«Виступ Ноа – це сенсація». Наш розвідник передає з Єревана

Сьогодні, 18 грудня «Динамо» проведе останній матч групового раунду Ліги конференцій. Поєдинок проти «Ноа» буде і останнім для киян у нинішній єврокубковій кампанії, оскільки до плей-офф вони вже не дотягнуться. Проте в Україні всі чекають від команди Ігоря Костюка перемоги.

Про суперника киян сайту Sport.ua ексклюзивно розповів футболіст, який виступає у Вірменії вже майже шість років. Вихованець «Шахтаря», а також екс-захисник «Маріуполя», «Олімпіка», «Арсеналу» і «Карпат» Сергій Вакуленко зараз захищає кольори найтитулованішого вірменського клубу «Пюнік».

– Сергію, ти вже майже шість років виступаєш у Вірменії. Тебе все влаштовує?
– Так. Якби не влаштовувало, не грав би тут (посміхається). Мене вже всі знають, добре ставляться, плюс непогані умови за контрактом.

– Клуб для тебе знімає квартиру чи ти вже обзавівся своїм житлом?
– Знімаю, хоча якби знав, що так довго затримаюся у Вірменії, то, напевно, вже купив би квартиру.

– У Єревані комфортно жити?
– За останні роки місто сильно додало у розвитку. Багато красивих забудов. Моїй родині тут подобається, а це для мене дуже важливо.

– Чим хороший місцевий чемпіонат?
– Як сказати. Мені подобається хоча б те, що моя минула і нинішня команди борються за потрапляння в єврокубки, чого у мене не було в Україні. Свого часу було складно потрапити в «Шахтар» або «Динамо».

– Якщо не вдаватися до конкретики, лідери чемпіонату Вірменії за зарплатами відстають від українських команд?
– Від перших п'яти-шести клубів, думаю, так. А ось з тими командами, які знаходяться в другій половині таблиці, думаю, буде рівність.

– Який глядацький інтерес до футболу у Вірменії?
– Не скажу, що він дуже великий. Так, коли грає збірна, єврокубкові матчі або лобові ігри в чемпіонаті, глядачів приходить багато, а ось на, так би мовити, рядові поєдинки, вболівальники йдуть неохоче.

– Перші два з половиною роки свого відрядження ти захищав кольори «Арарата-Вірменії». Чому ваші дороги розійшлися?
– Не хотілося б вдаватися в подробиці, були свої нюанси, тому я попросив керівництво клубу відпустити мене після закінчення контракту.

– Чому потім перейшов в «Пюнік»?
– Там, як дізналися, що я пішов, відразу запропонували перейти до них. Мене набрав наставник Єгіше Мелікян, який відомий виступами і роботою в Україні, і я відразу погодився.

– Чому в серпні клуб з ним розлучився?
– Він, можна сказати, сам пішов, оскільки надійшла пропозиція очолити збірну Вірменії. Від такого не відмовляються (посміхається).

– Які завдання стоять перед «Пюніком» на цей сезон?
– Виграти золоті медалі чемпіонату. А які ще можуть бути цілі у найтитулованішої команди Вірменії. Так, ми зараз відстаємо від лідера на п'ять очок, але у нас є гра в запасі, тож все в наших руках. Але можу сказати, що очки в чемпіонаті Вірменії набирати не так вже й просто. Тут немає грандів, як, скажімо, трохи раніше в Україні були «Шахтар» і «Динамо» з індивідуально сильними виконавцями в складі. У вірменському чемпіонаті немає такої різниці. Якщо слабша команда ставить автобус, то забити вкрай складно, оскільки рівень майстерності у фаворитів не настільки великий, щоб без особливих проблем проходити ешелоновану оборону.

– З «Пюніком» ти вже ставав чемпіоном. Це поки що твоє найбільше досягнення як футболіста?
– В принципі, так. Ну, і, звичайно, участь у груповому раунді Ліги конференцій. Знову ж таки, якби я був в Україні, то цього не відчув би. Коли я був молодшим, ще задовго до повномасштабної війни, в клуби УПЛ приїжджали легіонери на колосальні зарплати, відповідно, і рівень виконавців був космічним. Тому потрапити в ті команди, які брали участь в єврокубках, було дуже складною справою.

– У тому чемпіонаті-2023/24 ви на два очки випередили «Ноа». Ця команда в той час почала підніматися в авторитеті?
– Абсолютно вірно. У тому сезоні в команду почали вкладати серйозні гроші, прийшов новий власник або президент, я точно не знаю, і почали купувати футболістів більш високого рівня. Однак ми дотиснули суперника і таки змогли виграти золоті медалі.

– У нинішньому розіграші Ліги конференцій «Ноа» з великою ймовірністю може пробитися в плей-офф.
– Думаю, це сенсація. Зараз вірменські команди взагалі рідко виходять у груповий етап, тому це може бути великою несподіванкою. Я не очікував, що вони досягнуть такого результату. Що можна сказати, молодці.

– В останньому турі групового раунду суперником цієї команди буде «Динамо». У цій парі є фаворит?
– З огляду на те, що кияни зараз перебувають, м'яко кажучи, не в найкращому стані, вважаю, що шанси в цій зустрічі у команд, приблизно, рівні. Яка буде мотивація у «Динамо»? Хіба що наставник розбавити склад молодими виконавцями, які будуть намагатися себе зарекомендувати, не більше того. У свою чергу «Ноа» зробить все, щоб домогтися історичного для себе результату.

– Чому в Лізі конференцій «Ноа» виступає непогано, а в чемпіонаті йде лише на п'ятому місці?
– Дійсно, у внутрішніх змаганнях вони втратили чимало очок у матчах з командами з нижньої частини турнірної таблиці. Можливо, через те, що на два фронти їм не вистачає футболістів, щоб виступати однаково рівно. Ставка зроблена на єврокубки, де «Ноа» грає практично одними легіонерами, а в Вірменії на поле виходять футболісти ротації або другого складу, звідси і осічки.

– Які сильні сторони у цього суперника?
– Як я сказав, там багато іноземців непоганої якості. Сильні сторони? Важко сказати. Вони не б'ють м'яч, куди попало, автобус біля своїх воріт не ставлять, намагаються грати в якісний футбол.

– Хто у них лідер?
– Звичайно, що головна ударна сила – це боснійський нападник Нардін Мулахусейнович, який у груповому раунді Ліги конференцій забив п'ять м'ячів. Також у «Ноа» непогана центральна вісь – захисники та півзахисники.

– Яким буде твій прогноз на матч «Динамо» – «Ноа»?
– Складно передбачити. Рахунок я не назву, але поставлю на нічию.

– За чемпіонатом України стежиш?
– Дивлюся не кожен матч, але, в принципі, новини читаю, огляди не пропускаю, тому в курсі справ (посміхається).

– На чиєму боці твої симпатії?
– Мені подобається, як зараз діє «Шахтар», думаю, саме «гірники» виграють золоті медалі чемпіонату. Також я б відзначив хорошу і осмислену гру ЛНЗ, «Полісся» і «Металіста 1925».

– Ти, можна сказати, вихованець «Шахтаря». Зараз, через роки, аналізував, чому не вдалося пробитися до першої команди?
– Якби це було зараз, то, можливо, щось і вийшло б. Молодим футболістам зараз дається чудовий шанс грати в першій команді. А 12 років тому, вибачте, таких шансів, по суті, не було. Хто тоді з Академії потрапив в основу, тільки Ярослав Ракицький. Бразильців купували за 10-20 мільйонів доларів, а якщо купували українців, то кращих з кращих. Я хоч і літав на збори з Мірчею Луческу, а потім і з Паулу Фонсекою, грав у спарингах, але далі не пішло. Може, десь і сам не допрацював, хоча намагався. Як є, так є.

– Коли у тебе закінчується контракт з «Пюніком»?
– Буквально вчора я продовжив угоду на півтора року. Я цьому радий, значить, на мене розраховують, тому і надалі буду намагатися приносити користь своїй команді.

Читайте також:

У матчі Динамо – Ноа Віталій Кварцяний чекає близько восьми голів