Динамо». Київська команда під керівництвом Олександра Шовковського не програла жодного матчу в рамках української Прем'єр-ліги (20 перемог, 10 нічиїх) і абсолютно заслужено взяла «золото». І нехай Кубок України «біло-сині» програли «Шахтарю», а єврокубковий сезон завершили на 34-му (з 36-ти) місці в загальній таблиці Ліги конференцій, особливих хвилювань із цього приводу фанати «Динамо» не мали. Зрештою, поразка від «гірників» у Кубку трапилася лишень у серії пенальті, а це, як не крути, свого роду лотерея, а надто успішного виступу на європейській арені від наших клубів, враховуючи реалії воєнного часу, чекати навряд чи доводиться, тому ці турніри вже давно варто сприймати як «спогади із минулого життя», не інакше…

А ось де спалахнула справжня сенсація, то це у новому розіграші УПЛ. Сезон-2025/26 «Динамо» почало вкрай упевнено – так, як ніхто інший, із чотирьох поспіль перемог. Це дозволило команді Шовковського одразу ж опинитися на першому рядку турнірної таблиці, але потім… 13 вересня «біло-сині» вперше втратили очки у національному чемпіонаті, зігравши внічию із «Оболонню» (2:2). Потім трапилася небачена ще досі серія із чотирьох поспіль нічиїх: проти «Олександрії» (2:2), «Карпат» (3:3), «Металіста 1925» (1:1) та «Зорі» (1:1). Ці результати вперше всерйоз поставили перед керівництвом «Динамо» питання щодо відповідності Олександром Шовковським посади головного тренера. Але впевнена перемога у 10-му турі над «Кривбасом» із рахунком 4:0, як здавалося тоді, розвіє хмари над наставником, проте це сталося ненадовго…

Слідом за нічийною серією «Динамо» стикнулося із досі небаченою для клубу в національному чемпіонаті серією з чотирьох поразок поспіль: від «Шахтаря» (1:3), ЛНЗ (0:1), «Колоса» (1:2) та «Полтави» (1:2). Останнє фіаско сталося із «біло-синім» вже без Шовковського. Президент «Динамо» Ігор Суркіс не витримав і 28 листопада звільнив Олександра, поставивши на його місце екс-наставника клубної молодіжки Ігоря Костюка.

У зиму «Динамо» увійшло із новим головним тренером, адже незабаром Суркіс позбавив Костюка від приставки «виконувач обов’язків», затвердивши у ролі повноцінного наставника. Чи міг Ігор Михайлович вчинити інакше? Навряд, причому як у аспекті звільнення Шовковського, так і в аспекті рішення із Костюком.

Із розірванням контракту з Шовковським Суркіс, вочевидь, затягнув. Ще до середини жовтня було помітно, що швидкісний поїзд під назвою «Динамо», який ще кілька місяців тому успішно прибув до станції під назвою «Чемпіонство УПЛ-2024/25», раптом почав збиватися зі шляху і в якийсь момент норовив й зовсім піти під укіс... Президенту «Динамо» не залишалося нічого іншого в цій ситуації, окрім екстреного гальмування – Суркіс смикнув стоп-кран, звільнивши Шовковського, після чого йому було необхідно знову запускати усі механізми й намагатися відправляти «біло-синіх» у подальшу дорогу.

З призначенням Костюка, мабуть, Суркіс також не мав особливих альтернатив. Виявилося, що незважаючи на невдалий початок сезону-2025/26, керівництво «Динамо» не мало запасних варіантів на випадок необхідності змінити головного тренера. Жодних готових кандидатів – вивчених, опрацьованих вздовж та впоперек аналітичним відділом, зрозумілих босам – у киян не було. Із чуток відомо хіба що про контакти «біло-синіх» з екс-асистентом Зінедіна Зідана в «Реалі» Давідом Беттоні, котрий приїжджав до столиці України та провів близько тижня на тренувальній базі «Динамо», вивчаючи стан справ у першій команді. Іноземний наставник зрештою видав власний вердикт – «Динамо» перебуває у глибокій кризі й потребує дуже істотних змін, у тому числі й у кадровому плані. Однак така постановка питання не вразила братів Суркісів і Беттоні був відправлений туди, звідки й приїхав, а ключову ставку було зроблено на Ігоря Костюка.

Очевидно, що на думку керівництва «Динамо», перша команда їхнього клубу прямо зараз не потребує таких масштабних змін, на яких наполягав Беттоні, і до яких дійшла б справа, якби коучем виявився хтось інший не із нинішньої структури «Динамо». Важко сказати, наскільки щиро Ігор Суркіс вірить у те, що «Динамо» може бути успішним, грамотно задіявши усі внутрішні резерви і за мінімального залучення «свіжої крові» ззовні, але факт залишається фактом – прихід Ігоря Костюка є саме продовженням ставки на те, що є під рукою. Зокрема, на нинішній склад першої команди та усі ресурси клубної академії, котрі знайомі Костюку настільки добре, як нікому іншому.

До зимової паузи «Динамо» під керівництвом 50-річного Костюка встигло провести п'ять офіційних поєдинків, а тому певні висновки про те, як розгортатиметься ситуація в київській команді, можна робити вже зараз. По-перше, очевидно, що Ігор, принаймні із самого початку, активно довірятиме молодим виконавцям, яких знає по «Динамо» U-19. Зокрема, Костюк вже надав можливість дебютувати у Лізі конференцій 18-річному вінгеру Богдану Редушку та 19-річному центрбеку Владиславу Захарченку, підтягнувши поки що тільки на лаву запасних ще й 19-річного центрхава Кирила Осипенка.

Костюк – це той тренер, із яким, як сподіваються брати Суркіси, «Динамо» вдасться вкотре ефективно перезапустити механізм використання власної академії, що має призвести до появи у першій команді «нових» Бражка, Шапаренка, Забарного, Циганкова – тих, хто зуміє швидко заявити про себе у дорослому футболі та виявиться цікавим на трансферному ринку для закордонних клубів. Що-що, а гроші сучасному «Динамо» потрібні чи не у більшій мірі, аніж набрані очки у турнірній таблиці УПЛ…

Чим ще відзначився Ігор Костюк у стартових матчах на чолі першої команди «Динамо»? В очі одразу кинулося те, наскільки новий коуч «біло-синіх» намагається спростити й без того не надто хитрувату манеру гри власних підопічних. По суті, Костюк з ходу заюзав default settings у київській команді, спробувавши скинути усі попередні напрацювання тренерських штабів до нуля й здійснити відкат до тієї системи, яка притаманна «Динамо» і яка приносила клубу результати протягом багатьох років, якщо не десятиліть, у минулому.

За Костюка, вочевидь, від «Динамо» не варто чекати якихось довгих розіграшів м'яча, тривалих побудов атак і виманювання суперника від своїх воріт за допомогою пасової роботи. Новий наставник «біло-синіх», мабуть, виявиться зовсім не проти, якщо його команда й не контролюватиме м'яч більше, аніж її опонент. Причому навіть на рівні УПЛ. Судіть самі: після фіаско від аутсайдера «Полтави» у дебютному для себе матчі, в якому його підопічні володіли м'ячем 70% ігрового часу, у подальших поєдинках Ігор Костюк домігся того, що «Динамо» все частіше віддавало м'яч під контроль опонентам. Проти «Кудрівки» контроль у киян був на рівні 52%, проти «Фіорентини» – 59% (і це виявилося проблемою!), проти «Вереса» – 50%, нарешті проти «Ноа» – лишень 45%. І саме матчі проти рівнян та вірмен (у яких, окрім іншого, в «біло-синіх» ще й були дуже високі показники задіяних довгих передач – 10% та 14%, відповідно) поки що є найкращими для «Динамо» під керівництвом Ігоря Костюка.

А що це означає? Швидше за все, взимку в «Динамо» остаточно буде розвинений ефект від попереднього натискання клавіші «Reset». На зборах новий тренерський штаб отримає можливість задіяти максимальну кількість гравців з U-19, котрі, на думку Костюка, готові здійснити перехід у дорослий футбол, а із деякими колишніми виконавцями першої команди клуб виявить готовність попрощатися. Вже зараз у ЗМІ починають потрапляти цілі списки з тих, із ким «Динамо» попрощається у найближчі декілька місяців. Поки говорять про резервного воротаря Моргуна, а також незрозуміло навіщо підписаних за колишнього наставника Василя Буртника, Владислава Бленуце та Анхеля Торреса, до яких може додатися й Валентин Рубчинський, котрий так і не зумів проявити себе належним чином у Києві.

Однак є відчуття, що це далеко не повний перелік із тих, хто може залишити «Динамо» взимку, виявившись непотрібним новому тренеру. Насамперед вкрай сумнівними в першій команді «біло-синіх» виглядають подальші перспективи панамського центрфорварда Едуардо Герреро. Здається, що Костюк більш ніж явно дав зрозуміти – він бачить основним нападником 19-річного Матвія Пономаренка, котрий насамперед під його керівництвом демонстрував чудеса результативності у чемпіонаті U-19. Також «під удар» може потрапити й Шола Огундана, якщо зліва все більше та більше довіри почне отримувати свій «академік» Редушко. Адже об'єктивно африканець виглядає кращим за Богдана лишень тим, що трохи старший і, як наслідок, встиг набратися трохи більше досвіду у дорослому футболі. Хоча швидкісні якості Огундана можуть виявитися корисними оновленому «Динамо», якщо тільки у першій команді в ролі конкурента для Редушка не з'явиться інший легіонер, якого в пресі вже вважають своєрідним протеже Костюка – Самба Діалло, списаний раніше і Мірчею Луческу, і Олександром Шовковським.

Далеко не факт, що в оновленому Динамо знайдеться місце і для заслужених ветеранів. Насамперед, мова про Андрія Ярмоленка та Віталія Буяльського. Перший у свої 36 років вже чисто фізично не здатний видавати той обсяг бігової роботи, який, мабуть, буде необхідний за Костюка. Другий… Буяльський, власне, і заграв у «Динамо» лишень тоді, коли отримав свого роду функції «вільного художника» в атаці, який не надто обтяжений роботою в пресингу та необхідністю повертатися назад для допомоги в обороні. Наскільки така функція виявиться затребуваною у Костюка – подивимося, проте чотири матчі із п'яти за нового наставника Віталій пропустив, хоча за офіційними даними і знаходився на лікарняному.

Читайте також:

5 футболістів основи Динамо, які можуть залишити клуб у 2026 році

Яким чином складуться виступи у «Динамо» вже навесні – покаже час. Наразі Ігор Костюк отримує ідеальну можливість на зимових зборах донести до команди усе те, що хоче від неї бачити на полі, награти низку моментів та постати перед глядачами вже у тому вигляді, в якому цей колектив бажає бачити не тільки коуч, а й, вочевидь, власники «біло-синіх». Після експериментів Сергія Реброва, Олександра Хацкевича, Олексія Михайличенка, Мірчі Луческу та Олександра Шовковського, брати Суркіси, мабуть, втомилися від спроб вибудовування красивої моделі гри зі ставкою на домінування, трикутники, білд-ап та інші подібні «штучки». Для них, перш за все, важливим є результат, який далеко не усі із перелічених вище наставників виявлялися здатними давати.

Ставка на Костюка як на свого роду «клубний продукт» – це, мабуть, остання (або одна із останніх) спроб керівництва «Динамо» повернути клуб до тих базових принципів ведення футболу, які довгі десятиліття були притаманні киянам. Коли команда фізично готова ледь не найкраще у лізі, коли вона «мчить» усі 90 хвилин, і навіть більше, якщо потрібно, коли гравці не стоять у центрі поля і не перекочують м'яч між центрбеками та голкіпером, а з ходу виходять із оборони в атаку за допомогою усвідомлених довгих передач в ті зони, які чітко обумовлені та опрацьовані на теоретичних та практичних заняттях в рамках тренувального процесу. Все це раніше давало «Динамо» дуже хороші результати і від усього цього в якийсь момент у клубі вирішили відійти, тому що Ребров чи Луческу не ототожнювали такий стиль гри зі своїм власним, а інші наставники, схоже, й зовсім не мали чіткого «тактичного обличчя», сахаючись із боку в бік та прагнучи якнайдовше всидіти на «електричному стільці» під назвою «головний тренер «Динамо» Київ».

В теорії нинішній задум керівництва «Динамо» зі ставкою на Костюка виглядає цікавим та навіть цілком може дати потрібний результат. А ось як складеться на практиці… Для цього й потрібно буде активно стежити за перипетіями подій в українській Прем'єр-лізі. Як би хто не критикував цей турнір, але інтриг він абсолютно точно не позбавлений ніколи…