В’ячеслав ЗАХОВАЙЛО: «Потім би кричали, що це Суркіс все купив...»

Два поспіль матчі між двома принциповими суперниками, донецьким «Шахтарем» і київським «Динамо» – спочатку в 1/8 фіналу Кубка України, а потім і в рамках чемпіонату до цих пір жваво обговорюються вболівальниками, фахівцями та журналістами. Відлуння цих дербі, у яких динамівці перемогли у кубковому поєдинку (2:1), а «гірники» взяли гору у календарній грі в рамках 11-го туру Прем’єр-ліги (3:1), не залишило байдужим і одного з експертів Sport.ua, відомого функціонера, а нині агента В’ячеслава Заховайло.

– Впродовж тижня два наших гранди зустрілися двічі. В чому були відмінності кубкового матчу і поєдинку чемпіонату?

– Різниця була. Як на мене, то зрівнюючи попередні дербі, які проводились між «Шахтарем» і «Динамо», гра на Кубок була менш емоційною. У першому таймі того матчу динамівці виглядали не дуже добре, тоді як «Шахтар» повністю домінував. Проте у другому таймі було все навпаки: «Динамо» додало в русі, додало в агресії – і вирвало таку потрібну перемогу. Хоча після першої половини тієї зустрічі здавалось, що це нереально. У матчі чемпіонату була зовсім інша картина цього протистояння. «Шахтар» вийшов на гру заряженим, і по-футбольному виглядав краще, домінуючи у деяких ситуаціях. Щоправда, можна сказати, що гра була «на ножеві». Якщо говорити загалом про драматургію дербі професіональною мовою, то обидва матчі були не надто високого рівня. Багато було персональних помилок у футболістів обох команд. Що здивувало, так це те, що суперники грали у напіввідкритий футбол. Ніхто не закривався – ані «Динамо», ані «Шахтар». Добре це чи погано? Можу сказати, що для таких протистоянь це щось нове. Ті, хто пам’ятає минулі дербі, для того це незвично. Тому особисто я, оцінюючи рівень «українського класико», можу констатувати: він помітно впав.

– Нескільки вплинув на результат гри чемпіонату суддівський фактор?

– У першому матчі, кубковому, нічого особливого у плані арбітражу не впало у вічі. Можливо і були якісь суперечливі моменти, однак вони у подібних іграх спостерігаються завжди. У недільному поєдинку все начебто було нормально, однак на 12-й хвилині була небезпечна гра з боку гравця «Шахтаря» Марлона. За це могла бути червона картка, однак жовта, яку показав суддя – це сто відсотків. Проте у цій ситуації до арбітра я віднісся поблажливо, адже на мій смак це була така собі помаранчева картка. Все тому, що це був початок гри і залишити «Шахтар» удесятьох означало б, що всі втратили би на цьому шоу. Втім, з цього приводу є дві думки. Якби я сидів на тренерській лаві, то ясна річ, вимагав би судити той епізод по всій суворості. А от на місці нейтрального вболівальника згодився б з тим, що рефері обмежився «гірчичником». І зрозуміло, що у ролі прихильника «Динамо» не приховував би свого обурення. Та головний епізод був у другому таймі, пов’язаний з непризначенням пенальті у ворота «Шахтаря». Попервах я був на сто відсотків переконаний, що арбітри, які працювали на VAR, чітко виконали свою роботу і підстав для одинадцятиметрового не побачили. Однак потім, подивившись епізод із різних ракурсів, стало зрозуміло, що пахне стовідсотковим «пеналєм». Найбільша провина рефері, який працював на VAR, полягає в тому, що він не перевірив як слід той момент і не попередив головного арбітра. Це дуже дивно і не гарно. Проте на наступний ранок після гри Комітет арбітрів УАФ визнав, що з боку судді, який працював на VAR, була помилка. А якщо так, то цього арбітра потрібно покарати так жорстко, щоб не кортіло робити подібне всім іншим. Тож цілком зрозуміло, що динамівці обурюються. Я читав, що з боку тренерів та президента столичного клубу були цілком справедливі претензії. І це аболютно нормальні емоції. Вважаю, що вони правильно обурюються. У такому матчі усі суддівські рішення є досить болючими. Скажу ще ось що. Якщо враховувати, що непризначений одинадцятиметровий був за рахунку 2:1 на користь «Шахтаря», то претензії Олександра Шовковського щодо того, що все могло бути по-іншому, аболютно виправдані.

Проте якщо подивитись з іншого боку, то у випадку призначення пенальті його ще треба було реалізувати. І це також важливий факт. А ще хотів би додати найголовніше: я хотів би подивитись на реакцію Ріната Ахметова та Сергія Палкіна, якби такі рішення прийняв би рефері проти їхньої команди. Сто відсотків, що з усіх прасок лунало б, що Ігор Суркіс все купив. Втім, все це емоції, які завжди притаманні футболу. Та якщо дивитись нейтральним поглядом зі сторони, то Суркіс правий. І Шовковський теж правий. Усіма офіційними особами суддівська помилка була підтверджена, і це факт. Тому емоції й надалі матимуть місце, у зв’язку з чим хотілося б порадити Комітету арбітрів УАФ замислитися над тим, як пояснити футболістам, що карається у грі, а що ні. Повинен бути футбольний лікбез, як це робиться на прикладі Чехії. Федерація футболу цієї країни присилає лекторів, які знайомлять футболістів із тими чи іншими тонкощами правил, змінами в них та у тому, як вони застосовуються.
Втім, як би там не було, а «Шахтар» у недільній грі виглядав переконливо і я вважаю, що на цю перемогу він награв. Я хоч і симпатизую «Динамо», проте не скажу, що київська команда заслужила на виграш. Абсолютно ні. Справедливість повинна бути.

– Чи зменшились якимось чином шанси на чемпіонство у «Динамо» після того, як відставання від «Шахтаря» збільшилось до чотирьох очок?

– На даний момент цей відрив не є критичним. І я спробую пояснити чому. «Шахтар» – молода команда, якій притаманна нестабільність. Враховуючи виступ у єврокубковому турнірі, коли ігри у чемпіонаті України проходять на четвертий день, чекати можна чого завгодно. Варто хоча б згадати жовтневу гру «гірників» з ЛНЗ. Якщо розрив у чотири пункти років п’ятнадцять тому давав шанс і щось гарантував, то тепер все по-іншому. «Динамо» і «Шахтар» зараз зовсім не ті, що тоді. Тому щодо чемпіонства говорити щось ще дуже зарано. Впевнений, очки втрачати будуть як одна, так й інша команди. Так що подивимось. Головне, що матч другого кола між «Динамо» і «Шахтарем» ще попереду. Відтак шанси розцінюю як 50 на 50.