Схилимо голови. Чемпіон Європи з плавання загинув після 8 років на фронті

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує киянина Дмиттра Захарчука, який на початку 90-х років минулого сторіччя двічі ставав чемпіоном Європи з плавання в ластах, потім став юристом, працював на престижній роботі, але все покинув, коли в 2014-му на Україну напали москалі. Відвоювавши шість років, Дмитро збирався покинути військо. Але всього через два роки війна спалахнула з більшою силою і змусила воїна повернутися на фронт. Поліг Дмитро Захарчук рівно три роки тому, 5 жовтня 2022-го, назавжди залишившись 48-річним.

Життєвий шлях

Дмитро Захарчук народився 31 травня 1974 року під Києвом, у селищі Биківня. Навчався хлопець у столичній школі № 23 (нині — спеціалізована школа № 23 Деснянського району міста). Пізніше Дмитро здобув вищу юридичну освіту, став магістром права, після чого працював в охоронній сфері, зокрема, керівником служби безпеки однієї з провідних українських компаній.

Слід у спорті

У ранньому віці хлопець захопився плаванням, займався у Києві у СДЮСТШ ДТСААФ (пізніше – ДЮСШ «Аквалідер»). З часом захоплення принесло високі спортивні результати. Наприкінці 80-х та на початку 90-х років минулого сторіччя Дмитро двічі виграв чемпіонат Європи з плавання у ластах, а у 1992 році став призером чемпіонату світу і здобув звання майстра спорту міжнародного класу. Окрім плавання, він ще встигав займатися боксом.

Бойовий досвід

Коли почалася сучасна російсько-українська війна, Дмитро Захарчук покинув престижну роботу і пішов захищати Україну. У серпні 2014-го він добровільно долучився до 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, де став розвідником-снайпером. У складі 128-ї ОГШБр брав участь у боях за Дебальцеве та його околиці взимку 2015 року, пройшовши найгарячіші точки Дебальцевського плацдарму — Рідкодуб, Нікішине, Кам'янку. Дмитро зумів вийти з оточення під Дебальцевим, з так званого «дебальцевського котла», після чого за героїзм, проявлені в боях, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а також нагрудним знаком «За зразкову службу».

У 2020-му Захарчуку, який у війську мав псевдо Борода, вручили відзнаку бригади – «срібний едельвейс». Він попрощався з військовою службою, у вільний час займався підводним плаванням, а також брав участь у походах до історико-культурного заповідника «Трахтемирів», де долучався до науково-практичних конференцій та експедицій історико-краєзнавчого спрямування.

Загибель

Але назавжди полишити армію не дала велика війна. Після початку повномасштабного вторгнення Дмитро повернувся на фронт розвідником до своєї 128-ї бригади. Він передавав свої знання молодим бійцям, навчав їх усьому, чому вмів, аби тільки вберегти їхні життя. Однак власне зберегти не зміг.

Загинув Дмитро Захарчук 5 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку.

Сім’я

У воїна залишилися дружина й троє дітей — двоє синів і дочка.

Вшанування

Поховали Дмитра Захарчука 10 жовтня 2022 року на Байковому цвинтарі в Києві.

У червні 2024 року на фасаді спеціалізованої школи № 23 у Києві, випускником якої був Дмитро, на його честь відкрили меморіальну дошку.

12 грудня 2024 року Київська міська рада ухвалила рішення про перейменування Ушицької вулиці в Деснянському районі міста на вулицю Дмитра Захарчука (на ній він колись проживав).Це комеморативне перейменування було здійснено у відповідь на звернення органу місцевого самоврядування «Комітет мікрорайону Биківня», депутатів Київради Юрія Зубка та Віктора Грушка, Громадської ради при Деснянській районній адміністрації та мешканців вулиці, а також за результатами громадського обговорення.

Читайте також:

Схилимо голови. Воїн 3 ОШБр, грав у Київських Вікінгах, поліг під Бахмутом