Переписуючи шаблони. Гвардіола стає апологетом контратакувального стилю?

Якби вас попросили назвати команду англійської Прем'єр-ліги, яка протягом дев'яти (!!!) останніх сезонів незмінно була беззаперечним лідером турніру за таким статистичним показником як середній відсоток володіння м'ячем, то якою виявилася б ваша відповідь та як довго ви б міркували над нею? Швидше за все, якщо вам більш-менш регулярно вдається приділяти час перегляду та аналізу сучасного європейського футболу, то на озвучування версії пішло б максимум секунд десять. І, безумовно, ви б назвали тільки цю команду – «Манчестер Сіті» Жузепа Гвардіоли, оскільки саме вона із самого першого сезону іспанського наставника регулярно володіє м'ячем більше за інших суперників по дивізіону, не залишаючи нікому іншому жодних шансів на лідерство.

Утім, так було тільки до цього сезону. Прямо зараз ситуація виглядає таким чином, що «Манчестер Сіті» більше не зводить володінням м'ячем у ранг тактичного культу, дотримання якого є безапеляційним та беззаперечним. В АПЛ-2025/26, де «містяни» посідають проміжне друге місце в турнірній таблиці, відстаючи від «Арсеналу» на шість очок після десяти турів, підопічні Гвардіоли поступово перетворюються на смертоносну контратакувальну машину, вінцем атакувальних потуг якої є ставка на грубу фізичну міць Ерлінга Холанда, як це було в останню неділю у переможному матчі із «Борнмутом».

За підрахунками статистиків, лише у жовтні нинішнього року «Манчестер Сіті» забив на контратаках чотири м'ячі, що більше, аніж з початку поточного сезону загалом. Звичайно, навряд чи Пеп Гвардіола, принаймні у найближчому майбутньому, прийде до того, що його команда візьме на озброєння тактику італійського «катеначо», проте нинішній «Манчестер Сіті» абсолютно точно резонує із колишніми версіями самого себе, що прямо підкреслюється навіть статистикою. Починаючи із сезону-2015/16, як ми вже встигли з'ясувати, саме «містяни» щороку ставали найкращою командою АПЛ за середнім відсотком володіння м'ячем. А у поточному чемпіонаті підопічні Гвардіоли із показником у 56,9% займають лишень четвертий рядок, позаду «Челсі» (57,1%), «Арсеналу» (58,2%) та «Ліверпуля» (60,9%).

Ситуація виглядає таким чином, що Гвардіола намагається змінити стилістику ведення гри своєю командою, не спотворюючи базових налаштувань та принципів. Коли є така можливість, «Сіті» намагається продовжувати диктувати темп та перебіг матчу за рахунок ставки на володіння м'ячем, проте за першої необхідності ця ж команда виглядає усе більш універсальною, розуміючи, що контратаки – це також чудова нагода забити у ворота суперника, тим паче, коли на вістрі ти маєш такого центрфорварда як Ерлінг Холанд.

Очевидно, що передумовою для ігрової еволюції «Манчестер Сіті» стала криза результатів у минулому та на старті нинішнього сезонів. Саме тоді Гвардіолі, котрий є першим в історії світового футболу наставником, який вигравав два «требли», знадобилося терміново шукати інші рішення, які могли б працювати значно краще та ефективніше за попередні. І тут, мабуть, іспанський коуч прийняв свого роду «тактику смиренності», почавши видозмінювати стиль гри, який він активно впроваджував понад десятиліття, причому робив це дуже успішно, як у Англії, так і у Німеччині та Іспанії.

«Сьогодні сучасна гра – це та, яку демонструють такі команди, як «Ліверпуль», «Брайтон», «Ньюкасл» або «Борнмут», – нещодавно заявив Пеп. «Футбол більше не зводиться до позиційного протистояння, заснованого на володінні м'ячем».

І невипадково у вересні цього року під час нічиєї 1:1 з «Арсеналом» «Манчестер Сіті» показав свій найгірший показник володіння м'ячем із 2010 року: лишень 33,2%. Важко в це повірити, але проти фактів не попреш.

Але чи це ганьба або ж вирок для Гвардіоли як тренера? Насправді, ні. У свої 54 роки Пеп залишається видатним наставником, можливо навіть найкращим в історії цієї гри, саме завдяки своїй здатності чудово мімікрувати, ефективно підлаштовуючись та перебудовуючись під мінливі умови. Гвардіола ніколи не зациклюється на тому, що чудово працювало раніше, якщо в якийсь момент система перестає давати результат, що й відбулося не так давно. Навпаки, для Пепа подібні моменти є чудовим приводом наново відкрити для себе та команди якісь інші аспекти тактичної схеми. Якщо зараз Гвардіола бачить, що футболу потрібна динаміка, а фізична сила переважає над чистою технікою, плюс щільніші графіки матчів залишають усе менше сил та часу на ефективну роботу із м'ячем та вибудовування командних взаємодій, то немає проблем для того, аби просто прийняти це як належне.

«Ми ніколи не збираємося віддавати ініціативу супернику», – підкреслив Пеп після матчу на «Емірейтс». «Однак за кілька днів до цього нам довелося докласти чимало зусиль у матчі Ліги чемпіонів проти «Наполі»: багато гравців втомилися, інші отримали травми. Через це, в тому числі й з озвучених мною причин, якщо ми маємо зустріч із більш сильним суперником, ми повинні бути готові жорстко оборонятися й зосередитися на контратаках. Менше торкатися м'яча. Я хотів би цього не робити, але ми повинні бути готові і до цього, якщо хочемо залишатися на найвищому рівні».

Що ж, зміни завжди є супутнім фактором у постійному прогресі футболу як гри. Однак вкрай небагатьом вдається рік у рік відповідати новим тенденціям, залишаючись на самісінькій верхівці та регулярно претендуючи на суттєві трофеї. Поки такі уславлені колеги, як Моурінью, старішають, а інші – наприклад, Саррі, тен Хаг чи Почеттіно – банально виходять з моди, Пеп має рідкісну мудрість, яка дозволяє йому дивитися далеко за рамки найскладніших шаблонів. Своїх власних, міняти та переписувати які зазвичай ще важче…