Шахтар та Динамо! Ну які у вас ще мають бути суперники, аби їх перемогти?  

Якщо нам усім здається, що гірше бути просто не може, то все одно нам це лише здається. Безперечно, буде ще гірше. Ще глибше впадемо. Ще ганебніше програємо. Це я винятково про наш клубний футбол.

Наш клубний футбол упевнено, семимильними кроками котиться у прірву. Ну, або, у кращому разі, його затягує трясовина. Як з неї вибратися – ну приблизно так, як вибирався з болота барон Мюнхгаузен, який витяг себе за волосся. Чи зможемо? Це риторичне питання…

У мене часом складається таке враження, що навіть якби до нинішнього «Шахтаря» прийшов Юрген Клопп, Хосеп Гвардіола чи Хабі Алонсо, усіх цих геніїв та новаторів у підсумку засмоктала б трясовина. Та сама, яка засмоктувала раніше Йовичевича, ван Леувена, Пушича, тепер ось Турана. Починають майже всі за здоров'я, а закінчують...

Ну, ось якщо по правді, без зловтіхи, без печії, без підколок. Який ще був потрібний суперник «Шахтарю», щоб перемогти? «Легія» зараз – у схожій трясовині. Команда програла три крайні матчі (до гри з «гірниками»), у місцевому чемпіонаті йде на дев'ятому місці, її тренер подав у відставку, яку не прийняли, тренувальний план «зелених» на гру проти «Шахтаря» був категорично зіпсований. І ось такій команді «Шахтар» примудряється програти.

Нагадаю, що туром раніше в ЛК «Шахтар» вже грав проти подібної команди – найгіршої на той момент команди чемпіонату Шотландії – «Абердина», - але таки зумів вирвати перемогу. Після того матчу я, грішною справою, критикував донеччан за марнотратство, помилки та недостатній, на мій погляд, рівень їхньої мотивації. Як зараз розумію, хвалити треба було за той матч. Тому що й виграли, і щось поклали у загальну скарбничку коефіцієнтів. На відміну від гри проти ще більш кризової «Легії».

Останнім часом я намагався обережно оцінювати дії наставника «помаранчево-чорних». Ну, все ще перебував під враженням блискучої, не побоюсь цього слова, гри його підопічних проти «Бешикташа». Але, люди добрі, а що зараз діється з містером «Симеоне в захисті та Енріке в атаці»?

Що це за варіант стартового складу проти «Легії»? Така незламна віра у Грамма, Азарові та Фесюна? Чи, таки, віра в цілковитий розбрід і хитання в «Легії»? Чи це все ж таки був такий фінт вухами, щоб заплутати до запаморочення наступного суперника команди Арди Турана з УПЛ – саму «Кудрівку»?

Що це було, чорт забирай? «Ми намагалися бути вірними своєму ігровому плану»: вибачте, турецький містере, але особисто для мене цього страшенно мало. Точніше, нісенітниця все це. Як і «ми працюватимемо і вдосконалюватимемося», тому що на даний момент можна сміливо й об'єктивно констатувати, що команда Арди Турана у глибокій кризі. Ну, це я дуже лагідно зараз сказав.

Я усвідомлюю, що навіть такий провальний матч, як проти «Легії», навіть такий провальний відрізок сезону, як зараз, навряд чи має бути визначальним у долі чи кваліфікації Арди Турана. Але я боюся, щоб і його не засмоктала наша трясовина. Тому що процес уже розпочався, і наскільки він незворотній, я не знаю.

І ось ще що. Окрім провального плану на гру, за що, звичайно ж, відповідає тренер, був ще один момент у матчі проти «Легії», за який мали відповісти гравці. Але не відповіли. Це щодо варшавських фанів, яких то пускали на стадіон, то не пускали. У підсумку вони туди все ж таки проникли.

І банер свій провокаційний вивісили. І промови свої ганебні скандували. Але ж нашій команді все це глибоко по барабану? Так, Юхиме Дмитровичу?

Адже це не півторамільйонну зарплату вибивати, адже це інше. Не на часі…

А що «Динамо»? А «Динамо» біжить. Хтось у ліс, хтось по дрова, а хтось і просто – за вже вивченим та освоєним маршрутом. Виявляється, за тим маршрутом не лише російський воєнний корабель…

Зізнатися, я й не чекав від команди Олександра Шовковського подвигу у конкретній грі. Ну, власне, я вже ні від цього тренера, ні від його команди подвигів не чекаю. З тієї простої причини, що на подвиг вони вже не здатні. Ключове слово – вже. Бо я таки вірив, десь надто глибоко в собі, що з цим тренером ця команда здатна здивувати.

Хоча... Вона ж і дивує. І він дивує. То майже десять хвилин не може замінити травмованого, то в позі Будди стоїть біля лави запасних, замість того, щоб дати хоч якісь вказівки своїм підлеглим у вирішальній фазі матчу, то пащекує після гри, корчачи з себе Валерія Васильовича, то ватника захищає, то капітана не захищає.

Власне, нічого нового. Циганський табір поїхав, але цигани залишилися. Хоч Олександр Володимирович і «не згоден». Натомість він згоден, що «ситуація, що склалася в нашій країні, накладає свій відбиток багато на що».

Коли говорити нічого, все ж таки краще не говорити. Краще заткнутися і робити свою справу. Як робить свою справу країна, щоб деякі могли собі дозволити в комфортних умовах за кордоном катати м'ячик та лайкати кацапських виродків.

Але про що це я? Далі ж все одно буде ще гірше. Трясовина поглинає наш клубний футбол, і нашому клубному футболу це, схоже, подобається.