Не чарівник Поттер, дует на 200 млн і приємні для нас спогади

«Ми знайдемо можливість пробратися на чемпіонат світу», – сказав після чергового програного та непоказного поєдинку відбору на ЧС-2026 головний тренер збірної Швеції Йон-Даль Томассон, відповідаючи на запитання про причини невдач своєї команди.

Данський форвард, котрий виблискував у недалекому минулому, не зумів достукатися до блискучих форвардів Дьокереша та Ісака, і поки що не зміг стати чудовим тренером. Після чергового фіаско збірної шведська футбольна федерація відправила Томассона у відставку. За два тури до закінчення відбіркового циклу, коли вже було зрозуміло, що найкраще, що світить зараз «синьо-жовтим» – третє місце у групі.

Замість данця Томассона національну збірну Швеції очолив британець Грем Поттер. Той самий, якому нещодавно довірився «Челсі». До «аристократів» Поттер три роки очолював «Брайтон». Непогано попрацював Грем у тій команді. Але з «Челсі» не впорався. Контракт із Поттером було підписано на п'ять років, але він пропрацював у Лондоні лише півроку.

Далі два роки Грем перебував у творчій відпустці. У січні цього року з «відпустки» вийшов – очолив кризовий «Вест Хем», підписавши контракт на два з половиною роки. Але під його керівництвом «молотобійці» провели лише п'ять поєдинків. І знову відставка. Тепер Поттер «сплив» у збірній Швеції.

Під його керівництвом «Тре крунур» зіграли два фінішні поєдинки відбору на ЧС-2026 – проти Швейцарії та Словенії. Перший млинець для Поттера виявився глевким: його команда розгромно поступилася лідеру квартету – швейцарцям – 1:4. В останньому турі шведи зіграли внічию зі словенцями - 1:1, і фінішували на останньому місці в групі, маючи всього два очки.

Проте останнє місце у групі не завадило збірній Швеції залишитися у грі. Томассон таки мав рацію. А все тому, що останній за ліком розіграш Ліги націй Швеція у своїй групі виграла.

Крім шведів, у тій групі були словаки, естонці та азербайджанці. Крута, звичайно ж, витівка, ця Ліга націй. Немов запасний аеродром. Тільки в даному випадку спортивний принцип геть-чисто відсутній, бо гіпотетично може статися так, що команда Косова, яка посіла друге місце в «шведській» відбірковій групі, гіпотетично може не кваліфікуватися на Мундіаль, а Швеція, що посіла останнє місце, – кваліфікуватися може.

«Якщо ми поїдемо на чемпіонат світу після того, що діялося у відборі, то це буде незаслужено», - навіть фани збірної Швеції обурюються з цього приводу, закликаючи до футбольної справедливості. Хоча де вона зараз, ця справедливість, і футбольна в тому числі?

Але ми повертаємось до головного тренера збірної Швеції. Обидва матчі, які «синьо-жовті» провели під керівництвом Поттера, і суто за грою були програні. І не лише швейцарцям, а й словенцям. Чому так, чорт забирай, якщо Швеція має блискучий дует форвардів - Дьокереш і Ісак, сумарна вартість яких - близько 200 мільйонів євро.

Ну, відповісти на це просте запитання можна просто: бо обидва ці форварди не були в оптимальній формі. Вони обидва у літнє трансферне вікно влаштували демарші своїм колишнім клубам. Віктор – «Спортингу», Александер – «Ньюкаслу». Отже, літнє міжсезоння для обох виявилося зім'ятим. Особливо для Ісака. Обидва пропускали матчі збірної через травми.

Загалом, у нинішньому відборі що Дьокереш, що Ісак були тінню самих себе в національній збірній. Але це зовсім не означає, що в березні наступного року вони будуть такими ж безнадійними. Швидше навпаки, адже у їхньому високому класі сумніватися не доводиться. Це просто зараз вони не в найкращих функціональних кондиціях. Увійдуть до ритму у своїх нових клубах, і все стане на свої місця.

Хоча збірна Швеції – це не лише Дьокереш та Ісак. Там багато відомих гравців. Хоча б Віктор Ліндельоф – капітан шведської збірної, який багато років захищав кольори «МанЮнайтед». Наразі він грає за «Астон Віллу».

Ще можна згадати креативного півзахисника Еміля Форсберга, котрий забивав нам на Євро-2020. Нині він виступає у МЛС, а перед цим грав за «Лейпциг».

А ще у складі збірної Швеції є представник «Барселони» – молодий Руні Бардагджі. Даніель Свенссон захищає кольори дортмундської «Боруссії», Еміль Крафт та Ентоні Еланга – «Ньюкасла», Ісак Гін – «Аталанти», Лукас Бергваль – «Тоттенхема».

Одним словом, кістяк нинішньої збірної Швеції грає у сильних та відомих континентальних колективах. А з чемпіонату Швеції викликаються, як правило, три-чотири футболісти, серед яких два голкіпери.

Якщо мимохіть випливла тема тамтешнього чемпіонату, то можна цю тему «прив'язати» до призначення Поттера. Справа в тому, що свого часу Грем Поттер очолював «Естерсунд», з яким борознив нижчі шведські ліги. Із цим скромним колективом Поттер у 2017 році виграв Кубок Швеції. Того ж року Поттера проголосили у Швеції найкращим футбольним тренером року. І в тому ж, 2017-му, «Естерсунд» Поттера у Лізі Європи зіграв із нашою «Зорею». І виграв у обох матчах з однаковим рахунком 2:0.

Тож виходить, Поттер для шведського футболу не «лівий» персонаж. У нього там навіть власне житло є. Є в нього там і авторитет. І хоча Грем втратив свій авторитет у АПЛ, для Швеції він все одно залишається хорошим вибором.

Та й останньою надією на порятунок, адже рятувати вже потрібно не лише конкретний ігровий цикл, а й неприємну тенденцію, бо Швеція ризикує пролетіти повз третій великий турнір (ЧС-2022 та Євро-2024 шведи благополучно пропустили).

Якщо ж говорити про колишні успіхи національної збірної Швеції, то ці успіхи – вже в далекому минулому. Останній такий успіх – третє місце на ЧС-1994. А в п'ятдесятих роках шведи були навіть віце-чемпіонами світу (1958 рік), а ще у далекому 1948 році вони вигравали Олімпіаду.

Зі збірною України «тре-крунур» грали не лише у пам'ятному поєдинку 1/8 фіналу Євро-2020, де наші перемогли 2:1 (з тим самим голом Довбика за кілька хвилин до кінця основного часу), а й на Євро-2012, де наші теж перемогли. І також – 2:1. Інші чотири матчі носили товариський статус.