8 років без селесао. Чому Бразилія так довго не потребувала гравців Шахтаря

29 жовтня «Шахтар» офіційно відрапортував про те, що два його футболісти – центральний півзахисник Марлон Гомес та фланговий нападник Аліссон – викликані до національної збірної Бразилії. Головний тренер «селесао» Карло Анчелотті вирішив подивитися у справі на двох представників української Прем'єр-ліги в найближчих товариських матчах: 14 листопада бразильці зіграють проти Японії, а на 17 листопада в них запланований спаринг із Сінгапуром.

Для донецького клубу, який традиційно у своїй кадровій політиці робить велику ставку на легіонерів з Бразилії, ці новини стали надзвичайно важливими. Справа в тому, що востаннє до цього футболістів «Шахтаря» до табору «селесао» викликали понад вісім років тому – влітку 2018-го, коли «спадкоємці Пеле» їхали на чемпіонат світу. Для підготовки до того мундіалю з українського клубу були викликані лівий фулбек Ісмаїлі, центральний хавбек Фред та вінгер Тайсон, однак у підсумкову заявку потрапили лишень двоє останніх. Щоправда, безпосередньо у матчах ЧС-2018 ані Фред, ані Тайсон участі так і не взяли, опинившись лише серед трійки польових гравців, яким тодішній головний тренер Тіте так і не надав можливості зіграти на мундіалі.

З того часу збірна Бразилії залишалася для футболістів «Шахтаря» із відповідним паспортом чимось подібним до мрії, про яку ще пам'ятали, але яка поступово відходила все далі та далі в історію…

Ні, назовсім про донецький клуб у Бразильській конфедерації футболу не забули. Після 2018-го до лав тамтешньої молодіжки викликалися деякі гравці «гірників» (Вітао, Маркіньос Сіпріано), також низка виконавців (Додо, Майкон, Тете, Маркос Антоніо, Марлон Гомес) отримували запрошення від олімпійської збірної Бразилії – команди U-23. Але із викликами до національної збірної все якось не складалося…

Чому у бразильських легіонерів «Шахтаря» відбулася восьмирічна пауза із викликами до національної збірної? Мабуть, тут треба розділяти ситуацію на дві складові.

Перша пов'язана з економікою та перебудовою трансферної політики донецького клубу, яка намітилася після від'їзду з рідного Донецька, а згодом прискорилася із відходом Мірчі Луческу. Якщо раніше президент «Шахтаря» Рінат Ахметов міг дозволити собі придбання талановитих бразильців, котрі встигли заявити про себе у дорослому футболі – тих таки Елано, Жадсона, Фернандіньо, Вілліана, Бернарда, Луїса Адріано, Дугласа Кости, Фреда або Тайсона, – то після 2014 року «гірники» поступово почали дедалі частіше звертати увагу на молодших гравців, які майже не мали або взагалі не мали досвіду виступів на дорослому рівні. Так у команді з'явилися ті самі Тете, Додо, Вітао, Маркос Антоніо та інші.

Тенденції світового футболу також не сприяли тому, аби «Шахтар» продовжував розвивати свій колишній бразильський вектор. Коли на південноамериканський ринок молодих талантів всерйоз вийшли такі важковаговики як «Челсі», «Реал», «Манчестер Сіті» та «Барселона», конкурувати із ними в економічному плані українці виявилися нездатними. Саме тому «гірникам» в якийсь момент довелося відмовитися від боротьби за Естевао, Вінісіуса Жуніора, Габріела Жезуса, Андрея Сантоса чи Рейньєра, хоча кожен із них був досконало вивчений скаутською службою «помаранчево-чорних», після чого за справу взялися вже переговірники…

У «Шахтарі» вирішили, що купуючи 18-19-річних бразильців, вони зможуть все одно довести їх у розвитку до рівня національної збірної Бразилії. І з приходом Паулу Фонсеки, а потім і Луїша Каштру, який змінив його на посаді головного тренера «Шахтаря», донецький клуб загалом був досить близьким до успішної реалізації своєї мети. Інше питання, що для цього потрібен був час, адже зробити із 18-річного тінейджера футболіста збірної Бразилії в українській Прем'єр-лізі просто нереально. Тому згадувані вище Додо, Майкон, Тете, Маркос Антоніо та деякі інші молоді бразильці спочатку мали набратися досвіду у дорослому футболі, показати себе в єврокубках, лише після чого з'явилися б «на олівці» у тренерського штабу «селесао».

І в якийсь момент до цього, начебто, справа плавно, але йшла. Біля керма «Шахтаря» з'явився Роберто Де Дзербі, якому клуб ще й почав робити дорогі придбання – Педріньо з «Бенфіки» за 18 мільйонів євро чи Давіда Нереса з «Аякса» за 12 мільйонів. З їхнім приходом «Шахтар» ще більше наблизився до того, аби отримати у складі залізного збірника для Бразилії, але… Тут почалася повномасштабна фаза російсько-української війни…

І це друга складова, яка безпосередньо призвела до такої затяжної паузи між викликами бразильських легіонерів «Шахтаря» до лав «селесао». Після лютого 2022-го розташування «гірників» залишили усі без винятку бразильські легіонери, які там були до цього. Хтось (як от Тете) вважав за краще піти некрасиво, використовуючи схеми та дозволи від ФІФА (славнозвісний Annexe 7, напевно, буде ще не один рік мучити гендиректора «помаранчево-чорних» Сергія Палкіна у страшних нічних кошмарах), хтось (Давід Нерес, Додо, Маркос Антоніо, Фернандо) дочекався повноцінного продажу в інший клуб, а хтось (як Ісмаїлі, наприклад) просто завершив співпрацю із донеччанами у зв'язку з закінченням терміну контракту. Були також й ті, хто спершу поїхав (той таки Педріньо, або Марлон Сантос), але згодом все ж таки вирішив повернутися.

Але головне в цьому питанні було інше – початок повномасштабної війни змусив «Шахтар» знову масштабно перебудуватись та перекроїти склад. Тільки цього разу подібне перезавантаження було зовсім не м'яким, як після 2014-го, а нагадувало так зване «апаратне скидання» (Hard Reset). Тому колишні плани із поступовим «вирощуванням» нових гравців для збірної Бразилії зазнали миттєвого краху. Більше того, ніхто з «проектних» футболістів донецького клубу тих часів так і не зумів пробитися до табору «селесао» у своїх наступних клубах – цього не вдалося зробити ані Додо, ані Тете, ані Майкону, ані Маркосу Антоніо. Хоча коли кожен із них грав у складі «Шахтаря» в тренерському штабі збірної Бразилії до їхніх виступів точно придивлялися…

Свій наступний етап розвитку на бразильському ринку «Шахтар» де-факто розпочав вже після завершення сезону-2022/23. Спершу «гірники» почали із запрошення Невертона та Егіналду, за якими пішли вже більш розкручені на їхній же батьківщині Кевін та Марлон Гомес… Однак усі вони були надзвичайно молодими, якщо не сказати юними, аби із ходу претендувати на місце у збірній Бразилії. А значить – знову потрібні були роки роботи та прогресу, щоб з'явитися на очі тренерському штабу «селесао».

Не могла не позначитися на довгостроковій відсутності викликів до збірної Бразилії для легіонерів «Шахтаря» із відповідним паспортом й криза, що спіткала українську Прем'єр-лігу. Національний чемпіонат, який до 2014 року точно входив до десятки найсильніших на європейському континенті, з кожним наступним сезоном деградував дедалі швидше. Падала конкуренція, зникали топові суперники, знижувалися рівні зарплати та мотивації. Логічно, що у Бразилії перестали стежити за грою «Шахтаря» безпосередньо в УПЛ, остаточно роблячи акцент тільки на єврокубках. А після 2022-го серйозною проблемою стала ще й логістика, адже футболісти «Шахтаря» змушені були справлятися не тільки із моральною та фізичною напругою складного календаря професійного футболу, але ще й із постійними переїздами та фактично життям «у фургоні на колесах».

Після того як у минулому сезоні «Шахтар» дістався півфіналу Ліги конференцій, а головним тренером збірної Бразилії був призначений Карло Анчелотті, котрий почав розширювати кругозір стосовно гравців, доступних йому для виклику до лав «селесао», стало зрозуміло – «помаранчево-чорні» знову можуть опинитися «у грі». І це нарешті сталося наприкінці жовтня цього року, коли свій виклик до збірної Бразилії отримали Аліссон Сантана та Марлон Гомес.

✅ Alisson Santana e Marlon Gomes, do Shakhtar Donetsk, treinam pela primeira vez com a seleção brasileira! Os dois participaram da atividade desta quarta-feira, em Singapura. ➡️ Você acompanha Brasil x Japão neste sábado, às 7h15, na tela do ge, ge tv, Globo e sportv. #futebol #seleçãobrasileira #ge

— ge (@geglobo) November 11, 2026

Поки невідомо, чи зможуть новоспечені бразильські збірники «Шахтаря» закріпитися у національній команді своєї рідної країни, чи це буде для них лишень епізодом у професійній кар'єрі, але для донецького клубу набагато важливіше інше – відтепер він знову знаходиться на вершині, у когорті обраних – тих, хто постачає кадри для національної збірної Бразилії. І як би не критикували «селесао», як би не дорікали цій команді за затяжну паузу та відсутність гучних перемог, а Бразилія все одно залишається Бразилією – найтитулованішою командою з точки зору перемог на чемпіонатах світу, інтерес до якої завжди зберігається на найвищому рівні. І бути причетним до цієї команди – надзвичайно престижно не тільки для самого футболіста, а й для клубу, який він там репрезентує.