Ковентрі: конвертований креатив

«Такі міста, як Ковентрі, вважалися в нас застумом», – так безапеляційно пише в книзі спогадів чи не найодіозніший манчестерський футбольний хуліган Тоні О’Ніл на прізвисько «Генерал «Червоної армії», який чималецько відвояжував за «Манчестер Юнайтед» різноманітними британськими та європейськими столицями й закутками. Принагідно Тоні згадує про одну з бійок у парку в Ковентрі в половині 1970-х. Тоді ковентріанці приймали суперників на 50-тисячному «Хайфілд Роуд», і серед величезного натовпу манкуніанські хулз навіть не одразу збагнули, з ким вони шмагають одне одного. Згодом О’Ніл допетрав, що фани МЮ билися… між собою. А в невдалі для «Ковентрі» роки популярним був і жарт, що в цьому місті команди-візитери й грають у футбол самі із собою, бо, мовляв, більше нема з ким.

Із плином часу «Ковентрі» переїхав на 32-тисячну «Ріко Арену» (надалі вона дістала назву «Ковентрі Білдинг Сосаєті Арена» й, власне, до захвату фанів перейшла у власність клубу, даруйте за словогру), а «Хайфілд Роуд» було знесено. Натомість уболівальники небесно-блакитних, хоч і збиралися на арені вже в меншій кількості, але стали виявляти свої емоції куди бурхливіше. Скажімо, в 2017 р. закидали поле домашнього стадіону іграшковими свинками на знак протесту проти ватажків клубу. Втім, нині приводів для протесту у фанів «Ковентрі» немає, а ось для вдячності топменеджменту небесно-блакитних – є. Та й хто назве застумом місто, де наявна така футбольна снага!

За вартістю свого складу «Ковентрі» поступається й «Іпсвічу», й «Саутгемптону», й «Лестеру». Власне, як поступається згаданим клубам і за внеском в історію британського футболу. Ті самі «трактористи» більш як пів десятки разів ставали призерами в найсильнішому англійському дивізіоні (зокрема й однораз сягнули чемпіонської вершини), мають у своїй колекції і славні звитяги в Кубку УЄФА та Кубку Англії. «Святі» можуть похизуватися віцечемпіонством і Кубком Англії. Ну, а про сенсаційний тріумф «лисів» у Прем’єр-лізі, думаю, ви не забули. Натомість у небесно-блакитних хіба що Кубок Англії, від завоювання якого пройшло вже заледве чи не 40 років. Та й то: завоювання почесного трофею мало гіркий присмак неучасті в єврокубках, адже безлад, вчинений ліверпудліанськими хуліганами на «Ейзелі» в 1985 р., мав довге відлуння. Хай там як, а от нині в турнірній таблиці Чемпіоншипу «Ковентрі» передує, залишаючи позаду згаданих титулованців, й чітко позначає свої наміри стартувати наступного сезону в Прем’єр-лізі. В чому ж секрет такої впевненої турнірної ходи ковентріанців?

Як на мене, головна складова такої успішності – сумлінна робота Френка Лемпарда на посаді головного тренера небесно-блакитних. Футбол, який ставить Лампс, яскраво-атакувальний, із певними нотками авантюризму в захисті (щось є в ньому від «ви нам заб’єте, скільки зможете, ми вам – скільки захочемо»). Звитяга з рахунком 1:0 над «Бристолем» минулого вікенду (з голом Ефрона Мейсона-Кларка з гострокуття) – виняток із загального ряду. 4:2, 3:2, 3:1 – типові рахунки матчів за участю небесно-блакитних. Тактична схема? Що? 4–2–3–1, кажете? Спостерігаючи за матчами «Ковентрі» під орудою Френкі, ловив себе на думці, що це, радше, стара-добра 4–2–4. А два опорники, що начебто мають бути першим валом оборони за 4–2–3–1, якось більшою мірою спрямовані вперед, на креатив, а не на руйнування. Так, це інколи дається взнаки. Скажімо, той самий «Іпсвіч» вдало скористався тяжінням «Ковентрі» до атак і переграв команду Лампса із великим рахунком. Однак то був виняток. Здебільшого ковентріанці конвертують креатив у щось істотне й настільки втискають суперників у їхній штрафний майданчик, що ті безпорадні бідосі розраховують хіба що на нечасті контратаки, аби розмочити неприємний рахунок. Турнірна таблиця – красномовна річ: за кількістю забитих голів до «Ковентрі» ніхто поки що не може наблизитися навіть на півторадесяткову відстань. А позначку в пів сотні забитих голів підопічні Френкі перетнули задовго до закінчення першого кола в Чемпіоншипі (в турнірі, нагадаю, беруть участь 24 команди).

«Це довга дорога», – такими словами починається книжка Лемпарда, яка в нас відома під назвою «Абсолютно чесний». І хоча йдеться в тому контексті наче про конкретний шлях до 11-метрової позначки, від багатозначності тут нікуди не подінешся. Не так давно Лампс відзначив річницю звідтоді, як він очолив клуб із Західного Мідленда. Що ж, за цей період він перетворив команду на потужну силу, яку б кортіло побачити й на рівні Прем’єр-ліги. А власник клубу Даг Кінг так відреагував на осінню частину сезону у виконанні свого клубу: «В нас був справді гарний старт, тож це спонукало нас мріяти».

Дуже показовим для розуміння філософії лемпардового «Ковентрі» став виїзний матч проти «Мідлсбро». Яка оцінкова дистанція (за версією sofascore.com, хоча й інші ресурси тенденцію засвідчують) між двома центрдефами «Ковентрі»! Боббі Томас награв лише на 5,6 бали (водночас відзначився автоголом, більшість повітряних дуелей програв та обмежився 25% точних лонгболів). І поряд із ним автор дубля Ліам Кітчинг із гросмейстерською оцінкою 8,9, із 92%-вою точністю передач та із 17-ма виносами! Ну, й природньо, що форвард на вістрі, автор дублю Елліс Сіммс також дістав оцінку 8,9. Відзначу водночас, що він аж ніяк не нехтував участю у верхових дуелях поблизу своїх воріт, а назагал у матчі проти «Боро» Елліс виграв 10 із 13-ти таких змагань. Тобто інколи бомбардиру доводиться відпрацьовувати й за захисників. Ще один цікавий момент – два ударні відрізки «Ковентрі» в тому матчі: на самому початку й наприкінці зустрічі. Сіммс і Кітчинг забили в першій чверті матчу із різницею в кілька хвилин (форвард – у швидкій контратаці заледве чи не математично розрахованим перекиданням через воротаря, оборонець – у високому стрибку головою мало не з лінії воротарського майданчика господарів поля) і влаштували «дискотеку 80-х», відзначившись із ще мінімальнішою різницею в часі вже в останню 10-хвилинку (центрдеф цього разу першим був на добиванні й ударом правою поцілив у ворота знов майже з лінії воротарського, а нападник – головою після подачі з лівого флангу). Отже, шалений початок (до того ж на виїзді!) і крещендо наприкінці матчу, коли фізична готовність небесно-блакитних бере своє! До речі, на контрасті в не менш веселому матчі «Ковентрі» проти «Вест Брома» (3:2) якраз Боббі Томаса (в його активі – асист, 2 ключові паси, а також переважна більшість виграних дуелей на 2-му поверсі) було визнано гравцем матчу з оцінкою 8,0 від того самого sofascore.com.

Ринкова ціна 24-річного бороданя Сіммса нині становить 8 млн євро. Після певного просідання минулого сезону вона знову пішла вгору. Елліс народився в Олдгемі (це – Великий Манчестер), має за плечима навчання в академіях «Манчестер Сіті» й «Евертона», невеличкий досвід гри за «Евертон» (забивав у ворота «Челсі» наприкінці матчу!) і шотландський «Хартс», оренди в скромніших клубах, а також… польське коріння. Так, його мати народилася в Польщі, однак сам Сіммс польською не розмовляє. Втім, це не завадило очільникам польського футболу намагатися схилити Елліса до того, щоб пристати на польську пропозицію щодо національної збірної. Утім, Сіммс не надто зацікавився таким варіантом.

Данця Віктора Торпа можна назвати системоутворювальним гравцем у центрі поля, однак скільки ж часу він проводить саме в атаці! Теплова мапа Торпа, зазвичай, має забарвлення, схоже із пофарбуванням теплової мапи типового форварда. Вправний плеймекінг зчаста виокремлюють як основну його чесноту. Втім, як на мене, вона сусідить й з іншими, серед яких не останнє місце посідає потужний удар. Торп напрочуд вдало провів третю декаду листопада, коли в розвеселих багатогольових матчах проти «Вест Брома», «Мідлсбро» та «Чарльтона» щоразу діставав оцінки на рівні 7,4–7,5 від sofascore.com.

Певно, найстабільнішим гравцем «Ковентрі» варто назвати опорника Метта Граймза. Жодної оцінки нижче від 6,9 бали впродовж сезону, а середній бал у нього найвищий у команді – 7,37! Йому вже виповнилося 30, й до цього віку він навчився тонко читати гру. Тяжіє до лівого флангу, однак дуже мобільний і може опинитися в несподіваному для суперників місці поля, застукавши зненацька опонентів. Виграє переважну більшість дуелей внизу, ледь не еталонний гравець щодо непоступливості у боротьбі. Важливий і такий аспект: Граймз є беззаперечним лідером «Ковентрі» за очікуваними асистами цього сезону: 4,16. Щоправда, реальних асистів у нього 2, та то вже питання не до Метта, а до його партнерів.

Брендон Томас-Асанте забив десяток голів – найбільше в «Ковентрі». Водночас xG у нього – 7,97. Більш як 2-гольова перевага реальних голів над іксджишними свідчить про майстерність бомбардира. Хоча до того самого Торпа йому й далеко (в того 7 голів за xG 3,11!), однак гравці середини поля на кшталт данця зчаста забивають ударами звіддалеки, Томас-Асанте же діє ближче до воріт суперників, допевна цим і можна пояснити таку розбіжність.

Американець Хаджі Райт колись, із десяток років тому дебютував у дорослому футболі в славнозвісному клубі «Нью-Йорк Космос». Утім, однозначно сказати про нього назвою популярного нині артхаусного українського фільму Павла Острікова «Ти – космос» було б перебільшенням. Приблизно таким самим, як мат турою на d4, поставлений роботом Андрюсі в одній із сцен цього фільму (де ж тоді мав бути король чорних, якими грав Андрій Мельник у виконанні актора Володимира Кравчука?!). Менше з тим, стихія американця – штрафний майданчик суперника, він повсякчас на вістрі. Відтак у нього найвищий xG у команді: 9,54. А ось кількість забитих голів менша за xG: 8. Власне, тому й оцінки гри Хаджі не надто високі. Втім, повсякчасна націленість на ворота – це, безумовно, гарна риса. Однак не забивав уродженець Лос-Анджелеса вже давненько, чого там.

«У команді, очолюваній Лемпардом, про воротаря згадують останньою чергою», – почув від колеги. Ну, певною мірою, може, й має рацію мій співбесідник. Однак конкретно щодо домашньої гри проти команди «Брістоль» це твердження не відповідає дійсності. Карл Рашворт здійснив 8 сейвів, багато з яких були достоту доленосними. Зокрема один з ударів «вільшанок» (майже з лінії воротарського майданчика й заледве чи не по центру) мав xGOT (можливий гол з удару в площину воріт) аж 0,72! Оцінка 9,2 (9,2, Карле!) від sofascore.com й відзнака кіпера небесно-блакитних як гравця матчу красномовно свідчать про його роль у звитязі та, як зазначило BBC, «поверненні «Ковентрі» на переможний шлях».

За словами самого Лемпарда, його IQ становить 150. Власне, цей показник межує із геніальністю або надзвичайною обдарованістю. А людей із подібним показником у світі менш як 1% (деякі дослідники навіть вважають, що набагато менше за 0,1%). Верифікувати такий високий рівень IQ Френка складно. Зважати знову ж таки на назву його книги й на підставі цього робити висновки? Ну, таке… Показово дещо інше: жагуче бажання бути найкращим в усьому. «Навіть коли я був дітлахом, я прагнув сягнути висот, що здавалися недосяжними», – розповідає Френк Лемпард в уже згадуваній автобіографії «Абсолютно чесний». А що казати про нинішній час, коли вже спливло чимало звідтоді, як Френк подорослішав, став на ноги, зробив чудову ігрову кар’єру, вийшов на тренерську стезю, а висота, що її він прагне підкорити цього сезону, не видається такою вже недосяжною! Хай щастить легенді в «Ковентрі»!

Олексій РИЖКОВ