З піротехнікою та у безперервних співах: хто вболіває за Шемрок Роверс

Прапори – до народження!

Шалені 1970-ті з їх тотальною контркультурною революційністю знайшли вияв й у принципових підходах до футбольного вболівання. В ті роки в рядах прихильників «Шемрок Роверс» виокремилося угруповання Clockwork Boot Boys. На початку ж 1980-х заявив про себе SRFC Mob. Хуліганські групи з’явилися в ірландському навколофутболі вже на початку 1990-х. У середовищі фанів «Богеміанса» виокремилося угруповання Bohs Soccer Casuals. Відповідно прихильники «Шемрок Роверс» мали на це реагувати й сколотили хуліганську банду, яку поміж себе звали Larrys, а на широкій хулс-сцені ті шибайголови були відомі під назвою Shamrock Rovers Casuals.

Цікаво, що в 1990-ті на домашній арені «Шемрок Роверс» почали з’являтися прапори з написами Shamrock Rovers Commandos і SRFC Ultras, хоча офіційно про створення таких угруповань оголошено не було. Ті прапори були уможливлені завдяки щонайтіснішим контактам окремих прихильників дублінської команди з ультрас «Роми» й через щире захоплення тамтешнім стилем уболівання. Прапор із написом SRFC Ultras належав легендарному прихильнику біло-зелених Джо де Хупу (його називали «серцем і душею» «Шемрок Роверс»).

Новий вимір галасу та кольору

Може, прихильники «Шемрок Роверс» і не вражають надвеликою чисельністю, однак у середовищі симпатиків цього клубу зародилося перше в Ірландії саме ультрас-угруповання. Команду SRFC Ultras було створено в 2001 р. групою вболівальників «Роверс», які прагнули привнести новий вимір галасу та кольору в атмосферу матчевого дня.

Хоча традицією в «Роверс», та й в ірландському футболі загалом було звертатися до трибун Великої Британії за культурними орієнтирами, угруповання SRFC Ultras у пошуках натхнення брало на озброєння досвід Європи та Південної Америки з їхніми хореографічними постановами, великими прапорами та піротехнікою. Результатом стала справжня революція в ірландській культурі футбольного вболівання. Хоча те, що відбувалося, здебільшого було прямим копіюванням досвіду інших країн, цей гібрид неоконтинентального стилю вболівальників і традиційного (з ноткам консервативності) британського стилю був справді новою та оригінальною культурою. Його перейняли інші клуби Ірландії як на півдні, так і на півночі, й, за твердженням хлопців із SRFC Ultras, тепер його також можна побачити на домашніх аренах багатьох клубів Великої Британії.

Без зайвої скромності члени угруповання кажуть: «Хоча SRFC Ultras не бере на себе повну відповідальність за це, ми вважаємо себе одними з творців цієї культури». Початок був доволі простим: у 2001 р. було використано кілька фаєрів на гостьовому матчі проти «Богеміанса», а надалі складніші та вишуканіші вистави, що містили прапори, великі банери, огорожі для вболівальників і піротехніку, стали візитівкою групи.

Справжній імпульс для розвитку група дістала в 2009 р., коли «Шемрок Роверс» переїхав на стадіон «Таллахт».

SRFC Ultras – аполітичне угруповання, але вони рішуче виступають проти будь-якої дискримінації за расовою, гендерною чи сексуальною орієнтацією.

«Наша єдина вірність – нашому клубу, його кольорам і його завжди відданим уболівальникам», – підкреслюють самі ультрас.

Хлопці плекають гордовиту ірландську ідентичність. Це, власне, знаходить своє відбиття в прапорах і банерах. У 2021 р. угруповання відзначило свій 20-річний ювілей зобов’язальним банером, текст якого перегукується навіть із тактикою модерного футболу: «20 років організованого хаосу».

Свої цілі група визначає так: 1) щоб нас почули незалежно від того, де грає «Роверс»; 2) співати 90 хвилин незалежно від того, виграємо ми чи програємо; 3) підтримувати команду й у горі, й усіх бідах; 4) зробити наш домашній стадіон якнайбарвистішим; 5) допомагати молодим уболівальникам вивчати пісні «Роверс». Друковане видання ультрас «Шемрок Роверс» носить назву If I should Falter («Якщо я завагаюся»), один примірник має ціну 3 євро.

Крім уже згадуваних дружніх стосунків з ультрас «Роми», фани біло-зелених підтримують товариські взаємини з прихильниками «Панатінаїкоса», «Хаммарбю», «Корк Сіті», «Кліфтонвілла», «Санкт-Галлена», «Хіберніана» та франкфуртського «Айнтрахта».

Цікаво, що свого часу від основного ультрас-угруповання відокремилося молодіжне крило під назвою Under 5s. Згодом воно реорганізувалося в Rovers Juvenile Division. А ще через деякий час молодь подорослішала та об’єдналася з уже згадуваним угрупованням Larrys.

50% акцій

Прикметним фактом є залученість до клубних справ уболівальницької неультрас-спільноти. Ніде правди діти, більшість уболівальників у міжнародному футболі перебуває не всередині, а ззовні своїх клубів. Вони покладаються на офіційні та неофіційні клуби вболівальників, щоб змінити ситуацію, зробити внесок у те, як керується клуб, який вони палко люблять, або як формується його майбутнє, незалежно від того, наскільки сильною, відданою чи пристрасною є їхня підтримка. У випадку з «Шемрок Роверс» це не так. Shamrock Rovers Members Club Ltd – це організація, яка володіє 50% акцій футбольного клубу «Шемрок Роверс». Чотири обрані члени представляють SRFC Members Club Ltd у Раді директорів футбольного клубу, захищаючи інтереси вболівальників.

Відмінності між різними фан-спільнотами? Їх дуже чітко було сформульовано в одній соціологічній науковій роботі: «Якщо члена офіційного клубу вболівальників можна назвати громадянином футбольного світу, то ультрас можна вважати бойовиком». Як на мене, твердження доволі суперечливе, адже між хулс та ультрас різниця все ж таки є, та менше з тим.

Селеби, чиї серця віддані «Роверс»? Зірка Голлівуду половини минулого століття Морін О’Хара (дожила до 95-річного віку) мала ірландське походження, а домашній стадіон «обручів» був для неї як другий дім.

Піддослідні фани

Цікавим є і такий факт. У 2012 р. студент Університету Тафтса (розташований у штаті Массачусетс, США) на ім’я Макс Джек написав магістерську роботу на тему «На терасі. Ритуальне виконання ідентичності ультрас «Шемрок Роверс» у Дубліні» для здобуття ступеня в царині мистецтв і музикознавства. Це певною мірою і свідчення співочих талантів фанів «обручів». Макс зізнається в неабиякій цікавості (на рівні справжнього дослідника!) до «музичних аспектів спортивного фанатіння». Той хлопець ще й дістав премію Джеймса Т. Кеттінга за найкращу студентську статтю но одній із конференцій із музикознавства. Стаття була присвячена вокалу у виконанні фанів «Шемрок Роверс». Власне, під час збирання матеріалу для свого дослідження Макс випив аж ніяк не одну пінту пива з відданими вболівальниками біло-зелених і на запитання, чи ненавидить він «Богеміанс» (суперника номер один для «обручів») відповів: «Звісно!». Щодо ультрас «Шемрок Роверс» дослідник наголошує на тому, що хлопці «створюють позаполеве видовище, що конкурує з подіями, які відбуваються безпосередньо на полі». Наче, й просте формулювання, але викладене чітко й стосується конкретної ультрас-групи конкретного клубу.

Власне, не претендуючи на лаври дослідника, а беручи участь у фан-процесах ізсередини, відомий фанат «Роверс» Еоган Райс у своїй книжці «Ми – «Роверс»», торкається фан-тематики. Та куди концентрованіше свій погляд він висловив у одному з інтерв’ю на початку 2010-х: «Я завжди казав про фанатів «Роверс», що це дуже маленький зріз суспільства. Там є найкращі люди світу, натомість є люди, на яких мені зовсім шкода часу. Вони завше були там, якщо повернутися до 1970-х років, до мого часу. Футбольне насильство було дуже великою проблемою в Ірландії». Водночас зв’язок між хуліганством на матчах «Шемрок Роверс» та ультрас є хибним сприйняттям ірландської громадськості, що не дивно, враховуючи брак знань із перших вуст у неї та вряди-годи агресивний характер футбольних ритуалів серед уболівальників «Роверс», включаючи ультрас. Однак хибні уявлення громадськості про мету скандування і візуальних ефектів можуть виникати через нерозуміння того, що пісні для ультрас є здебільша символічними, а не відбивають фактичний насильницький елемент.

Прикметна й така річ. Зазвичай, як кажуть самі ультрас «обручів», пересічний уболівальник поспіває та помахає прапором на початку матчу, а опісля сяде й дивитиметься футбол. Однак, за загальним твердженням, дії SRFC Ultras зчаста є тією іскрою, що змінює поведінкові параметри на стадіоні, а відтак до співів (а незрідка й до танців) залучається якнайширше коло відвідувачів стадіону. Наприклад, в одному з єврокубкових матчів проти «Тоттенхема», який очолює Гаррі Реднапп, уся домашня арена «Роверс» співала на адресу тренера команди-суперниці: «Ти маєш сидіти у в'язниці!». Тоді Реднапп судився у справі про ухилення від сплати податків. І фани своїм глузуванням вибили з рівноваги іменитого наставника.

Що ж, сьогодні «Шахтарю» доведеться оцінити вокальні таланти фанів «обручів». Сподіваюся, що український клуб гідно протистоятиме шаленому тиску трибун.

Олексій РИЖКОВ