Перше справжнє українське дербі. Спасибі Денису Попову

З другої спроби вдалося. Це я не про перемогу «Шахтаря», яка не викликає сумнівів, як і кубкова перемога «Динамо». Це я, в принципі. Про «класичне» як таке.

У неділю, другого листопада 2025 року, на «Арені Львів» вперше за останні років три, було зіграно не рядовий матч між двома найкращими командами країни, а було зіграно саме українське дербі. Не можу не привітати всіх нас, які стали свідками такого резонансного та несподіваного видовища. І, певна річ, хочу віддати належне футболістам. Обидвох команд.

Впевнений, що це саме футболісти обох команд насамперед «зробили» цей матч. Ну і частково тренерські штаби. Хоча домінантними, все ж таки, були саме емоції на полі.

І у зв'язку з цим особлива подяка динамівському захиснику Денису Попову, який, сам того не відаючи, своїми необережними словами про «пародію» відкрив зовсім і не скриньку Пандори, а двері у світле майбутнє.

І вже на полі – не натовп тюхтіїв, який норовить відіграти матч від оборони, сподіваючись на випадкову чужу помилку, безглуздий пенальті чи рикошет, а два стада заведених бугаїв, який реагує дуже гостро на давно призабуті варіації червоних ганчірок.

Виявляється, навіть у нинішнього «Шахтаря», «найкращої команди в історії клубу», за словами Даріо Срни, і аж ніяк не найкращої, якщо брати до уваги слова Дениса Попова, є самолюбство. Напевно, хтось у донецькому клубі, з царем у голові, переклав слова Попова португальською, і розвішав ці червоні ганчірки на клубній базі, у клубному автобусі, у клубному туалеті. Читайте, мовляв, «пародії».

Саме цей хід, на мій погляд, і мав вирішальну роль, а не вітіюваті розмови Арди Турана про тактику.

«Шахтар» вийшов на гру, насамперед бразильці «Шахтаря», максимально зарядженим. Вже з перших хвилин цього матчу було видно, що «помаранчево-чорні» готові грати стільки, скільки належить, а не лише перший тайм. Або першу годину.

В принципі, цього божевільного заряду і вистачило. І для підсумкової перемоги чинного бронзового призера, і для того, щоб пересічний, як очікувалося, матч перетворився на справжнє дербі.

Не можу не віддати належного і динамівцям. Причому не лише у контексті Попова. «Біло-сині» прийняли правила гри, запропоновані суперником. І також були зарядженими. І також були мотивованими.

Інша річ, що, якщо перефразувати Попова, нинішнє «Динамо» - це теж свого роду пародія. Пародія на те, колишнє «Динамо», від якого зараз залишилася лише тінь. Тінь Ярмоленка.

На мій суб'єктивний погляд, Олександр Шовковський вибрав непоганий, не побоюсь цього слова, навіть хороший план на гру. «Динамо» не мало віддавати ініціативу супернику, не мало сідати дуже низько на свою половину поля. Це я не зі стелі беру, а з розташування на полі того ж таки Попова (високо висувався вперед), так і атакуючого трикутника – Пихальонок, Ярмоленко та Буяльський.

Все це напевно робилося для того, щоб таким досить високим блоком і таким досить активним пресингом змусити суперника перейти на вертикальну модель гри. Тобто змусити його вантажити м'яч на чужу половину поля, де невисокі бразильці апріорі не повинні мати переваги у протиборстві з високими динамівцями.

Але біда в тому, що непоганий загалом, навіть місцями хороший план Шовковського не зіграв. Тому що нинішнє «Динамо» – ну не дуже технічне, скажімо так. Тому такий тренерський хід і провалився. І якщо динамівці й «включалися» у гру, то це насамперед після пропущених м'ячів. Або після якихось вербальних провокацій опонентів.

І у зв'язку з цим зазначу, що заряд на гру у «Шахтаря» вийшов більш зарядним, чи що. Ну, це цілком зрозуміло, адже саме донеччани програли у першій серії «класичного», саме їх обізвали пародією.

А чому Шовковський та товариші не накрутили належним чином своїх підопічних, щоб вони «брали за горло» суперника вже не тоді, коли програвали, а з перших секунд гри – цього вже, даруйте, я не знаю.

Хоча навіть такого настрою динамівцям могло б вистачити й у другій серії дербі, якби Романов мав більше сміливості й призначив пенальті за клоунаду від Коноплі. Але Романов сміливості не мав, а тому динамівцям залишається нарікати на дзеркало. Ну, і до певної міри, на свого перекачаного центрбека, який своїми явно не перекачаними мізками спровокував опонента на яскраву вендету.

І ось тепер мені дуже цікаво, що буде далі? Я маю на увазі з європейськими перспективами двох наших грандів. Чи зможе «Шахтар» бути таким самим зарядженим і в матчі проти «Брейдабліка»? А «Динамо»? Чи зможе зарядитися злістю від поразки «Шахтарю» й розірвати «Зринськи»?