Севілья: від королеви Ліги Європи до аутсайдера Ла Ліги

Вінець слави, панування в Лізі Європи – блискучі перемоги 2006–2023 років

Важливо нагадати, що «Севілья» – абсолютний лідер за кількістю перемог у Лізі Європи/Кубку УЄФА (7), жодного разу не програвала у фіналі.

1) 2005/06: перемога над «Мідлсбро» (4:0, Ейндховен); 2) 2006/07: перемога над «Еспаньйолом» по пенальті (вийшов іспанський фінал); 3) 2013/14: перемога над «Бенфікою» (0:0, 4:2 по пенальті); 4) 2014/15: перемога над «Дніпром» (3:2, Варшава); 5) 2015/16: перемога над «Ліверпулем» (3:1, Базель) – перший потрійний тріумф поспіль, під орудою Емері; 6) 2019/20: перемога над «Інтером» (3:2, Кельн, фінал без глядачів); 7) 2022/23: перемога над «Ромою» по пенальті (1:1, Будапешт).

Епоха успіху багато в чому пов'язана з тренерами: Хуанде Рамос – перші два титули (2006, 2007), Унаї Емері – три поспіль (2014–2016), Хулен Лопетегі – перемога в 2020 році, Хосе Луїс Мендилібар завершив тріумф 2023 року.

Цей приголомшливий успіх зміцнив репутацію клубу як майстра другого за рангом європейського турніру, надто завдяки рекорду беззбитковості у фіналах.

Думаємо, зайве пояснювати, що перелічені вище успіхи були б просто неможливі без регулярного посідання призових місць (або близьких до них) у національному чемпіонаті, тобто, команда за фактом входила до еліти іспанського футболу й входила заслужено – за грою та результатами.

Дальша зміна курсу прогнозовано призвела від стабільності до справжньої драми. На тлі фінансового краху ключові кадрові втрати виявилися неминучими.

Відхід Мончі, легендарного спортивного директора, став зламним моментом. Він допомагав купувати дешево та продавати з прибутком, а також розвивати талановиту академію. Після відходу в «Рому» та повернення до «Севільї» спортдир остаточно пішов до бірмінгемської «Астон Вілли», де возз'єднався з одним із найуспішніших тренерів в історії «Севільї» – Унаї Емері. Як результат, «Астон Вілла» в останні роки повернулася до грандів англійського футболу (а той статус втратила ще у 80-х роках минулого століття) і завдяки успішним результатам у чемпіонаті регулярно грає в найпрестижніших єврокубках.

Після відходу Мончі «Севілья» зіткнулася з величезними боргами: збитки – до 81,7 млн євро, негативний власний капітал понад 65 млн євро.

Масовий відтік ключових гравців (Кунде, Діогу Карлос, Боно тощо) додатково послабив команду та її фінансову стійкість.

Усі ці події закономірно призвели до спортивних провалів і моторошної тренерської чехарди: в сезоні-2024/25 тренерська нестабільність сягнула апогею: 8 тренерів за 3 сезони; після звільнення Гарсії Пім'єнто повернувся старий знайомий – Хоакін Капаррос.

Водночас борги вже перевищували 300 млн євро, а протистояння між нинішнім президентом Хосе Марією дель Нідо Карраско та його батьком (колишнім президентом) призвело до серйозного внутрішнього конфлікту.

Ажіотаж уболівальників вилився в протести, кидання предметів на поле, вимогу відставки директорів і навіть напад на керівника клубу – Ігнасіо Наварро.

Як наслідок невирішених проблем у минулому, в новому сезоні спостерігаються нові проблеми, а саме: початок сезону-2025/26 – украй слабкий: поразка від «Хетафе» (1:2), немає організованої гри, нездатність зареєструвати нових гравців через фінансові обмеження, незважаючи на продаж Баде за 29 млн євро; друге трансферне вікно поспіль гостро стоїть питання трансферів: новий спортивний директор Антоніо Кордон мав за кілька днів до закриття ринку встигнути продати й купити гравців (у полі зору були Хуанлу, Кармона, Лукебакіо тощо).

Отже, чому «Севілья» скотилася з еліти до середняків/аутсайдерів – проміжні підсумки

Неефективне управління – низка президентських конфліктів, неможливість підняти капітал, внутрішні війни.

Фінансова криза – глибокі борги, негативний капітал, немає інвестицій та реорганізації. Як наслідок, протести, вимоги відставок, удар по керівництву – моральний чинник.

Тренерська нестабільність – постійні зміни тренерів, немає довготермінової стратегії.

Відтік кадрів – відхід ключових гравців без якісної заміни, кадрова деградація.

Нестабільність складу – неможливо зареєструвати гравців, проблеми навіть після великих продажів.

Як проміжний підсумок, клуб за короткий період скотився від тріумфу до хаосу: «Севілья» пройшла шлях від абсолютного домінанта Ліги Європи до клубу, що балансує на межі кризи. Борги, нестабільність управління та кадрові втрати неабияк підірвали її статус. Позитивний ривок можливий, але залежить від реформ, стабілізації фінансів і спортивного плану.

Ключові трансфери та угоди, які «роблять погоду» тут і зараз. Проданий Лоїк Баде у «Байєр» – близько 30 млн євро. Це перший великий продаж літа й головний «перекіс» за складом: мінус лідер оборони та прогрес у вирівнюванні бюджету/реєстрацій. Цим не обмежилися, і продали бельгійського форварда Лукебакіо до «Бенфіки» за 20 млн євро плюс 4 млн євро бонусів.

Призначено нового директора з професійного футболу, що дуже важливо, позаяк саме він був однією з ключових постатей подолання глибокої кризи в земляків у «Бетісі» кілька років тому й зумів успішно виконати свою місію. На його місці зараз логічно завершити всі заплановані продажі (поправивши цим незавидне фінансове становище) і швидко перейти до недорогих ходів із негайним ефектом, а саме: короткотермінова оренда «профільного» центрального захисника (із сильною грою головою/виносом) та півзахисника-«двигуна», навіть якщо з опцією викупу. Це перекриє найболючіші показники без зростання витрат (загальна логіка під стелю Ла Ліги).

Перед стартом Ла Ліги в «Севільї» було зареєстровано близько 12 гравців – тобто ринок для них насамперед про зниження фонду оплати та капітальні надходження, а не про чисте посилення. Поки не розвантажать, новачків складно вносити до заявки.

Якщо осінь переживуть правильно, то до зими бажана стабілізація реєстрацій + точкова покупка одного лідера захисту, без цього – боротьба за 14–17-те місця до кінця сезону, що дуже ризиковано й без шансів на повернення до еліти іспанського футболу. Під елітою мається на увазі краща 7-ка клубів усіх часів: мадридські «Реал» та «Атлетіко», каталонська «Барселона», два баскські клуби – «Атлетік» із Більбао та «Реал Сосьєдад», а також «Валенсія» та «Севілья».

Казатимемо чесно: криза «Севільї» зараз більш системна, ніж суто спортивна. Щоб повернути колишню велич, клубу потрібно пройти кілька послідовних кроків, і ключові фігури цього шляху теж є.

Щодо управління

Що заважає зараз: війна кланів у керівництві (Хосе Марія дель Нідо Карраско, його батько та опозиція), хаотична зміна тренерів, брак довіри вболівальників. Що може допомогти: компроміс чи точне переобрання президента, призначення довготермінового CEO з мандатом на 3–4 роки, включення до ради клубу нейтральних фігур (наприклад, колишніх гравців чи авторитетних бізнесменів Севільї). Хто може це здійснити: нинішня рада директорів за участю Ла Ліги (її президент Тебас зчаста виступає посередником за клубних криз).

Щодо фінансів

Що заважає зараз: борги під 300 млн євро, негативний капітал, заборони на реєстрацію гравців. Що може допомогти: масштабний продаж 1–2-х зірок для «чистого паперу», реструктуризація боргів із банками та випуск облігацій під майбутні доходи (за прикладом «Валенсії» та «Атлетіка» свого часу), залучення стратегічного інвестора – в Андалусії реально знайти партнера з Латинської Америки чи арабських країн (є цікавість до бренду «Севільї» після успіхів у ЛЄ). Хто може зробити: Антоніо Кордон (новий директор із футболу) + фінансовий департамент, але потрібна й зовнішня рука – інвестфонд чи локальний спонсор.

Щодо нової спортивної моделі

Що заважає: відхід Мончі та хаос у трансферах – купували гравців заради «флеш-ефекту», без системи.

Що може допомогти: повернути філософію «купи дешево – розкрий – продай дорого», але з фокусом не лише на Латинській Америці, а й на Скандинавії, Бельгії, Африці; перезавантаження академії, ставка на неї («Севілья» славилася юнаками ще з часів Серхіо Рамоса та Хесуса Наваса); залишити тренера щонайменше на 2 сезони – Матіас Альмейда може побудувати стиль «вертикального пресингу» й дати клубу обличчя. Хто може зробити: Кордон (досвід роботи у «Бетісі» та Еквадорі), Альмейда (якщо йому дадуть час), тренери академії.

Щодо роботи з уболівальниками

Що заважає: протести, втрата зв'язку із фан-базою, атаки на керівництво. Що може допомогти: прозорі комунікації (звіти про фінанси, план розвитку), ініціативи для socios (наприклад, пайова участь у порятунку клубу), залучення легенд (Хесус Навас уже ікона, він може стати містком між фанами та менеджментом). Хто може зробити: клубний пресофіс, рада ветеранів, гравці із символічною вагою.

Щодо короткотермінового спортивного плану

Мета: не вилетіти. Що може допомогти: 1–2 точні зимові трансфери (центрбек та опорник), ставка на стандарти й прагматичну гру (як робив Мендилібар у 2023 році), використання молодих (Салас, Кармона) у зв'язці з ветеранами (Аспілікуета).

Щодо нового «рецепту величі»

Спочатку – порядок у керівництві та фінансах (інакше не вийде реєструвати гравців), опісля – спортивна модель на кшталт Мончі 2.0 (Кордон + аналітика), і лише надалі – повернення до Європи та боротьба за ЛЄ/ЛЧ. За успішного розвитку подій цикл відродження займе 3–4 роки: 1–2 сезони стабілізації + 2 сезони побудови нової конкурентної команди.

Все згадане вище зробити абсолютно реально, адже севільський «Бетіс» відчував дуже схожу кризу в 2019–2020 роках й успішно її подолав (регулярно посідає місця на горі турнірної таблиці та грає в єврокубках). 6 років тому борги клубу становили близько 100 млн євро, до чого додалися спортивний хаос – постійні зміни тренерів і невдалі трансфери, а також нестабільність у раді директорів і, як наслідок, конфлікти з фанами. Команда бовталася в нижній частині турнірної таблиці, й ризик вильоту був високий.

Що зробив «Бетіс» у кризовій ситуації?

Стабілізував менеджмент: президент Анхель Аро та віцепрезидент Хосе Мігель Лопес Катальян утримали владу, «заспокоїли» socios і вели прозору фінансову політику (публікували плани, регулярно спілкувалися з фанами). Щодо фінансової дисципліни, то борги було реструктуровано, витрати на зарплати оптимізовано, продаж Фабіана Руїса (30 млн євро) та Ло Чельсо (32 млн євро) став ковтком повітря. Щодо спортивного аспекту, то прихід Антоніо Кордона (той самий, що зараз у «Севільї»!) забезпечив грамотну селекцію, запрошення Мануеля Пеллегріні (літо 2020 року) – тренера з авторитетом, що вміє стабілізувати гру (один тренер надовго – без чехарди), а також збалансований стрижень у центрі, Борха Іглесіас – стабільні голи, старі кадри (Хоакін) залишилися як лідерський прошарок).

Висновок: «Бетіс» вижив завдяки дисципліні та послідовності, «Севілья» поки горить на амбіціях і хаосі, але шанси видертися є, і вони цілком реальні.