Ритуали вуду після Мбокані. ДР Конго видала сенсацію у відборі на ЧС-2026

Африка завжди була загадковим континентом для більшості європейців та американців. Дуже багато того, що відбувалося у африканців, викликало відверте нерозуміння у представників тих країн, які в економічному аспекті називають розвиненими. Утім, саме з цієї причини – наявності чогось незрозумілого та незвіданого – африканський континент й привертає увагу, причому футболу це також стосується в прямому сенсі.

У листопадове вікно ФІФА, виділене для проведення матчів національних збірних, на африканському континенті сталася сенсація, яка виглядає відверто дивовижною не лишень для тих, хто здалеку спостерігає за тамтешнім футболом, а й безпосередньо для місцевих експертів та вболівальників. Збірна Демократичної Республіки Конго (ДР Конго) виграла плей-офф, причому у півфіналі та фіналі здолала історично куди більш авторитетні та заслужені національні команди.

Спершу від натиску «Леопардів» впали камерунці у півфіналі – 0:1, а потім конголезцям поталанило у вирішальному матчі залишити за бортом ЧС-2026 ще й Нігерію. Причому «Суперорлів» футболісти збірної ДР Конго обіграли у серії пенальті (4:3) після нічиєї в основний та додатковий час фіналу (1:1).

Виліт від ДР Конго двох історичних грандів африканського континенту став, мабуть, кульмінаційним моментом усього тамтешнього відбору на ЧС-2026. І вже зовсім точно ця подія викликала серйозний ажіотаж та резонанс у пресі та серед вболівальників. Змиритися із поразкою та вильотом від конголезців виявилося вкрай непросто й їхнім суперникам. Наприклад, головний тренер збірної Нігерії 48-річний малієць із французьким паспортом Ерік Шелль геть-чисто відмовився приймати заслуженість поразки від «Леопардів». Виліт своїх підопічних у серії пенальті у фіналі африканського плей-офф на ЧС-2026 Шелль пов'язав із потойбічними силами, звинувативши суперників у застосуванні ритуалів вуду. На думку коуча збірної Нігерії, саме цим можна пояснити, що одразу троє футболістів «Суперорлів» із шести тих, котрі виконували удари, не змогли реалізувати свої спроби у серії післяматчових пенальті, будучи «буквально зачарованими».

Втім, пояснити поведінку Еріка Шелля можна – йому було вкрай важко прийняти результат матчу, перед початком якого Нігерія вважалася фаворитом і в якому «Суперорли» повели в рахунку вже на 3-й хвилині. Проте загалом африканські оглядачі зазначають, що нинішній успіх збірної ДР Конго більш ніж справедливий, враховуючи той обсяг та якість роботи, яку зробили чиновники, тренери та футболісти з цієї країни.

Насамперед, успіх збірної ДР Конго став можливим завдяки персоні нинішнього головного тренера – 49-річного Себастьєна Десабра. Француз ніколи не грав у футбол на професійному рівні, проте це не завадило йому у 28 років розпочати наставницьку кар'єру. Цікаво, що Десабр, попрацювавши кілька років на батьківщині із клубом «Канне-Рошевілль», який, вочевидь, навряд чи відомий переважній більшості читачів, вирішив прийняти цікавий виклик у кар'єрі та податися второваною доріжкою таких «футбольних мандрівників» як Брюно Метсю та Ерве Ренар.

У 2010 році Десабр поїхав до Африки, де за наступні дванадцять років встиг попрацювати в Кот-д'Івуарі, Камеруні, Тунісі, Анголі, Алжирі, Марокко, Єгипті та Уганді. Ставав чемпіоном Тунісу, Камеруну та Анголи, а також вигравав національний Кубок Кот-д'Івуару. За всі ці роки Себастьєн встиг чудово вивчити більшість тонкощів, які існують в африканському футболі, а влітку 2022 року прийняв пропозицію очолити національну збірну ДР Конго, буквально з першого ж дня позначивши «дорожню карту» для себе самого та своєї нової команди.

«Тут я отримав усе необхідне, у нашому розпорядженні уся технічна та логістична підтримка, яка потрібна для виховання нового покоління. Футбол – сильний бік Демократичної Республіки Конго. І ця країна заслуговує на те, аби на її грудях було більше зірок: пройшло занадто багато часу з тих пір, як ми останній раз були серед кращих, але ми знаходимося на зорі нової ери й знаємо, як до цього підготуватися. Ми досягнемо значних результатів вже до кінця 2025 року», – заявив Десабр три з лишком роки тому.

Найкращі роки в історії збірної ДР Конго й справді далеко позаду. «Леопарди» лишень один раз грали у фінальній частині чемпіонатів світу – у 1974 році на турнірі у ФРН, коли фінішували на останньому місці у групі з Югославією, Бразилією та Шотландією, програвши усі три матчі із загальним рахунком 0:14. Також конголезці можуть похвалитися двома перемогами у Кубку африканських націй, але обидві вони датовані також вже дуже далекими роками, порівняно із нашим часом – 1968-м та 1974-м. Після цього найвищими досягненнями «Леопардів» були треті місця на КАН-1998 та КАН-2015.

Важливо відзначати, що ДР Конго є однією з найбідніших країн світу, а ще – страждає від хронічної корупції, яка проросла й у найвищі футбольні інституції країни. В останні роки, подейкують, ситуація поступово почала змінюватися на краще, проте сторонніх оглядачів все одно дуже здивував нещодавній контракт, підписаний між урядом ДР Конго та ФК «Барселона», за умовами якого каталонський клуб отримає близько 44 мільйонів євро за чотири роки реклами туристичних поїздок до африканської країни, розміщеної на комплектах тренувальної форми. Чи це не дивна витрата державних коштів?..

Читайте також:

ДР Конго – серце Африки. І один зі спонсорів Барселони

Але розвитку футболу в ДР Конго наразі справді приділяється чимало уваги, а кошти виділяються не тільки на рекламну співпрацю із топ-клубами світу, а й на розвиток молодіжних майданчиків та академій у всій країні. Та й місцевий «ТП Мазембе», який є одним із найбільш титулованих клубів африканського континенту, також допомагає просувати та розвивати футбол у ДР Конго.

Прийшовши до керівництва «Леопардами», Десабр зіткнувся із тим, що свою міжнародну кар'єру якраз завершив колишній багаторічний лідер цього колективу центрфорвард Дьємерсі Мбокані, чудово відомий в Україні за виступами у складі «Динамо» у період з 2013 по 2018 роки. Але французький коуч не став посипати голову попелом, а вирішив зробити ставку в оновленій команді на горезвісне поєднання молодості та досвіду. В якості свого роду «стовпів» Десабр обрав 34-річного форварда «Бетіса» Седріка Бакамбу та 31-річного центрбека «Лілля» Шанселя Мбемба, а вже на фініші африканського відбору на ЧС-2026, у вересні, «Леопарди» зуміли отримати у свої лави ще й 27-річного фулбека «Вест Гема» Ерона Ван-Біссаку, котрий остаточно зневірився у можливостях виступати за національну збірну Англії.

З Десабром на чолі збірна ДР Конго фінішувала четвертою на Кубку африканських націй-2023, поступившись у битві за «бронзу» національній команді ПАР лишень у серії пенальті, а тепер ще й створила справжню сенсацію в африканському відборі на ЧС-2026, вибивши у плей-офф спершу Камерун, а потім – Нігерію.

Тепер, щоб все ж таки поїхати на чемпіонат світу, збірній ДР Конго у березні 2026-го буде необхідно виграти одну із двох путівок, які розігруватимуться через міжконтинентальні стикові матчі. Через цей міні-турнір на поїздку до США, Канади та Мексики, окрім конголезців, претендуватимуть Болівія, Нова Каледонія, Ірак, Ямайка і Сурінам.

Якщо у березні 2026-го збірній ДР Конго вдасться використати чергові «ритуали вуду», і кваліфікуватися на ЧС-2026, це стане лишень другою в історії нагодою, коли команда цієї країни гратиме на турнірі найсильніших. Уперше, як зазначалося вище, конголезці виступали на мундіалі ще в 1974 році. Тоді це була збірна Заїру (так із 1971 по 1997 роки називалася країна), яка у другому матчі групової стадії на турнірі у ФРН програла югославам із рахунком 0:9, що й досі є найбільшою поразкою в історії «Леопардів».

Примітно, що те фіаско проти Югославії могло завершитися справжньою трагедією. Після нього заїрський диктатор Мобуту Сесе Секо пригрозив футболістам збірної стратою, якщо вони програють у фінальному матчі групи із різницею у понад три м'ячі. Ключовою проблемою для африканців було те, що їхнім суперником по цій грі була збірна Бразилії, яка стартувала із двох нічиїх та відчайдушно боролася за вихід у плей-офф. Очевидно, тільки з милості вищих сил той матч завершився поразкою збірної Заїру «усього-лишень» з рахунком 0:3, а у команді, якою керував Маріо Загалло, забивали Жаїрзіньо, Рівеліно та Валдоміро.

З того часу минуло декілька десятиліть, і нинішня влада ДР Конго навряд чи вдаватиметься до таких радикальних залякувань власних футболістів, котрі, у свою чергу, намагатимуться зробити все, аби почати писати історію «Леопардів» із нової сторінки та обов'язково – золотими літерами. Принаймні зараз усі конголезці щасливі тому, чого досягли у відборі на ЧС-2026. «Ми зробили це разом, але битва триває, тож побачимося навесні», – заявив після перемоги над Нігерією капітан збірної ДР Конго Шансель Мбемба.

Що ж, почекаємо і ми, аби дізнатися, яким виявиться фінал цієї справді досить цікавої історії…