Шахтар стикнувся з новою генерацією українців. Вони створюють проблеми

Сезон-2025/26 поки що складається для «Шахтаря» набагато успішніше, аніж попередній. На зимову паузу команда Арди Турана пішла одним із лідерів турнірної таблиці УПЛ, ділячи першу сходинку із черкаським ЛНЗ, а в єврокубках домоглася того мінімуму, якого від «гірників» чекали вболівальники, експерти та керівництво клубу – оформила вихід в 1/8 фіналу, без необхідності грати у раунді плей-оф (1/16 фіналу).

Втім, донецький клуб та його перша команда не позбавлені проблем. Одна з них стала свого роду вже тенденційною, й пов'язана безпосередньо із поведінкою українських футболістів. Згідно з останньою інформацією від блогера Ігоря Бурбаса, незабаром з «Шахтаря» піде один із небагатьох гравців, котрі все ще безпосередньо пов'язують цей клуб із рідним Донецьком – правий захисник Юхим Конопля, який є уродженцем цього славетного українського міста та вихованцем академії «гірників».

30 вересня наступного року у Коноплі завершується термін дії контракту з «Шахтарем», і футболіст, за даними Бурбаса, ухвалив остаточне рішення відмовитися від його пролонгації. Таким чином, «гірники» будуть змушені шукати варіанти для продажу Коноплі вже у січні наступного року, якщо забажають отримати хоч якусь грошову компенсацію від відходу Юхима у інший клуб. Інакше рудоволосий фулбек залишить рідний клуб абсолютно безкоштовно, оформивши контракт із новим роботодавцем на правах вільного агента.

Нинішній кейс Коноплі, як уже зазначалося вище, став продовженням того, що вже можна вважати своєрідною тенденцією – «Шахтар» зіткнувся із новою генерацією талановитих українських футболістів, котрі схильні створювати клубу набагато більше проблем, аніж їхні попередники.

Якщо раніше українські лідери «Шахтаря» вважали за краще залишатися у клубі фактично до моменту, поки їм самим не вкажуть на двері, найчастіше відверто пересиджуючи та втрачаючи можливість спробувати зробити крок уперед в кар'єрі у більш сильному європейському чемпіонаті, то зараз ситуація кардинально інша – втримати українців для «гірників» стає не так вже й просто. Причому навіть за хороші гроші, адже, як повідомляє той таки Ігор Бурбас, Коноплі донецький клуб був готовий платити близько 800 тисяч євро на рік. І є всі підстави вважати, що йдеться про базовий показник окладу, без урахування бонусних, рекламних, іміджевих та інших виплат.

В останні роки «Шахтар» залишило одразу декілька талановитих та амбітних футболістів із українським паспортом, котрі були лідерами на своїх позиціях для донецької команди. Йдеться, перш за все, про Михайла Мудрика, Анатолія Трубіна, Георгія Судакова, а нині ось і про Юхима Коноплю… Кожен із них на якомусь етапі кар'єри досяг статусу ключового виконавця у першій команді «Шахтаря», а потім… Потім, коли до них виник предметний інтерес із Європи, дав зрозуміти керівництву, що хоче піти. Причому кожен із перерахованих гравців робив це власними методами, але що їх усіх поєднало – у «Шахтарі» усвідомили, що вплинути на ситуацію вже ніяк не зможуть.

Ще на початку нинішнього століття подібна ситуація (коли клуб ніяк не здатний вплинути на власних українських футболістів та питання їхньої подальшої кар'єри) виглядала для «Шахтаря» абсолютно неймовірною. Тоді керівництво «гірників» повністю контролювало поведінку та кар'єрні шляхи своїх футболістів, принаймні з числа тих, які мали вітчизняний паспорт. Навіть на тлі інтересу з топових європейських чемпіонатів українці продовжували залишатися у «Шахтарі» до того самого моменту, поки сам клуб вирішував, що більше не потребує їхніх послуг. Подібних прикладів вистачає. Це і Андрій Воробей, і Олексій Бєлік, і Олександр Кучер, і Андрій Пятов, і Олександр Гладкий, і Ярослав Ракіцький, і Сергій Кривцов, і Тарас Степаненко і деякі інші. Кожен з них у певний момент кар'єри мав теоретичний шанс перебратися до топ-ліги Європи, отримуючи запити від тамтешніх клубів, але щоразу «Шахтарю» вдавалося залишити футболістів у себе, що й не дивно, оскільки це було в інтересах «гірників», перед якими завжди актуальним є питання необхідності дотримання ліміту на легіонерів, який продовжує існувати в УПЛ.

Аналізуючи попередні роки, можна виділити лишень одного українського футболіста, котрий залишив «Шахтар» заради європейської топ-ліги на піку своїх можливостей і залишався на момент відходу ключовою фігурою для донецької команди. Мова, безумовно, про центрбека Дмитра Чигринського, котрий влітку 2009-го після перемоги «гірників» у Кубку УЄФА та гідного протистояння із «Барселоною» в матчі за Суперкубок УЄФА, був проданий за 25 мільйонів євро тим таки каталонцям. Але то була важлива з іміджевої точки зору угода для «Шахтаря», який хотів продемонструвати усім, що його футболісти потрібні та затребувані не просто середняками чи аутсайдерами топ-чемпіонатів Старого континенту, а й найкращими клубами Європи.

Ані до Чигринського, ані довгі роки після нього, по суті, ніхто з українських гравців «Шахтаря» не наважувався змінити ситуацію. Багато в чому з цієї причини практично до останнього в донецькій команді «досидівся» Тарас Степаненко, який пішов лишень тоді, коли вже просто виявився непотрібним, та й нинішній капітан «гірників», 29-річний Микола Матвієнко, здається, йде второваною стежкою свого попередника.

І ось нова генерація українських талантів пішла проти системи, здається, остаточно зламавши її. Наприклад, того ж таки Анатолія Трубіна у «Шахтарі» хотіли б зберегти на довгі роки вперед, оскільки воротар демонстрував чудеса надійності в рамці та виглядав топово не лише у матчах українського чемпіонату та Кубку, а й досить часто – в основній сітці Ліги чемпіонів. Проте Трубін, незадовго до закінчення терміну контракту із «Шахтарем», дав зрозуміти клубу, що продовжувати свою трудову угоду не буде за жодних умов. Керівництво «помаранчево-чорних» певний час сподівалося, що футболіста вдасться переконати, а можливо, навіть «переламати», але… Влітку 2023 року «Шахтарю» довелося відпустити Трубіна у «Бенфіку» за вельми скромні 10 мільйонів євро (навіть на Transfermarkt на момент завершення угоди номінальна оціночна вартість Анатолія становила вже 22 мільйони євро), щоб не втратити такого майстерного гравця вільним агентом. Щоправда, керівникам донецького клубу все ж таки вдалося вибити для себе потенційно непогані умови на майбутнє: «Шахтар» отримає 40% від прибутку у разі перепродажу «Бенфікою» Трубіна в інший клуб.

Нинішня ситуація із Юхимом Коноплею загалом вписується у когорту попередніх відходів із клубу Мудрика, Трубіна та Судакова, хоча й має деякі особливості. Ми маємо справу із випадком, коли «Шахтар» нарвався на відмову продовжувати співпрацю не від когось із придбаних українців, а безпосередньо від людини, котра пройшла через клубну академію, та ще й корінного донеччанина, тобто «свого в дошку». Щоправда, якщо той таки Трубін, котрий також народився і виріс у Донецьку, давав чітко зрозуміти, що хоче обов'язково поїхати до Європи, то Конопля, за чутками, поводився у переговорах з керівництвом «Шахтаря» трохи інакше.

Юхим, як писали у ЗМІ, загалом не був таким вже й категоричним у аспекті відходу з клубу, як його талановиті екс-товариші по академії. Подейкують, що Конопля хотів отримати у «Шахтарі» неймовірно шикарний, як за нинішніми мірками, контракт – на 1,5 мільйони євро на рік. Завдяки цьому, Юхим став би одним із найбільш високооплачуваних футболістів команди, поступаючись за розмірами заробітку, ймовірно, тільки буркінійцю Лассіні Траоре та бразильцю Педріньо, котрих підписували ще до початку повномасштабної фази російсько-української війни. Ніхто з легіонерів, придбаних «Шахтарем» після 24 лютого 2022 року, як запевняють інсайдери, не заробляє більше за ту суму, яку вимагав від клубу в якості річного окладу Конопля.

Мабуть, відсутність очевидного ультиматуму з боку Коноплі та готовність його все ж таки спілкуватися на предмет нового контракту у певний момент переконали керівництво «Шахтаря», що в даному випадку не повториться кейс Трубіна, чи ситуації із Мудриком та Судаковим, котрі вимагали саме відходу з клубу. Але все-таки прецеденти, що трапилися у нещодавньому минулому, виявили слабкість нинішнього «Шахтаря», яка й оголилася саме зараз. Сьогодні донецькому клубу вже не вдається вести переговори зі своїми ключовими українськими футболістами із позиції сили, як було колись з Воробеєм, Бєліком, Пятовим, Степаненком та деякими іншими. Для нинішнього покоління гравців «гірники» вже не є межею мрій, та й щодо заробітної плати вони можуть розраховувати на плюс/мінус аналогічні умови десь у Європі. Плюс фактор війни та бажання виїхати з сім'ями у більш спокійні місця для проживання, звичайно, також додався та списувати його із рахунків, на жаль, все ще не можна категорично…

Щоправда, із деякими футболістами з українським паспортом «Шахтарю» все ще вдається домовлятися, так би мовити, полюбовно. Наприклад, нещодавно у ЗМІ писали, що «гірники» можуть незабаром зіткнутися із ще двома кейсами, коли основні футболісти опиняться на межі відходу з клубу у статусі вільних агентів через завершення термінів дії контрактів. Йдеться про ситуації із Валерієм Бондарем та Дмитром Криськівим, які спочатку нібито також впиралися й не хотіли продовжувати співпрацю, але потім, якщо довіряти Transfermarkt, все ж таки оформили нові угоди – до кінця 2027-го та 2026-го, відповідно.

Але навіть пролонгації Бондаря та Криськіва були не такими вже й простими викликами для «Шахтаря». А це означає, що ситуація дійсно змінюється, і донецькому клубу необхідно шукати шляхи виходу з неї, або дещо переформатовувати свою поведінку на ринку. Зрештою, краще вчасно продати свого гравця, причому як основного, так і з найближчої ротації, аніж потім втратити його безкоштовно, або, що ще гірше, вступати з ним у судові суперечки. Адже, як кажуть у народі, не допоможуть і чари, як хтось комусь не до пари…