Про класичне без блиску. І про Турана, який і не Сімеоне, і не Енріке

«Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та», – так і хочеться повторити за класиком після чергового перегляду головного дербі українського футболу. Втратило це дербі у сріблі. Та й у всьому іншому абсолютно втратило.

Побоювання зробити помилку, прагматичний розрахунок, ставка на оборону. Усього цього ми вже вдосталь надивилися останніми роками у нашому «класичному». Але якби все було хоча би так, то півбіди. Але ж біда в тому, що видовища немає. Абсолютно нема. Є зневіра. Є абсолютно рядовий матч, який нічим не відрізняється від інших матчів нашого внутрішнього календаря. Хіба що історичного підґрунтя трохи більше.

Було колись. Але зараз – і його нема, адже команди фактично базуються в одному місті, а футболісти – ті взагалі майже сусіди, ходять один до одного у гості. Я не говорю, що це погано. Тим більше зараз, за ​​умов війни. Але для футболу, для «класичного» – це точно не є добре.

Проте в рази гірше для футболу, для нашого футболу, якість гри двох провідних команд. Цієї якості, як такої, вже немає. На превеликий жаль. «Динамо» не може виграти шість матчів поспіль, при цьому програючи вщент заштатній турецькій команді. «Шахтар» не може виграти три матчі поспіль, програючи при цьому двічі, причому один раз - крупно влітаючи пересічній команді УПЛ.

І ось ці «самотності» зустрілися в очному поєдинку, який чекали, як небесну манну. І головний висновок – краще не зустрічалися б, бо все було, як завжди. Похмуро, повільно, непринципово. Хоча якщо порівняно з минулим або позаминулим сезоном, то навіть трохи краще. Не дно. Хоча краще ненабагато.

А якщо говорити про якість, кількість помилок, то цього разу, якщо брати до уваги саме ці помилки, то це якийсь атракціон дурості, вибачте мені за м'якість. «Шахтар» виграє гру в одну хвіртку. Але після перерви банально віддає її супернику. Суперника загнано за Бердичів, але, боячись власної тіні, той таки пересилує свій страх і бере те, що погано лежить. Ось короткий підсумок цього матчу.

Ну, все одно привітаємо «Динамо» з перемогою. Тепер Кубок України точно матиме іншого господаря, бо чинний власник офіційно склав свої повноваження.

Тепер про цей «Шахтар», який склав повноваження. Точніше, про його наставника. Не можу не повторити вже збиту тезу про «Симеоне в захисті та Енріке в атаці». Особисто я цією тезою тепер довбатиму Турана за будь-якої зручної і незручної нагоди. Як і Срну – «найкращим «Шахтарем» в історії». Довбати Палкіна - ну це зараз моветон. Він сам себе задовбає.

Так ось, що ж ми, точніше, вони, мають на даному етапі? Та нічого. Ми, точніше, вони, навіть у мінусі. Виліт від «Панатинаїкоса» у боротьбі за Лігу Європи. Кризового «Панатинаїкоса», підкреслю вкотре. Далі – поразка від ще більш кризової «Легії» в основній сітці Ліги конференцій, із дивним стартовим складом від турецького фахівця. Перед цим – резонансний, незрозумілий вліт ЛНЗ в УПЛ. Сюди ж можна віднести і не найуспішнішу нічию проти «Металіста 1925». Ну і вишенька на торті – бездарна поразка «Динамо» у Кубку України.

Підсумок такий: все, що можна було програти на даному етапі, «Шахтар» Арди Турана програв. Це зовсім не означає, що Арда Туран та його команда безнадійні. Це означає тільки те, що зараз ні цей тренер, ні його команда не тягнуть.

Так, можна за бажання знайти відмазку, мовляв, пішли Судаков та Кевін, які робили різницю. Але й прийшли ж нові суперталанти. Принаймні, так говорили дві головні балакучі голови донецького клубу.

Але чому ці балакучі голови не хочуть зрозуміти очевидного: команда потребує посилення насамперед оборони та опорної зони, але вони вперто відшукують нових Тайсонів і Марлосів. Невдало, якщо говорити загалом, шукають. А в цей же час Бондар із Матвієнком кращими не стають.

Так, «Шахтар» навіть із таким захистом у підсумку може врятувати сезон і в УПЛ, і в Лізі конференцій, адже аж ніяк не все втрачено.

Але ж із такими, майже необмеженими за нашими мірками можливостями, з таким майже необмеженим бюджетом виграш «гірниками» внутрішнього чемпіонату має бути чимось само собою зрозумілим. Як і вихід у плей-оф третьорозрядного єврокубка.

Але поки що все йде інакше. Все йде не туди. І Арда Туран насамперед.