Ерен АЙДІН: «Зустріч із Тураном у Львові була для мене особливим моментом»

Перший турецький легіонер рівненського «Вереса» Ерен Айдін розповів про своє дитинство, період у Галатасараї, конкуренцію у топ-клубах, а також про переїзд до України.

– Коли я був дитиною – завжди ходив на матчі з батьком. Саме звідти в мене з'явилася любов до футболу. Також у дитинстві я грав у футбол у дворі. Почав займатися футболом у Карталспорі. Вже потім був Галатасарай.

– Що запам'яталося з твого періоду у Галатасараї?

– Найбільше запам'яталося те, що мені довіряли. Завдяки тренеру, який справді в мене повірив. Думаю, це був один із найважливіших факторів мого прогресу. Ще один незабутній момент у Галатасараї – це хвилини, які я провів з першою командою. Наприклад, у матчі проти Азаліка. Зараз я просто хочу ставати ще кращим. Конкуренція у Туреччині, звісно, дуже висока. З'явилося багато дуже талановитих гравців. Таких як Арда Гюлер, Кенан Їлдиз, Ахметджан Каплан, Емін Байрам.

– Ти тренувався з основною командою Галатасараю. На твою думку, чому так складно молодому футболісту заграти в такому топовому клубі?

– Звісно, заграти в Галатасараї дуже складно. Це неймовірно важко, бо клуб купує топових гравців за великі гроші. Скільки б ти не працював, усе одно дуже важко.

– Арда Туран – це відоме ім'я в турецькому і, навіть, світовому футболі. Він, як і ти, вихованець Галатасараю. Нещодавно бачилися з ним у Львові. Про що спілкувалися?

– На мою думку, з точки зору розвитку кар'єри, Арда Туран – найкращий гравець в історії турецького футболу. Він запросив нас до Львова і ми мали змогу провести час разом. Він розповідав, наскільки сильна українська ліга, наскільки вона складна і скільки потрібно працювати. Також наголошував на важливості мінімізації втрат м'яча. Я вважаю, що прихід Арди Турана сюди – це дуже важливо для українського футболу. Він – велике ім'я і, думаю, це додасть ще більше цінності українській лізі.

– Ти універсальний футболіст. Можеш діяти як на лівому фланзі атаки, так і на правому, і в центрі. На якій позиції тобі найбільш комфортно грати?

– Для мене позиція на полі не має великого значення. Я готовий грати там, де мене поставить тренер. Звісно, кожен гравець має свою улюблену позицію, на якій почувається найкраще. Для мене це роль мобільного нападника – такого, що багато рухається. Але що скаже тренер – те я й робитиму. Особисто для мене, це не має великого значення.

– Ти вперше граєш за межами Туреччини. Наскільки важко тобі було наважитися на такий крок і переїхати до України?

– Так, це мій перший досвід гри за межами Туреччини. Звісно, трохи складно, але в команді дуже тепла атмосфера. Мене прийняли надзвичайно добре. Чесно кажучи, у мене не було жодних серйозних проблем. І я думаю, що швидко адаптувався. Що мене здивувало – це те, що в Туреччині водії рідко зупиняються перед пішохідним переходом, а тут щойно я ступаю на зебру – всі машини одразу зупиняються. Також місто дуже гарне, спокійне, має приємну атмосферу, люди поважають одне одного. Це мене дуже приємно вразило.

– Які враження від роботи в новій команді?

– Якщо говорити про різницю між Туреччиною та тутешнім футболом, то тренування неймовірно інтенсивні. Я помітив це ще в першому матчі. На полі багато єдиноборств, багато фізичної боротьби. Чесно кажучи, для мене це буде досить важко. Минув лише тиждень від початку тренувань, але я вже відчуваю, наскільки все складно. Тренування дуже важкі, багато роботи над фізикою. Але я вірю, що зможу це подолати. Турецький футбол більше орієнтується на паси та тактику. А тут більше переважають фізика, швидкість і менталітет. На мою думку, це основні відмінності.