БОКЛАЧ: «Топ-дивізіон Франції – це дуже круто. Інтенсивність зашкалює»

Воротар французького Нанта Катерина Боклач розповіла про виступили за клуб та збірну України:

«Товариський матч проти Румунії (1:1)? Щаслива, що тренери довірили мені зіграти цілий матч. Відчувала тільки захват, запал. Для мене було важливо показати тренерам вдяку за довіру та довести, що я готова в будь-який момент підстрахувати.

Було невеличке хвилювання на початку, тому що я відчувала відповідальність, незважаючи на те, що це товариський матч. Кожен результат, навіть таких дружніх поєдинків, входить в історію збірної. Але в процесі гри, коли в мене з'явилися дії з м'ячем, я це відпустила. Старалася грати впевнено й холоднокровно, і потім це переживання пішло зовсім. Я знала, що все вмію й можу це показати.

Можемо й повинні вигравати в таких команд. Але в нас були деякі кадрові втрати, тому це був не зовсім основний склад. Що стосується пропущеного м'яча, він був досить складний. Як би я не зіграла, в мене, на жаль, не було шансів урятувати ворота.

Читайте також:

Обмін ударами у Бухаресті. Жіночі збірні України та Румунії зіграли внічию

Конкуренція у клуб Нант? Звичайно, завжди хочеться грати. Але наразі я максимально задоволена тією позицією, в якій перебуваю. Це перший дивізіон Франції, найвища ліга однієї з найкращих європейських країн у жіночому футболі. І навіть тренуватися щодня зі спортсменками, які грали в топових клубах – таких як Париж, ПСЖ, Монпельє – це дуже круто. Інтенсивність зашкалює, гравці дуже досвідчені. Я відчуваю сильний розвиток у тренувальному процесі, тому для мене в кайф перебувати тут.

Напарниця Емілі Бернс наразі в піковій формі. Їй 28 років. Я раніше чула, що у воротарок найкраща форма настає пізніше, ніж у польових гравців. І зараз вона на вершині, одна з найкращих у нашому дивізіоні. Тому коли це об'єктивно, я це підтримую та приймаю. Навпаки, я вдячна долі за те, що працюю з нею.

Нещодавно вона отримала перший виклик до збірної Канади. Це топ-10 світу. І це показує її рівень. Ми взагалі з нею в теплих, дружніх стосунках – сестринських навіть. Вона завжди старається допомагати, вірить у мене, дає настанови. Звичайно, ми створюємо одна одній конкуренцію. Це точка росту для нас двох. Стараюся своїм перформансом підштовхувати її до розвитку, і так само вона робить для мене.

Тренери казали, що беруть мене з перспективою: якщо одного дня ми втратимо першу воротарку й вона перейде на вищий рівень, в інший клуб, то я зможу її замінити. Вони казали, що їм подобається мій профіль, що я молода й на свій вік круто розвиваюся. Завжди тримаю ці слова в голові. Я повинна бути тут і мати довіру від тренерів, щоб стати основним голкіпером.

З переходом у «Нант» я почала прогресувати в грі ногами. Тут зовсім інший стиль, ніж в Україні, де футбол більш вертикальний, побудований на довгих передачах, боротьбі й підборі. А тут футбол наближений до іспанського, дуже технічний. Усе йде через коротку, середню передачі. Усе побудовано на тактиці. Наш тренер Ніколя Шабо любить іспанський футбол і тікі-таку.

Читайте також:

Канарки. Українська футболістка підписала контракт із клубом із Франції

Ми часто тренуємося з польовими гравцями, просто ногами. І навіть тактика нашого білдапу від воріт ніколи не прив'язана до довгих передач і вертикальної гри. Стараємося розхитати суперника. І ми, воротарки, беремо в цьому безпосередню участь. Я кайфую від цього стилю футболу.

Тренер Андрій Дикань у збірній? Він для мене легендарний воротар. Можна сказати, ікона нашої чоловічої збірної. Подобається з ним працювати. Я була, чесно кажучи, здивована, тому що йому 48 років, але він, як на мене, дуже сучасний тренер. Завжди вчиться, підлаштовується під реалії сучасного футболу.

Раніше воротарі не грали ногами так, як зараз. Вони були більш оборонними гравцями, грали більше на лінії воріт. Зараз голкіпери постійно повинні допомагати команді в білдапах, страхувати, грати на передачах, забирати мʼячі. Це вже більш тактичні дії. Андрій Олександрович має те саме бачення, і мені це подобається. Він старається на кожних зборах по максимуму дати нам цінної інформації, наскільки це можливо за такий короткий проміжок часу.

Воротарська позиція складна тим, що голкіперок зазвичай не змінюють. Якщо основна воротарка видає гарний перформанс, головний тренер не буде розглядати когось на заміну. Я наймолодша наразі серед воротарок у збірній. Можливо, мені ще трошки не вистачає досвіду, читання гри. І, звичайно, це тактичні й технічні дії. Тому потрібно себе розвивати у всіх напрямках – і, можливо, одного дня я зможу поборотися за місце в основному складі збірної».