Сергій ПАЛКІН: «За одну ніч Шахтар втратив 15 футболістів»
Генеральний директор «гірників» розповів про труднощі команди через російське вторгнення
Генеральний директор донецького «Шахтаря» Сергій Палкін поділився думкою про існування команди під час російсько-української війни, проблеми з ФІФА та відхід гравців:
«З 2014 року ми змушені були проводити домашні матчі УЄФА на семи різних стадіонах по всій Україні та Європі. Жоден інший клуб в Європі не пережив таких обставин.
Через особливі правила ФІФА ми втратили за одну ніч близько 15 гравців (після російського вторгнення організація дозволила легіонерам в Україні в односторонньому порядку піти в оренду в інші команди).
«Шахтар» оскаржив це рішення в Спортивному арбітражному суді, але CAS виніс рішення на користь ФІФА, що призвело до відтоку гравців та тренера Роберто Де Дзербі. Коли футбол в Україні відновився, нам довелося починати з нуля і збирати нову команду.
Це був дуже складний процес, але нам все ж таки вдалося гідно виступити в Лізі чемпіонів УЄФА і виграти чемпіонат України – мабуть, найскладніший і найсимволічніший титул в історії українського футболу.
Головна проблема – відсутність постійного домашнього стадіону. Уявіть, останні 11 років ми грали на різних аренах та в різних містах. Крім того, логістика надзвичайно складна: іноді на те, щоб дістатися європейських матчів, йдуть не години, а дні, що неймовірно втомлює гравців та персоналу.
І все це відбувається під час війни, коли люди в нашій країні борються та вмирають за незалежність. Ці реалії роблять нашу роботу і наше життя надзвичайно складними», – розповів Палкін.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Головний тренер «Кудрівки» спробує здивувати авторитетного суперника
Мерсисайдців може очолити тренер Крістал Пелас Олівер Гласнер

.
"Уявіть, останні 11 років ми грали на різних аренах та в різних містах".
Та хто ж вас змушував? Зоря теж "емігрувала" з "молодої республіки", осіла в Запоріжжі й грала там роками. Так само МетаДон і Олімпік. А вам, мабуть, ніде не були раді, що так часто переїжджали.