МОУРІНЬЙО: «Це була велика перемога і великий матч»

Головний тренер «Бенфіки» Жозе Моуріньйо поспілкувався зі ЗМІ після переможного матчу шостого туру Ліги чемпіонів із «Наполі» – 2:0

– Проаналізуйте матч, що ви хотіли показати змінами в складі?

– Це була велика перемога і великий матч, як командно, так і індивідуально. Не було жодного гравця, який би не зіграв добре, хоча деякі виділялися. Але як команда вони були фантастичні: велика згуртованість та оборонна взаємодія в складному матчі. Те, що ми планували робити з м’ячем, вдалося. Іванович дав багато глибини, суперники мали складнощі, бо гравці «Наполі» не люблять, коли йдуть глибокі передачі. Ми поставили багато людей посередині, привабили суперників, а Іванович атакував глибину. Вони теж зіграли добре. Буде дуже складно для експертів атакувати «Бенфіку», вони матимуть труднощі, бо команда провела чудовий матч.

– Ви критикували, як команда увійшла в матч зі «Спортінгом», а з «Наполі» команда добре увійшла в обидва тайми. Працювали над цим?

– Підготовка була дуже схожа. Ми визначили принципи для різних моментів гри, намагалися, працювали. Проти «Спортінга» ми зробили початкову помилку, яка коштувала голу, це нас збентежило, і вистава не була повною, бо вона не тривала від першої до останньої хвилини. Сьогодні було інакше. Ми були дуже сильні від першої до останньої хвилини, проти сильної команди з чудовими гравцями та тренером. Але «Бенфіка» сьогодні була значно кращою.

– Відомо, що мрія вболівальників «Бенфіки» – знову виграти європейський трофей, і багато хто каже, що для цього потрібен саме Жозе Моуріньйо. Це не надто велика відповідальність?

– Ні, це нереалістично, це нереалістичний тиск. Амбіції вболівальників такі ж, як і мої. Я завжди ставлю найвищі завдання. Але в момент, коли ми вже не в оптимальному становищі, говорити про перемогу в ЛЧ? Уявіть собі. Я задоволений грою і на цьому все. І не тільки грою: задоволений матчем проти «Спортінга», тим, як команда росте, приховує свої слабкі сторони, бо вони є. Задоволений тим, що з’являються нові рішення потроху. У нас скромний колектив, який отримує удари з усіх боків, але спокійно продовжує свій шлях. 15 днів тому ми були «мертві» в ЛЧ, а зараз ще живі, з головою під водою, але боремося за виживання.

– Чи можна сказати, що вистава була художньо оціненою і найкращою з часу вашого приходу?

– Я не той, хто ставить художні оцінки чи робить великі аналізи. Пам’ятаю, як казали, що побудова «Бенфіки» – це м’яч уперед від Отаменді, і все. Ми трохи покращилися, чи не так? Тепер граємо щось, робимо два-три кроки і час від часу забиваємо гол, як другий, який у команді з іншою формою міг би вважатися шедевром. Я задоволений перемогою, індивідуальною і командною грою, і що вболівальники «Бенфіки» йдуть додому щасливі від великої перемоги – найголовніше. Мета зараз – залишитися в Лізі чемпіонів для наступних двох матчів.

– Ви вважаєте, що команда на своєму рівні чи ще далеко від бажаного?

– О, далеко. Команда покращується поступово, приховує недоліки, знаходить нові рішення, починає вчитися грати проти різних суперників і різних стилів. Команда починає розуміти тактику і ставати справжньою командою. Але ми ще далекі від того, яким я хочу бачити колектив. Проте нинішня група і гравці дуже добре приховують слабкі сторони і розвивають свої сильні якості. Чув також, що всі гравці «Бенфіки» погіршилися після мого приходу. Ріос значно погіршився, Даль теж. Багато хто погіршився. Але гаразд, продовжуємо.

– Як поясните прогрес Ріоса і Баррейро?

– Насамперед їхня особистість. Бути гравцем «Бенфіки» не легко, особливо зараз, коли на команду можна сильно «наїхати». Вони витримали удари й показали ментальну стійкість проти критики й образливих коментарів. Це ключовий момент. Потім – взаєморозуміння між гравцями. Ріос потребує великого простору для дій. Обмежити його – забрати одну з його сил. Казати, що не можна йти туди чи сюди – складно. Треба, щоб, коли він йде в ту чи іншу зону, хтось виконував певні дії. Зв’язка Ріос–Баррейро–Аурснес дає нам баланс і дозволяє Ріосу бути великим гравцем. Він дійсно великий гравець, і його не змогли «зламати».