ХАЦКЕВИЧ: «Не маю права коментувати те, що відбувається в Динамо»

Спливло більше двох з половиною місяців з моменту появи у керівному штабі «Полісся» Олександра Хацкевича. Ексгравець і головний тренер київського «Динамо» нині займає у житомирському клубі посаду віце-президента, тримаючи руку на пульсі справ у стані «вовків».

Поринувши у роботу в новій ролі він все ж не є байдужим до турнірних перипетій київського клубу, якому присвятив не один рік кар’єри. Тож Sport.ua було цікаво дізнатись думку Хацкевича про поточні справи «Динамо», як і поцікавитись про його робоче сьогодення у «Поліссі».

– Як гадаєте, чи вдасться динамівцям надолужити те, що було згаяне у більшій частині першого кола нинішнього чемпіонату?

– З мого боку було б непрофесійно і некоректно коментувати те, що зараз відбувається усередині клубу, в команді. Тому з чисто професійної точки зору не маю на це права. Я зараз працюю в іншому клубі, тож з мого боку подібні речі неприпустимі – передусім, з етичних міркувань.

– Хотілося б тоді запитати про «Полісся». Житомирська команда вже не перший сезон прагне бути серед провідних у Прем’єр-лізі. Чи спроможна вона стати третьою силою в українському футболі?

– «Полісся» лише сім-вісім років тому отримало професіональний статус. Великий шлях за цей час вже пройдено, і є здобутки. Тож щодо подальшого можу сказати: все вирішуватиметься на футбольному полі. Ми зараз прагнемо не так бути третьою, другою чи навіть першою силою, а дбаємо про стабільність у своєму розвитку ті досягнення цілей, які ставляться перед футболістами і клубом. Тому все stеp by stеp (крок за кроком – прим. ред.).

– Чи встигли ви вже призвичаїтись до нинішньої ролі у «Поліссі»?

– Я поки що звикаю до цієї своєї посади. В ній для мене є дуже багато нового. Все, що входить у мої обов’язки, пов’язане із спортивною складовою. Скажу так: мені це дуже цікаво.

– Чимало вболівальників не можуть дочекатися, коли ж нарешті вдасться побачити Олександра Усика у складі «Полісся» хоча б після виходу на заміну?

– Це питання до головного тренера і до самого Саші. На нього я не можу дати відповідь.