ПСЖ отримав перший справжній фарм-клуб. Там грає українець

Практично непомітною для вітчизняного інформаційного простору залишилася подія, що сталася 9 грудня у бельгійському футболі. Тамтешній «Ейпен» офіційно відрапортував про те, що відтепер його повноправними власниками є інвестори з Qatar Sports Investments (QSI) – державної акціонерної організації Катару, заснованої у 2004 році, яка базується в місті Доха.

«Раді повідомити, що QSI – одна з провідних стратегічних інвестиційних груп у галузі спорту, культури, розваг та стилю життя – поглинає «Ейпен». На додаток до стратегічних інвестицій, QSI буде підтримувати трансформацію клубу за допомогою першокласних ноу-хау, міжнародного досвіду та експертизи й інтегрувати «Ейпен» у зростаючу, повністю інтегровану та потужну мультиклубну, мультиспортивну і мультибізнес модель QSI», – написано в комюніке, опублікованому на офіційних сторінках бельгійського клубу у соціальних мережах.

Відомо, що очолює QSI Нассер Аль-Хелаїфі – катарський екс-тенісист, котрий з літа 2011 року є президентом французького «Парі Сен-Жермен». Саме тоді, чотирнадцять років тому, Qatar Sports Investments став власником контрольного пакету акцій паризького клубу, перетворивши той завдяки колосальним інвестиціям на один із найбільш потужних та успішних футбольних клубів сучасності, що підтверджує перемога ПСЖ у Лізі чемпіонів-2024/25.

Покупка «Ейпена» стала другим (після ПСЖ) для QSI повноцінним входженням у володіння футбольним клубом. Йдеться не про стратегічне партнерство, а про поглинання, яке, вочевидь, спрямоване на задоволення спортивних потреб паризького флагману катарців.

Нинішня угода суттєво відрізняється від тієї, яка у 2022 році була проведена QSI із «Брагою». Три з лишком роки тому катарці заплатили близько 20 мільйонів євро, отримавши натомість 22% акцій «зброярів». «Брага» є одним з найбільш знакових португальських клубів останніх років, яка звикла до участі в єврокубках та має досить велику за тамтешніми мірками фан-базу і яскраву ідентичність. Цей клуб був для Qatar Sports Investments надмірно великим, аби перетворити його на банальний сателіт для «Парі Сен-Жермен». Тому «Брага» виявилася не фарм-клубом парижан, а лишень стратегічним партнером, у якому катарці задовольнилися роллю міноритарних власників. Із «Ейпеном» ситуація складається кардинально інакше…

Очевидно, що відтепер у бельгійському клубі нові власники із Qatar Sports Investments отримують тотальну свободу дій. У самій катарській організації, коментуючи фактичний викуп «Ейпена», наголосили, що їх першочергові цілі полягають у «розвитку молодіжної академії, модернізації інфраструктури та зміцненні взаємодії із місцевою спільнотою».

Насправді, для французького гранду отримати «Ейпен» в якості фактичного фарм-клубу є великою удачею. Бельгія територіально розташована поруч із Францією, а тамтешній чемпіонат у тактичних та фізичних аспектах вважається одним з найбільш розвинених на Старому континенті. Культурно та логістично жодних суттєвих проблем також виникнути не повинно, оскільки дістатися із Парижа до Ейпена можна лишень за чотири з невеличким години, оскільки ці населені пункти розділяють усього 400 кілометрів. Мабуть, єдина складність, яка може виникнути, пов'язана із лінгвістикою, оскільки офіційною мовою в Ейпені все ж таки є не французька, а німецька, проте для сучасної Європи це точно не виглядає чимось непереборним та надзвичайно проблемним.

Навіщо «Ейпен» знадобився «Парі Сен-Жермен» та його власнику Qatar Sports Investments? Насамперед, варто відзначати, що молодіжна академія паризького клубу завжди випускала чимало дуже талановитих та гідних футболістів, котрим останніми роками було вкрай складно пробитися у першу команду, переповнену топовими виконавцями, підписаними за великі гроші. В епоху, коли за ПСЖ грали Ліонель Мессі, Неймар, Серхіо Рамос, Кіліан Мбаппе та інші топ-зірки світового футболу, всерйоз говорити про шанси когось із клубних «академіків» пробитися в основу першої команди навряд чи доводилося. З цієї причини багато молодих талантів парижан були змушені або йти в оренду, або й зовсім шукати собі нові клуби, розкриваючись не у Парижі, а в інших містах та країнах. Яскравими прикладами тут є кейси Маттео Гендузі, Кінгслі Комана, Муси Дембеле, Майка Меньяна та багатьох інших…

Для «Парі Сен-Жермен» це означало не лише втрату потенційно класних виконавців, а й призводило до економічних збитків, оскільки якісних футболістів столичний французький клуб відпускав або безкоштовно, або ж продавав за вкрай незначні гроші.

Відтепер, отримавши у вигляді повноцінного фарм-клубу «Ейпен», парижани мають необхідний місточок між власними молодіжними командами та першою. Очевидно, що бельгійський проект буде для ПСЖ свого роду «перевалочною базою» для низки виконавців, куди ті вирушатимуть набиратися досвіду, перебуваючи під пильним наглядом тренерського штабу, обраного безпосередньо Нассером Аль-Хелаїфі та його найближчими спортивними радниками.

Щоб спробувати пробитися до першої команди ПСЖ з академії клубу, тепер багатьом гравцям потрібно буде показати себе у бельгійському фармі, після чого сподіватися, що їх прогрес виявиться оціненим за заслугами керівництвом парижан. При цьому модель, заснована на одночасному володінні двома клубами із різних чемпіонатів, дозволить самому QSI не тільки оформляти оренди гравців ПСЖ у «Ейпен», а й залучати до бельгійського клубу інших молодих футболістів ззовні, аби розіграти їх там, а потім намагатися просувати на більш високий рівень.

Фактично придбання «Ейпена» підтверджує остаточну орієнтацію ПСЖ на найбільш передові із існуючих моделі управління футбольними клубами за участю кількох «ланок» в одному «ланцюзі». У Парижі, по суті, вирішили йти таким же шляхом, що і City Football Group або Red Bull GmbH. З високою ймовірністю це знаменує кінець марнотратного підходу катарського менеджменту до розвитку свого футбольного флагману й остаточний початок ери корпоративної зрілості інвесторів з Близького Сходу. Можливо, це й зовсім неминучий вибір у сучасному футболі, де для покриття витрат, навіть якщо ви – один з найбагатших фондів у світі, а вашим спонсором є ціла держава, необхідно мати простір для розвитку талантів та їх продажу, отримуючи таким чином необхідний приріст капіталу.

Для вітчизняних уболівальників питання придбання «Ейпена» власниками «Парі Сен-Жермен» особливо цікаве тим, що у складі бельгійців наразі виступає 35-річний екс-центрбек збірної України (4 матчі) Ігор Пластун. Наш співвітчизник, котрий свої футбольні таланти зумів реалізувати за кордоном (у болгарському «Лудогорці» та бельгійському «Генті»), переїхав грати у «Ейпен» в лютому нинішнього року, оформивши спочатку короткострокову трудову угоду, яка влітку була пролонгована на увесь сезон-2025/26.

Наразі Пластун є важливою фігурою для «Ейпена», ключове завдання якого в турнірному аспекті полягає у поверненні до елітарного дивізіону. Ігор вже взяв участь у 13 поєдинках у поточному сезоні, практично регулярно виходячи на поле у ​​стартовому складі. Причому саме українець є головним ветераном команди, де окрім нього є ще чотири виконавці у віці 30+.

Очевидно, що тепер, коли «Ейпен» перетворюватиметься на свого роду «лабораторію талантів» для «Парі Сен-Жермен», вікові виконавці виявляться не настільки потрібними цьому клубу. Тому найближчі кар'єрні перспективи Пластуна у таборі «панд», якщо українець вирішить продовжувати кар'єру й в наступному сезоні, виглядають досить туманними. З одного боку, катарські інвестори можуть побажати награвати у центрі оборони перспективніших та цікавіших у плані їхніх подальших кар'єрних досягнень виконавців, але з іншого… Напевно, першочерговим завданням для «Ейпена» поки буде вихід у бельгійську Про-лігу, що дозволить награвати як власних вихованців, так і підписаних талановитих вундеркіндів на найвищому рівні, що відкриває можливість не тільки для більш стрімкого прогресу та зростання майстерності, але й для підвищення їхньої економічної цінності на ринку. І якщо це так, то до моменту повернення «панд» в еліту бельгійського чемпіонату позиціям Ігоря Пластуна у команді може нічого й не загрожувати – зрештою, треба ж мати в молодій команді хоча б кількох досвідчених та невибагливих у контрактному плані ветеранів, на яких можна покластися у будь-який момент…