Приречений з першого дня. Тудор не міг перемагати з Ювентусом

Влітку «Лаціо» змінив тренера. Звільнив Бароні, у якого взагалі-то були гра та шанси кваліфікуватися навіть до ЛЧ аж до останнього туру, заради запрошення Саррі. Дивний та незрозумілий, однак не відверто поганий розмін. Але з новим контекстом став катастрофічним: аж до останніх вихідних «Лаціо» мав лише 8 набраних очок у 7 турах. Той самий контекст: улітку клуб не міг підписувати новачків. Усе через бан на реєстрацію нових футболістів. Тому Саррі залишився без гравців під саррібол. Навіть більше: без нормального нападника. Найкращий бомбардир попереднього сезону у складі «орлів» – 38-річний Педро. Цього розіграшу у нього, до речі, 0 голів у 8 турах. Так от, «Лаціо» просто не може грати у футбол добре та перемагати регулярно. Але «Ювентус» у неділю здолав (1:0). Ось настільки погана зараз «синьйора».

Логічно, що ця невдача стала останньою краплею для керівництва клубу. Тренера Тудора звільнено. Не підійшов. Найбільш прикре: що буде саме так, було зрозуміло ще з моменту призначення Ігора. Про причини приреченості Тудора у Турині – у цьому тексті.

Розмін Мотти на Тудора не мав сенсу

Минулий сезон «Ювентус» почав із Моттою – молодим та перспективним тренером. І його призначення стало вкрай сміливим кроком, адже до цього «синьйорою» рулив Аллегрі – антипод Мотти. Макс ставить гру від оборони на результат, Тьяго – від володіння та доволі романтичну. Зміна вектору – завжди ризик (дивіться на «Ноттінгем»), але у Турині зробили достатньо, аби та пройшла відносно м’яко: Мотта отримав купу новачків. Компейнерс, Дуглас Луїс, Тюрам, Консейсау, Гонсалес, Калюлю, Ді Грегоріо, Коло-Муані тощо приєдналися до команди.. «Ювентус» зібрав новий склад під тренера та його вимоги. Що вийшло? Наприклад, зіграти на нуль у 6 перших матчах сезону Серії А. Стартувати з двох перемог поспіль у ЛЧ. Не програвати у топ-лігах довше за всіх без урахування «ПСЖ»: аж до січня.

Не подумайте: не було ідеально. «Ювентус» зіграв унічию 13 з 20 перших матчів сезону Серії А. Вилетів з ЛЧ від скромного «ПСВ». На момент звільнення Мотти не був у топ-4. Але чи була ситуація критичною? Точно ні. Тьяго звільнили після пари поразок у чемпіонаті, але до цього він виграв у лізі 5 матчів поспіль. Тобто у середньому набирав на відрізку 2.14 очки, у вже згаданих перших 20 турах з торбою нічиїх – по 1.7. Тобто «Ювентус» навесні був точно не гіршим за осінній. Але керівництво не влаштувало. Мотту звільнили за 9 турів до кінця. На той момент «Ювентус» мав -1 бал від топ-4, набирав у середньому по 1.84 xPTS за поєдинок. З Тудором фінішував у четвірці, але з показником у 1.78 xPTS/матч. Тобто якість гри не стала кращою.

Просто сам «Ювентус» реалізував свої шанси, а «Болонья», від якої і необхідно було відіграти той -1, набрала 9 балів у 9 поєдинках. Тудор не зробив узагалі нічого видатного. Його зміни зробили «Ювентус» трохи гіршим, а фінішували у топ-4 туринці виключно через те, що їм пощастило грати саме з «Венецією» (29 очок за сезон) в останньому турі. І навіть тоді перемога далася нелегко (3:2). Якщо Мотту звільнили через відсутність результатів, то Тудор їх не дав. Якщо через якість гри – також постріл повз. Якщо справа у підтримці роздягальні, то Тудор – апріорі дивне рішення. У «Марселі» Ігора ненавиділи, бо його тренування – одні з найжорсткіших у Європі. Футболісти там виживали. Ще й експресивний. Такий собі наставник для роздягальні.

На Ігора не розраховували

Добре, Тудор так Тудор. Ні в якому разі не маю на увазі, що Ігор – поганий тренер. «Лаціо» з ним набирав по 1.91 бали за матч, «Марсель» – по 1.83. У нього навіть «Верона» по півтора пункти за тур Серії А у скарбничку закладала. Просто наставник – безумовно специфічний. З відповідними вимогами. Отже, потребує гравців під себе: тих, які готові були б у першу чергу багато бігати, а вже потім – грати у футбол. А Мотті збирали технічних та під володіння. Тобто зовсім не таких. І це було зрозуміло одразу! Щоб ви усвідомлювали масштаб проблеми: Мотті не підходив Влахович, тому йому підписали Коло-Муані, а Тудор спробував обох навесні – і обидва не підійшли. Йому була потрібна класична забивна «дев’ятка», здатна багато працювати без м’яча. Такої у клубі не було.

І не з’явилося влітку. Підписано нестабільного Опенду та Девіда, який не монстр високого пресингу та взагалі ніколи не був суто фінішером. Обох підписали, бо ті «погано лежали». Девід за безкоштовно – великий успіх, бо підписання цінного активу. Але як щодо форварда для тренера та під тренера? Мотта отримав узагалі все (окрім часу), а Тудор – нічого. Влітку «Ювентус» здебільшого витрачав гроші на викупи футболістів, котрі були в орендах. Тобто на тих самих, які не на 100% підходили Ігору. Звісно, «синьйора» не «ПСЖ» або «Челсі» та не може витрачати по 150+ мільйонів щороку, але ж якщо ви знаєте, що такої можливості нема, то чому саме Тудор? Це не той тренер, який виграватиме без підходящих футболістів.

Легко припустити: на Тудора не розраховували. Якби його бачили тренером на роки, дали б трансфери влітку. Якби шукали тренера на багато сезонів, то не взяли б Тудора. Оптимальним було б, уже зараз можна сказати, залишити Мотту. Ймовірно, команда кваліфікувалася б до ЛЧ і з ним. А у новий сезон зайшла б з підходящими тренеру футболістами. Не факт, що вигравала б, але навряд провалилася б так, як із Тудором. А якщо вже у клубі вирішили звільнити Мотту, то могли б шукати тренера під склад: того, хто наполягав би на володінні та був би щасливим працювати з Йілдизом, Консейсау та Компейнерсом. Найдивніше: «Ювентус» міг зробити крок назад улітку. Коли кваліфікувався до ЛЧ, то міг не продовжувати співпрацю із Тудором: тимчасовий контракт хорвата був до літа. Але навіщось підписав новий.

Ювентус грав по-геройські

А варто було у футбол. Було б нечесно сказати, що туринці виглядали з Тудором погано завжди. Наприклад, матч з «Інтером» (4:3) – справді хороший. Нічия з «Боруссією» (4:4) – також привід для компліментів. Результату добитися вдалося і проти «Мілана» (0:0). Проблема у тому, що кожного разу це було про «подолати», а не про «переграти». «Ювентус» мав своє обличчя: непоступливої команди, яка викладається на 100% на полі. Видавався якимось, знаєте, лицарем. Але не таким, котрий наприкінці історії отримує взагалі все. Скоріше тим, про якого ходять легенди. З «Інтером» забив 2 з 4 голів дальніми ударами, з «Боруссію» всі 4 м’ячі – після перерви, з «Міланом» уникнув поразки попри пенальті у свої ворота. «Ювентус» виживав і робив це красиво.

І це корисна навичка. «Атлетіко» з такою до фіналів ЛЧ діставався. Але є нюанс: недостатньо вміти лише виживати та геройствувати. Це стане у нагоді в усіх топ-матчах, але не в дуелях з простішими командами. Тому нічия із «Вероною» (1:1) та поразка «Лаціо» (0:1). Там потрібно було просто виконати чорну роботу. Але цей лицар звик до війни та не вміє у побут. Не знаходить потрібних емоцій, не знає, з чого почати. Ось вам і втрата за втратою та відчуття приреченості. Лицар-герой хотів на поле битви, а був змушений чистити конюшні. У цьому «Верона» не гірша, якщо не сказати, що профі. Тудор не придумав, як зробити команду менш обмеженою. Імовірно, не вистачило інструментів. Недивно: всі півроку він працював чужими.

Тудор не перша жертва

У Турині не думають наперед. Призначення Саррі після Аллегрі – самовбивство. Особливо з Роналду у складі, підписання якого – також недалекоглядне. Ризик з Пірло не був обов’язковим, особливо коли намічалася криза. Повторне призначення Аллегрі – спроба повернути перемоги тут і зараз у момент, коли команда вже не має ресурсу задля того, аби вигравати. Мотта – цікаво та сміливо, але за таких інвестицій в оновлення складу змінювати курс за півроку – шкідництво. Ну й ось підписання Тудора без допомоги тренеру взагалі. У кого з названих спеціалістів повинно було вийти? Саррі витягнув без підходящого складу «Ювентус» на титул. Аллегрі справді повернув стабільність та віддав наступнику бойову команду. Навіть Пірло у зоні ЛЧ фінішував у єдиний сезон. Усі вони й так відпрацювали добре.

Тудор, до речі, також: вивів команду до ЛЧ. А це гроші та престиж. Більшого дати «Ювентусу» з цим складом не міг. Знову залишився без роботи. Знову не підійшов топ-команді. Вдруге, тож навряд отримає запрошення до когось з амбіціями грати в ЛЧ. «Ювентус» залишився без тренера у жовтні, до трансферного вікна ще далеко – грати доведеться складом Мотти, який не розривав уже з двома наставниками. А взимку «синьйора» зазвичай на ринку не надто активна. Умовні Спалетті та Палладіно будуть працювати з тим, що є. А ще – з очікуваннями, що виграватимуть якщо не одразу, то хоча б достатньо для впевненого фінішу у топ-4. «Ювентус» хоче знову стати чемпіоном та зіграти у фіналі ЛЧ, тому продовжує шукати «саме того» тренера та прощатися з «поганими».

Але коли поганими виявляються взагалі всі, то постає питання: а може, справа не у тренерах?