А якщо Костюк не потягне, то тоді кого?

На жаль, я не настільки молодий, щоб вірити в байки про іноземного динамівського тренера. З моменту призначення Ігоря Костюка виконувачем обов'язків головного тренера першої команди «Динамо» не переставали ці байки травити. Ледь не сам Клопп може очолити «біло-синіх», але має пару зауважень, пару червоних ліній…

Серце калатало при кожній подібній згадці, при кожному подібному нонсенсі, але залишки розуму кричали про те, що це лише інформаційне бомбардування, що це бажання видати бажане за дійсне. Не таке вже й велике бажання, і таке вже велике дійсне.

Точніше, слабеньке дійсне. Не вірив я, що іноземець знову після незабутнього Луческу ступить на святу землю Конча-Заспи. Ну, не вірив, і все тут.

Але, з іншого боку, не вірив і в те, що Костюка так швидко позбавлять приставки «тимчасово виконуючий», адже, на мій суб'єктивний погляд, жодних передумов позбавити Ігоря Володимировича малоприємної приставки не було.

Хоча… Як подивитися. «Динамо» під керівництвом Ігоря Костюка здобуло дві поспіль перемоги в УПЛ – здолало з гріхом навпіл «Кудрівку» і без гріха здолало «Верес».

Хоч як не крути, тенденція намічається – динамівці виграли дві поспіль зустрічі чемпіонату України, а востаннє з ними траплялося подібне геройство ще у серпні, коли тренерське крісло під іншим Володимировичем – Олександром – ще й не думало хитатися.

Але далі сталося самі знаєте, що: спочатку п'ять нічиїх поспіль, потім чотири поспіль поразки, і Олександру Володимировичу таки вказали на двері.

Не беруся стверджувати, наскільки зволікали Суркіси із відставкою Шовковського. Може, треба було його відправляти на заслужений відпочинок кількома місяцями раніше, можливо, треба було й далі терпіти.

Тим не менш, динамівські власники ухвалили те рішення, яке ухвалили: Шовковський та його штаб виставили за поріг, на їхнє місце – тренерський штаб юніорської команди.

Такі рішення, як правило, робляться для того, щоб підготувати ґрунт для приходу нового тренера. Ну тому що дуже проблематично у розпал сезону знайти вільного, а головне – кваліфікованого тренера. Тим більше для такої видної, і такої цікавої, назвемо це так, команди, як «Динамо».

Загалом, логіки у призначенні Костюка був віз і цілий візочок. І я, прийнявши це, готувався до болісного вибору Ігоря/Григорія Суркіса. Болісного тому, що Ігор Михайлович нещодавно заявив, що більше «жодних динамівських сердець».

І хоча залишками розуму я розумів, що ситуація для динамівського керівництва дуже складна, бо воно, це керівництво, саме загнало себе в глухий кут, проте я не припускав, що Ігоря Володимировича так швидко утвердять на посаді. Ну не проявив він, на мій суб'єктивний погляд, і дещиці хватки, таланту, інтуїції, знань, щоб ставати головним тренером першої команди. Даруйте, не за впевнену ж перемогу над самим «Вересом» позбавляти тимчасового правителя незручної приставки «в.о».

Але за фактом виходить так, що саме за перемогу в останньому «осінньому» турі УПЛ Костюк позбавився підвішеного стану і став повноцінним.

Збережу свої емоції. Як кажуть у подібних випадках, здоров'я важливіше. І всоте не киватиму, мовляв, я ж казав. Але, чорт забирай, але! У мене лише єдиний крик, вибачте, питання з цієї нагоди.

Я нічого не маю особисто проти Ігоря Володимировича. Швидше навпаки: як тренер дубля він мені імпонував. Але як тренер першої, головної команди він мені не імпонує, тому що нічим особливим він досі не відзначився. І я не вірю, що він здатен. На вчинок насамперед.

Але все одно я йому бажаю усіляких успіхів. Його ж попередник теж починав у подібному ключі, а згодом виграв чемпіонат в одну хвіртку. Дай Бог і цьому Володимировичу ще раз зайти в ту саму воду, чого я йому щиро бажаю.

Хоча аж ніяк не пусте питання все одно дозволю собі поставити. Навіть якщо раптом Костюк чудово проявить себе в другій частині сезону, тобто, його «Динамо» за підсумками чемпіонату проб'ється в кваліфікацію Ліги конференцій, і він потоне в рідких оплесках нечисленних шанувальників, однак ніхто його не убезпечить від наступного сезону, в якому, як правило, втрачається хімія, інтуїція, роздягальня і Андрій Миколайович.

І тут маю єдине питання з приводу. А що ж тоді?

Що тоді, коли настане черга відправляти у відставку весь тренерський штаб Костюка? Де тоді шукати динамівські серця? У команді 16-річних? У команді ветеранів?

Ось я нітрохи не сумніваюся, що, коли настане час звільняти Арду Турана, а ця пора прийде раніше, ніж Ахметову здається, власник «Шахтаря» без проблем знайде собі нового «Сімеоне у захисті, Енріке в атаці». Тому що там система така вибудована: вона не залежить від однієї помилки, від одного серця.

У «Динамо» ж – навпаки. Ігор Костюк – це кінець циклу динамівських сердець. Далі – порожнеча.

Ну, хіба що В'ячеслав Суркіс закине свою голкіперську кар'єру і візьметься тренувати.