Наші хлопці молодці, Ісландія – не в той бік

З погляду суто гри сталося те, що й мало статися, чого ми всі певною мірою боялися. Після надрезультативної феєричної гри в Рейк'явіку проти Ісландії збірна України видала важку неяскраву гру в Кракові проти Азербайджану.

В емоційному, а може й навіть мотиваційному сенсі планку домагань у грі проти аутсайдера групи утримати не вдалося. Було одразу кілька моментів, за які можна критикувати і футболістів нашої збірної, і тренерський штаб. Ну, хоча б за невбивенне бажання грати на утримання рахунку – атракціон, у якому нас практично завжди обдурять.

Але всі ці і подібні шпильки та зуботичини тьмяніють на тлі підсумкового результату. Збірна України здобула перемогу. Нехай складну, нехай суперечливу, у будь-якому разі не ідеальну, але повноважні три очки в скарбничку команда Сергія Реброва поклала.

І ці три очки в контексті попередньої гри мають ще важливішу роль, бо, як сказав Сергій Станіславович, «Ми не грали у три центральні захисники. І я вдячний вам, що немає таких питань, які виводять із себе. Тому я нормально почуваюся». Ой, вибачте, не це він сказав. Це він говорив з іншого приводу.

А щодо вищезгаданого він сказав, що «Перемога над Ісландією не матиме жодного значення без перемоги над Азербайджаном». Ось у цьому головний тренер «синьо-жовтих» дивиться в корінь, бо якби наша команда втратила очки і в поєдинку у відповідь проти Азербайджану, наше підсумкове друге місце опинилося б під великим питанням.

А так – все нормально. Навіть все добре. Чудово навіть усе, бо взяли шість очок із шести можливих. Нехай валідольні ігри в обох випадках, нехай з помилками, нехай із невдалою тактикою у певних моментах, але своє ми отримали. І футболісти молодці, і респект тренерському штабу, зокрема Сергію Реброву.

Окрема подяка і за ще один контекст: раніше я згадував, що наша національна команда завжди, це в неї така забавка своєрідна, слабше, важче, а найчастіше і невдаліше проводить другий матч «спарки». Тенденція й цього разу підтвердилася. Але без плачевного підсумку: три очки наша команда таки вигризла.

До речі, востаннє наша команда перемагала двічі в одній «спарці» у пам'ятному плей-оф відбору на Євро-2024. Ну, коли обіграли зразу Боснію та Герцеговину, а потім і Ісландію.

Скільки авансів віддавали тоді цій команді! Скільки надій тоді було на чемпіонат Європи! Та й жереб на тому Євро нам благоволив. Але, на жаль, на жаль. «І я вдячний вам, що немає таких питань, які виводять із себе. Тому я нормально почуваюся». Вибачте, знов не туди. Загрався, мабуть.

Але в цій нашій банці меду – про бочку поки що не йдеться – все-таки виявилася ложка дьогтю. Її піднесли наші гостинні «вікінги». Після програшу збірній України вони в один голос бажали нам невдачі у наступному поєдинку.

На наше щастя, їхні слова не виявилися пророчими. Однак, водночас, свиню вони нам однак підклали: у грі проти бездоганного фаворита зуміли відібрати очки. Більше того, виграли перший тайм, забивши ну майже в «роздягальню», а коли французи в середині другого тайму забили відразу два, змогли оперативно відповісти.

Одним словом, ісландці після четвертого туру залишились у грі. Я, грішною справою, вважав, що після цього четвертого туру наша команда випереджатиме ісландців на чотири очки. І, у свою чергу, французи нас випереджатимуть на п'ять очок, що практично означатиме завчасний фініш команди Дідьє Дешама на першому місці.

Я нітрохи не сумніваюся, що Франція так і фінішує – на чолі пелотону. Однак тепер для «Ле бльо» наступна гра не буде прохідною. А ця гра – якраз проти нас. А через три дні – лобова гра з Ісландією, яка гіпотетично може знову залишитись у грі, якщо до цього переможе на виїзді Азербайджан...

Загалом інтригуючою обіцяє стати розв'язка в нашій групі. А щодо конкретно нашої команди, то, швидше за все, її турнірна доля вирішиться в останньому поєдинку групового відбору…

Але поки що давайте благополучно доживемо до середини листопада. І з оптимізмом, і з електрикою…