Український біатлоніст: «Виходжу на старт і знову роблю грубі помилки»

Молодий український біатлоніст Богдан Борковський поділився думками щодо спринту на другому етапі Кубка світу в Гохфільцені, в якому він фінішував на 59-му місці та пробився до персьюту.

– Богдане, для Вас у цьому році багато чого вперше, тож з якими емоціями провели свій перший повноцінний етап на Кубку світу?

– Насправді емоції були досить різні, тому що в деяких гонках не мав стартувати, але все ж таки виходив на старт, просто для мене це було неочікувано. І в якийсь момент я навіть хвилювався більше, ніж потрібно, тому що це в першу чергу висока відповідальність. Завжди хочеться показувати якомога кращий результат, але треба багато чому вчитися, що на стрільбі, що в психології, тому попереду ще багато роботи.

– У минулому році ми спілкувалися після бронзи Універсіади. Тоді говорили, що Вам подобається бігати спринт. Як сьогодні працювалось, що вдалося, що ні у цій гонці?

– Насправді сьогодні гонка була складною, тому що досить тепло, погода досить жарка, сніг також складний, тому що вночі є мороз, і на початку змагань, так скажімо, траса набагато краще, ніж в кінці. Для спортсменів у пізніх стартових номерах, це тільки в мінус, тому що швидкість набагато повільніша. Але з цим можна справлятися, якщо ти стріляєш в нуль і борешся на дистанції.

І сьогодні стрільба була по одному промаху на кожному вогневому, я вважаю, що це дуже багато для такої гонки, тому що інші спортсмени стріляють набагато краще та ще й біжать швидше, тому що з ними конкурувати треба тільки з нулем на вогневих рубежах.

– Ну, у Вас ще все попереду, це ж перші старти на КС.

– Так, 100%, але я все одно хочу бути якомога вище.

– Навіть досвідчені біатлоністи говорять, що підхід до стрільбища у Гохфільцені досить підступний. Як Ви з ним справлялися?

– Доволі непогано, я вважаю. Стріляв по одному промаху, я б не сказав, що дуже тут він складний, з ним можна справлятися. Я думаю, це не головна проблема. Всі наші помилки у нас в голові, ми самі їх здійснюємо.

– Як справляєтесь зі своїми помилками, з настроєм після таких невдалих гонок?

– Якщо чесно, то я дуже сильно переживаю, тому що можу робити прикрі помилки, а потім їх знову не виправляти, як показує практика. Я виходжу на старт і знову роблю ці ж самі грубі помилки, я не знаю, як з цим справлятися. Я постійно працюю, думаю над цим, мені допомагають тренери, але, все ж таки, можливо, треба більше змагань, кращий гонок, гарних результатів і буде з'являтися впевненість в собі.

– Окрім тренерів, хтось допомагає, мотивує, надихає?

– Насправді, про мене всі піклуються, також переживають і мої батьки, моя сім'я, родичі, моя дівчина, в першу чергу. Вона також спортсменка, і розуміє, як це, коли щось не виходить, і як з цим можна справлятися. Ми разом працюємо, допомагаємо одне одному. З часом, я сподіваюся, будуть кращі результати.