Від Реала до Олімпіакоса: 5 невдалих єврокубкових фіналів Фіорентини

«Фіорентина» є досвідченим єврокубковим бійцем, що, на відміну від багатьох італійських грандів, завше серйозно ставився не лише до Ліги/Кубка чемпіонів, а й до інших єврокубкових турнірів. Та от халепа: зчаста доходячи до чемпіонських єврокубкових раундів, «фіалки» зрідка робили вирішальний крок. А 5 разів у вирішальних матчах за євротрофеї зазнавали поразок. Згадаймо ті флорентійські піймання облизня й проведемо, наскільки це можливо, паралель із сьогоденням. За деякими з фіналів це не надто складно зробити, адже в часі вони не є віддаленими від теперішності.

1. 1957. Кубок чемпіонів. «Реал» – «Фіорентина» – 2:0.

У 2-му таймі «Реал» втілив свою перевагу в два забиті голи. Спершу флорентієць Ардіко Маньїні припустився позиційної помилки й змушений був фолити в своєму штрафному майданчику. Згідно з футбольними правилами, що стали чинними згодом, це було би позбавлення суперника явної гольової можливості й червона картка. А так – просто пенальті, який реалізував Альфредо Ді Стефано, хоча кіпер «фіалок» Джуліано Сарті й був близьким до того, щоб парирувати удар: вгадав напрямок польоту м’яча, доторкнувся до нього, однак не впорався із силою пострілу Альфредо. Коли флорентійці пропускали 2-й м’яч, сталася схожа ситуація. Хенто виходив сам на сам із воротарем, але захисники «Фіорентини» вирішили цього разу не фолити (хоча така можливість була ще до того, як Хенто увірвався до штрафного майданчика), і форвард мадридців спокійно переграв Сарті.

Причини цієї флорентійської невдачі, як на мене, полягають у не надто організованій обороні «фіалок»: центральна зона просто зяяла-глибочіла порожнинами. Ну, й майстерність мадридських нападників була куди вищою, ніж у їх колег із Флоренції.

2. 1962. Кубок кубків. «Атлетико» (Мадрид) – «Фіорентина» – 1:1, 3:0.

Це був фінал завдовжки в 4 місяці. Фактично почався він в одному сезоні, а закінчився в наступному. Знову «Фіорентина» поступилася мадридському клубу, але цього разу «матрасникам». Проте це вона зробила, будучи чинним володарем Кубка кубків, адже в 1961 р. таки здобула євротрофей. У першій грі в Глазго «фіалки» змогли гідно відреагувати на швидко пропущений м’яч. Рахунок відкрив Хоакін Пейро після проходу по центру й украй слабкої протидії центрдефів «Скуадри Віоли». Відповідно Курт Хамрін зрівняв шанси команди після прострілу з правого флангу.

Дату перегравання нічийної гри довго не могли узгодити. Певною мірою на заваді став мундіаль-62 в Чилі, адже в складах національних збірних Іспанії та Італії було чималецько гравців відповідно «Атлетико» й «Фіорентини». Зрештою, команди вийшли на поле у вересні в Штутгарті. У воротах флорентійців був уже не досвідчений Сарті, а тоді 22-річний Енріко Альбертозі, невпевнена гра якого багато в чому й зумовила нищівну поразку тосканців. Спершу кіпер «Фіо» не втримав м’яч у руках після подачі кутового, й Мігель Хонес скористався помилкою кіпера, відкривши рахунок. 2-й гол також став наслідком хиби Альбертозі після корнера. Щоправда, цього разу подавали з іншого флангу, а найвправнішим у штрафному майданчику італійського клубу виявився португалець ангольського походження Жозе Мендоса. Й третій гол стався через невпевнену гру Альбертозі на виході: перший удар нападників мадридців прийняла на себе поперечина, а другий (у виконанні Хоакіна Пейро) влучив у ціль.

3. 1990. Кубок УЄФА. «Ювентус» – «Фіорентина» – 3:1, 0:0.

Тодішня формула змагу передбачала два фінальні матчі: вдома та на виїзді. В Турині «Ювентус» одразу взявся до справи. Герой майбутнього домашнього для італійців мундіалю Сальваторе Скіллачі пройшов правим флангом і видав точний пас на Роберто Галію, а тому залишалося підставити ногу, щоб спрямувати м’яч повз голкіпера Марко Ландуччі (сучасному вболівальнику цей сеньйор знайомий як асистент Массиміліано Аллегрі – такий солідний чолов’яга в костюмі та окулярах) у ворота. Проте невзабарі «Скуадра Віола» відігралася в схожий спосіб. Інший герой майбутнього мундіалю Роберто Баджо прострілив із лівого флангу, а Ренато Бузо замкнув цей простріл, і кіпер «Юве» Стефано Такконі змушений був виймати м’яч із сітки своїх воріт.

По перерві ж «Юве» вирішив долю матчу на свою користь. Спершу після того, як не вийшов удар в Анжело Алессіо, зміг дотягнутися до м’яча П’єрлуїджі Казірагі й вивів «Стару Синьйору» вперед. А по тому дальній удар Луїджі де Агостіні став неабиякою проблемою для Ландуччі. Помилка воротаря «фіалок», і, маючи вдома рахунок 3:1, туринці вирушають до Флоренції.

На домашній арені «Фіорентини» обидві команди мали шанси відзначитися, однак у жодної із них це не вийшло. Фінальний свисток пролунав в той момент, коли радянський легіонер (цікаве словосполучення, чи не так?) б’янко-нері Сергій Алейніков вибив м’яч якнайдалі від воріт «Юве». «Скуадра Віола» поступилася за сумою двох матчів, а надто прикро через те, що поразку від принципового супротивника (хоча особливої гостроти матчі між «Фіо» та «Юве» набудуть трохи згодом, коли Роберто Баджо попрямує з Флоренції до «Ювентуса») в фіналі єврокубка було оформлено вдома. Виїзні ж тифозі погуляли тоді добряче як на самій арені суперників, так і в їхньому місті.

Гра-відповідь відбулася 16 травня, а 18 травня було офіційно оголошено про перехід Робі Баджо в «Юве». Як зазначали тодішні медійники, по тому у Флоренції «запалилася вулична війна». Сам же Баджо, за його словами, занурився «в глибоку меланхолію з гірким присмаком». Робі згодом наполягав, що він не хотів їхати з Флоренції, але не міг боротися проти системи: «Мене б зламали, якби я наполягав».

4. 2023. Ліга конференцій. «Фіорентина» – «Вест Гем» – 1:2.

Цей фінал у Празі «Скуадра Віола» програла в самому епілозі основного часу. В половині 2-го тайму команди обмінялися голами. Лондонці свій гол провели з пенальті, а ось флорентійці відігралися стараннями Джакомо Бонавентури, який і вправно підробив м’яч, і пробив несильно, але з точним розрахунком.

А от наприкінці 2-го тайму «фіалки» зухвало пішли вперед і проґавили стрімку контратаку «молотобійців». У підсумку Джеррод Боуен майстерно реалізував швидкий прорив, зумовивши лондонський маршрут Кубка за перемогу в Лізі конференцій.

5. 2024. Ліга конференцій. «Олімпіакос» – «Фіорентина» – 1:0 у додатковий час.

«Скуадра Віола» вважалася фаворитом у букмекерів, однак не змогла витримати свою лінію до кінця додаткового часу. Подача з лівого флангу аргентинського легіонера «Олі» Сантьяго Ессе знайшла голову марокканця Аюба Ель-Каабі, й захисники та воротар «фіалок» були пошиті в дурні. Знов «Фіорентина» зазнає фіаско у фіналі, цього разу другий сезон поспіль!

За грою «фіалки» виглядали трохи цікавіше за «Олімпіакос», однак свою роль відіграло місце проведення матчу (Атени!), а також ставка флорентійців на голи в основний час. Склалося таке враження, що гравцям італійського клубу наприкінці матчу просто забракло сил.

***

Як направду, то перед стартом основного етапу поточної Ліги конференцій «фіалок» розглядали як одного з фаворитів змагань. Та на заваді черговому проходу до фіналу тосканського клубу може стати вкрай невдалий виступ у Серії А. «Фіалки» в домашньому чемпіонаті ще не святкували жодної звитяги й міцно посідають останню позицію. Доконечна потреба зберегти місце в елітному дивізіоні може поставити великий знак запитання перед цьогосезонними європерспективами флорентійців. Утім, вартість їхнього складу все одно вражає, і всім командам, що протистояли або протистоятимуть «Скуадрі Віолі» в Лізі конференцій, було й буде нелегко. Й, певно, мало хто посперечається з букмекерами, які вважають «фіалок» беззаперечними фаворитами в матчі з київським «Динамо». В усякому разі принаймні на віддалених до фіналу етапах єврокубків «фіалки» квітнуть буйно!

Олексій РИЖКОВ