Схилимо голови. Фотокора, пластуна, воїна ховали кілька тисяч львів’ян

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує відомого зокрема футбольними світлинами фотокора, пластуна Віктора Гурняка, який ще до буремних подій другого десятиліття 2000-х знявся у великою мірою пророчому кліпі, а з осені 2013-го поринув у вир боротьби. Поліг Віктор рівно 11 років тому, 19 жовтня 2014-го на Луганщині, назавжди залишившись 27-річним.

Життєвий шлях

Віктор Гурняк народився 8 червня 1987 року в селі Городниця Гусятинського району на Тернопіллі. Навчався Віктор у загальноосвітній школі №27 Тернополя, потім закінчив Технічний коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.

У 14 років Гурняк вступив до Пласту, належав до гуртка «Сірі вовки». У 2004-му Віктор став одним із співзасновників та першим курінним куреня ч. 77 ім. Івана Гавдиди. Згодом став членом 15 куреня УСП «Орден Залізної Остроги» імені Святослава Завойовника. Також Віктор виховував юнацький гурток «Орли», був заступником із виховної роботи станичного та окружного пластового проводу, керував інформаційною ділянкою в тернопільському Пласті. У Пласті Гурняк мав псевдо Гарт.

Фотосправою Гурняк захопився з дитинства, коли батько купив ФЕД-5, професійно — з 2004 року, коли почав друкуватися в тернопільських виданнях, зокрема знімав спортивні події та футбольні матчі. У 2007-му Віктор випадково став свідком пожежі на Ай-Петрі. Ці фото потрапили у світлини топ-тижня, їх вперше опублікували рейтингові українські видання, у тому числі й УНІАН. Відтоді Гурняк співпрацював із цим інформагентством. Для Reuters він почав фотографувати під час епідемії грипу восени 2009 року. Також Віктор був співзасновник фотоагентства LUFA, з грудня 2013-го співпрацював з інтернет-виданням «Insider».

В альбомі нижче - підбірка світлин Віктора Гурняка з матчів Євро-2012.

У 2007-му Гурняк знявся у кліпі «Тартака» та «Нічлави» «Не кажучи нікому» в ролі Повстанця у вишиванці, який загинув у 1943 році в бою під Загоровим, боронячи рідну землю від загарбників. Чимало його товаришів та журналісти проводять аналогію цієї ролі з реальним життям Віктора Гурняка в останні місяці, коли він (уже в реальному житті) боронив рідну землю від загарбників на східних теренах України. Також хлопець відіграв епізодичну роль повстанця у документальному фільмі Тараса Химича «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939—1941».

У 2008-му на пластовому таборі «Легіон» Гурняк став режисером кліпу на пісню Сашка Положинського «Мій Лицарський Хрест».

Бойовий досвід

Віктор був активним учасником Революції Гідності – і як активіст, і як фотокор. Він залишив по собі чимало атмосферних світлин з тих буремних подій. Коли ж навесні 2014-го москалі вторглися на нашу землю і анексували Кримський півострів, Гурняк поринув у вир війни. Спершу – як журналіст, коли поїхав до Сімферополя показувати правду, як кацапи відбирають у нас Крим. Потім – як волонтер. Він збирав кошти і закуповував необхідні речі, допомагав із транспортуванням і самостійно доправляв вантажі, забезпечуючи необхідним спорядженням бійців «Айдару» та інших батальйонів. У липні того ж 2014-го Віктор став співзасновником військово-патріотичної організації «Український легіон», а у вересні пішов служити добровольцем до батальйону «Айдар», у якому мав позивний Олігарх.

Загибель

Загинув Віктор Гурняк о 10:10 ранку 19 жовтня 2014 року від мінометного снаряду, коли під обстрілом вивозив поранених у районі 32-го блокпосту поблизу селища Сміле Слов’яносербського району на Луганщині.

21 жовтня 2014-го з воїном прощався Тернопіль: спочатку сотні тернополян зустріли траурний кортеж при в'їзді до міста, далі прощання в будинку, де мешкав багато років, увечері — поминальна літургія в Архікатедральному соборі греко-католицької церкви.

Після того домовину з тілом Гурняка перевезли до Львова, де він разом з дружиною Іриною жив та виховував доньку Юстину. 22 жовтня у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбулася заупокійна літургія.

Поховали Віктора на Личаківському цвинтарі біля пам’ятника Пласту на Меморіалі Української Галицької армії. Похорон виявився вельми велелюдним, на ньому зібралося кілька тисяч львів’ян. Генеральний секретар Головної пластової булави Назар Зелінка посмертно нагородив героя найвищою пластовою відзнакою — Залізним пластовим хрестом — «За заслуги у національній визвольній боротьбі з утвердження Української держави».

Вже 31 жовтня Президент України нагородив Гурняка посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а 28 серпня 2021-го – Золотою зіркою Героя України, найвищою державною нагородою.

Читайте також:

Схилимо голови. Легендарний фанат поліг за Україну в 2014, тато – в 2022