Підтримати українських військових та людей, які постраждали через війну
ATP
| Оновлено 07 листопада 2025, 19:36
719
0

Віталій САЧКО: «Українці борються там, я намагаюся боротися на корті»

Віталій дав інтерв'ю журналісту Бену Ротенбергу та висловився про війну в Україні

| Оновлено 07 листопада 2025, 19:36
719
0
Віталій САЧКО: «Українці борються там, я намагаюся боротися на корті»
Getty Images/Global Images Ukraine. Віталій Сачко

Перша ракетка України Віталій Сачко дав інтерв'ю журналісту Бену Ротенбергу, в якому висловився про війну в Україні, підтримав українців, а також розповів про труднощі, які переживає чоловічий український теніс:

– Мабуть, це найбільше досягнення у твоїй кар'єрі - півфінал турніру ATP, і особливо з урахуванням того, кого ти обіграв Мпеші Перрікара і Бублика. Які у тебе почуття після такого результату, і в чому, на твою думку, ключ до успіху?

– Звичайно, як ви сказали, я обіграв багато сильних гравців, і це приголомшливе відчуття. Чесно кажучи, я не очікував цього – після поразки у фіналі кваліфікації я вже дивився квитки додому. А потім дізнався, що є шанс потрапити в основну сітку, і просто вирішив вийти на корт і отримувати задоволення. Ми грали з Мпеші Перікаром – на центральному корті, була неймовірна атмосфера. Я просто намагався насолоджуватися кожною секундою на корті і продовжую робити це зараз.

– Думаю, гра на центральному корті і та атмосфера, яка супроводжувала всі три твої матчі, допомогли тобі показувати ще сильніший теніс?

– Звичайно. Я люблю, коли є глядачі, коли щось відбувається на трибунах. Зазвичай я граю на турнірах серії Challenger, і там повні трибуни бувають тільки на пізніх стадіях. А так - майже нікого немає, і ти просто б'єшся, борешся. А тут – це зовсім інший рівень, просто інша планета.

– Завдяки цим перемогам ти повертаєшся в топ-200, і, мабуть, найважливіше – тепер ти знову зможеш грати кваліфікації турнірів Grand Slam в наступному сезоні. Наскільки це значущий етап у твоїй кар'єрі – отримати можливість виступати на таких великих змаганнях? Все-таки навіть кваліфікація на «мейджорах» приносить набагато більше призових, ніж «челенджери».

– Звичайно, це і була мета – пробитися на турніри Grand Slam. Але зараз я намагаюся зосередитися тільки на своїй грі і на процесі. Намагаюся менше думати про всякі речі і не завантажувати голову – думаю, це найважливіше.

– Це найкращий результат українського тенісиста на рівні ATP з 2017 року. В інтерв'ю на корті ти завершив словами «Слава Україні». Що для тебе означає цей результат саме як для українця? Чому це зараз так важливо для тебе?

– Як ви знаєте, в нашій країні йде повномасштабна війна з росією. Чоловічий теніс в Україні зараз переживає непрості часи, тому я намагаюся хоча б гідно представляти свою країну.

Для мене це дуже багато значить. Я отримав безліч повідомлень від українських уболівальників протягом цього тижня і хотів показати, що подумки я з ними. Вони борються там, а я намагаюся боротися на корті.

– Як війна вплинула на твою тенісну кар'єру? Адже вона триває вже майже чотири роки.

– Думаю, вона вплинула на кожного українця. У мене досі сім'я там, я читаю всі новини, підтримую зв'язок з ними. Особливо на початку це було дуже, дуже важко для всіх – перш за все морально. І зараз, якщо чесно, я досі дуже гостро все переживаю. Кожен раз, коли читаю про те, що відбувається, бачу, як росіяни бомблять мирних людей – мені хочеться плакати. У якомусь сенсі мені пощастило, що я виріс у Чехії і живу там з дитинства, там і решта моєї родини. Але все одно я просто не знаходжу слів, мені щиро боляче, що все це відбувається. А зі свого боку я намагаюся допомогти тим, що можу – своїми результатами на корті.

– Так, я не знав, що ти живеш у Чехії. Тобто ти, виходить, не був в Україні з початку війни, раз базуєшся в Чехії?

– Ні, я живу в Чехії вже 20 років.

– Як ти думаєш, як саме війна вплинула на український чоловічий теніс? Я розмовляв з кількома українками – Світоліною, Костюк та іншими – вони часто розповідають про труднощі, з якими стикаються на тлі війни. Але, напевно, у чоловіків ситуація може бути іншою – адже багато хто з них призовного віку, хтось міг бути мобілізований, хтось виїхав. Як ти вважаєш, як все це позначилося саме на чоловічому тенісі України?

– Думаю, вплив був величезним. Багато чоловіків – хтось пішов воювати, хтось виїхав через війну. Це дуже важка ситуація. І спорт, як і все інше, опинився на другому плані. Люди стали менше вкладати гроші, тому що всі донатять на дрони, допомагають армії, намагаються підтримати захисників. Тож теніс зараз просто не може бути пріоритетом і це, на жаль, очевидно.

– А що щодо підтримки особисто тебе у Турі? Адже, як я розумію, українських чоловіків на ATP зараз майже немає, ти, здається, єдиний хоча б у топ-300. Як тобі живеться і подорожує в таких умовах – чи відчуваєш ти підтримку або, навпаки, самотність, адже у дівчат, наприклад, є своя група, а ти, схоже, більше сам по собі?

– Якщо чесно, на початку у нас була дуже велика підтримка. Це був справжній «бум»: ми отримали фінансову допомогу від ATP і це було чудово. Наскільки я знаю, тоді кожен український гравець отримав таку підтримку.

Але з часом все змінилося. Люди, напевно, трохи звикли до того, що відбувається. Війна триває, але про неї все менше говорять.
Зараз багато хто сприймає це як щось звичне і це, звичайно, сумно. Але війна нікуди не поділася. Вона все ще триває.

– Тобто ти хочеш сказати, що зараз підтримка з боку ATP менша, ніж була на початку війни?

– Я б сказав, що зараз ми взагалі не отримуємо ніякої підтримки. Думаю, всі українські гравці зараз просто тримаються за свій рахунок, самі по собі.

– У тебе в цьому сезоні було не так багато матчів проти росіян – здається, всього один. У жіночому турі такі зустрічі часто викликають великий резонанс. Як ти сам сприймаєш подібні матчі?

– Так, у мене було кілька матчів проти російських гравців. Коли виходиш на корт, просто граєш, але, звичайно, проти них є додаткова мотивація. Для мене найкраща перемога - це просто перемогти їх на корті, і на цьому все. Ніяких відносин з ними у мене немає.

– Що б ти хотів, щоб твій успіх цього тижня означав для України, яка все ще переживає війну?

– Судячи з повідомлень, які я отримую, люди дуже раді за мене – що нарешті з'явився хтось, хто зміг дійти до такого рівня. Я тут, у своїй «бульбашці», зосереджений на своїх справах і не зовсім знаю, що відбувається за межами турніру, але, наскільки я розумію, там мене підтримують. Я отримую багато повідомлень в Instagram і WhatsApp, і мені дійсно приємно, що люди стежать за мною і радіють моїм успіхам.

Оцініть матеріал
(6)
Повідомити про помилку

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть

Налаштувати стрічку
Налаштуйте свою особисту стрічку новин
Коментарі 0
Введіть коментар
Ви не авторизовані
Якщо ви хочете залишати коментарі, будь ласка, авторизуйтесь.