Команда на антидепресантах. 13 думок після матчу Атлетіка та Арсеналу

Після перемоги Артета сказав, що у другому таймі команда була більш домінуючою. Що Мікель вважає домінуванням? 58% володіння, 63:53 за пасами у фінальну третину поля, 7 ударів по воротах суперника за 45 хвилин футболу, xG менше одиниці. Пам’ятаю, коли іспанець тільки починав у Лондоні, він дуже часто розповідав про це «домінування». Команда проводила погані матчі, а Артета виходив до ЗМІ та розповідав, що, от самі ж бачите: домінували! Читаючи його коментарі після виїзду у Більбао наловив флешбеків, повернувся думками у старі-добрі. Це все той же Артета, що й колись. Тільки цей ще й матчі виграє. Не всі, але достатньо багато для того, щоб на його команду дивилися під мікроскопом: раптом саме у цьому сезоні виграє великий трофей? Або у наступному. Або ще за рік. Або…

Матч «Атлетіка» та «Арсенала» не був найбільш результативним учора. Не був найбільш сповненим подіями. Не мав сенсаційного підсумку. Але все-таки дав доволі плідний ґрунт для роздумів про команди, особливо про англійську. Цей матеріал – саме про це. І трошки про матч.

1. «Атлетік» на старті сповільнював гру. Кожен стандарт – це перш за все пауза, а вже потім стандарт. Кожен момент, коли воротар змушений вибити від воріт чи відпасувати без тиску, розтягувався рази у 2-3, інколи – на десятки секунд. Як же важко було режисерам трансляції, які вже показали фол зліва, справа, зверху, знизу, з камери у космосі – а футболісти досі не готові розіграти штрафний удар. Команда з Більбао займалася оцим перші хвилин 10 точно. Мабуть, Вальверде боявся, що «Арсенал» піде активно в атаку у дебюті, тому і попросив футболістів діяти таким чином. Але не на того нарвався: Артета не збирався ані в «активно», ані в «атаку». Перший свій удар у матчі «Арсенал» завдав тільки на 23 хвилині. Переграв перегравання суперника.

2. «Арсенал» лише двічі пробив по воротах у контратаках. Однак хочу акцентувати увагу на тому, які це були атаки. Перша – коли Дьокереш поставив корпус майже на фланзі, підібрав м’яч, увійшов у штрафний майданчик та пробив з кута. Друга – коли Мартінеллі вибігав з центру поля, це переможний гол. Показово, що бразильцю «Арсенал» шукав заміну влітку, а від послуг стандартного форварда Артета відмовлявся роками. Мікель не хоче, щоб його команда атакувала швидко. За весь минулий розіграш ЛЧ, а це аж 14 матчів, «Арсенал» завдав у контратаках лише 8 ударів сумарно. Він не ставить на них узагалі. Вчорашня перемога – здобута завдяки голу, який команда забила всупереч власним стандартам.

3. Лондонці знову не грають першим номером. До перерви мали більше 60% володіння, однак суперник при цьому виконав 5 спроб відбору на власній половині, «Арсенал» на своїй – 7 (а точно атакували більше саме «каноніри»?). Співвідношення спроб до центру поля до всіх у команд плюс-мінус однакове, тому спихнути все на те, що «Арсенал» в принципі більше намагався відбирати, не вийде. Команда володіла м’ячем, але не вела гру, не грала першим номером, не створювала моментів. Склалося враження, що Артета вкотре привіз на матч оборонний план, але йому просто не дали його реалізувати. Поки фіксуємо: «Арсенал» знову не хоче бути першою скрипкою у великому матчі. Це єдиний клуб-претендент на перемогу в ЛЧ, який настільки надає перевагу грі від суперника. Побачити «Арсенал», який справді домінує у топ-матчі, – це як побачити єдинорога у себе на кухні.

4. «Атлетік» втягнув «Арсенал» у свій футбол, а тому було норм. Уявіть, що «Барселону» затягнули у гру без моментів. Або «Ман Сіті» останнього сезону змусили взламувати низький оборонний блок. Чи «Баварію» залишили без можливості грати інтенсивно. Всім було б незручно та неприємно. А тут «Арсенал» до воріт дійти не може, застряг у центрі поля, матч втонув у фолах – і «канонірам» норм. Продовжують спокійно грати. Хотів би сказати, що методично розкатують суперника, але ні – просто перебувають на полі та зберігають спокій. Взагалі-то сам «Атлетік» – вкрай спокійна команда. Але на фоні «Арсеналу» таким не здавався. На 65 хвилині рахунок 0:0, лондонці без топ-моментів, але продовжують катати м’ячик, а Артета змінює чистого нападника на Троссара. «Арсенал» виглядає як команда на потужних антидепресантах.

5. Позиційна атака «канонірів» – безідейна. Перший момент у матчі – відбір біля кутового прапорця, перший удар у площину – сольний прохід Дьокереша з флангу у штрафний майданчик. У другому таймі Артета взагалі віддав усю гру на відкуп Мадуеке (майже всі атаки – через нього), тому у фінальні 45 хвилин у нього 5 дотиків у штрафному майданчику суперника, у Дьокереша, Езе та Троссара – сумарно 3. Від претендента на перемогу в усіх турнірах очікуєш більшого. Ну хоч чогось. Бо віра в індивідуальний клас футболістів, вміння відбирати високо та персонально Мадуеке – це, звісно, добре, але не дуже спрацювало. Якби не Троссар, була б нічия 0:0.

6. Дьокереш виглядає стороннім об’єктом у системі. Всі футболісти «Арсеналу» як ті діти у пісочниці: щось собі ліплять, розмовляють самі з собою та іншими, всі у піску з ніг до голови… А Дьокереш – дитина, яка бігає майданчиком з іграшковим пістолетом, час від часу підбігає до пісочниці, робить «вистріл» та тікає. Для цього повільного «Арсеналу», який робить на полі… щось, Віктор – занадто енергійний. Кудись там відкривається, щоб побігти за спини, м’яч в останню третину тягне, удари завдає ногами та головою. Тут так не прийнято. Віктор був єдиним до перерви, хто розкривав гру для «канонірів». Артета не витримав та замінив цього посланця хаосу на 65 хвилині. Ще через 7 «Арсенал» забив. Символічно та красномовно. Поки Дьокереш не виглядає у Лондоні органічно. А чи може взагалі?

7. Сімону варто йти з «Атлетіка». Вчора у нього 27 лонгболів, тільки 8 точних. Воротар точно вміє грати ногами, але тут був змушений у топ-матчі просто лупити кудись вперед на «а раптом хтось зачепиться?». Неправильне використання воротаря, між іншим, збірної Іспанії. У минулому сезоні видавав 40% точних довгих пасів у Ла Лізі, перед виграним Євро – трохи більше третини. Про короткі взагалі не кажу. Унаї вже 28, тож якщо пробувати себе у топ-команді або сильнішому чемпіонаті, то вже зараз. В умовному «Марселі», де Де Дзербі та культ розіграшу від воріт, йому були б раді. У багатьох англійських клубах також не загубився б. В «Атлетіку» його люблять та цінують, але не реалізують його потенціал на 100%.

8. «Атлетік» – футбольний відмінник-трудяга. Середній блок у формації 4-4-2. Якщо «Арсенал» занадто довго розігрує від воріт, то пресинг. Опонент проходить лінію півзахисників у центрі – фол. Щоб суперник не розігнався, треба сповільнити темп. Але якщо є можливість, то краще бігти вперед швидко. Найкращий момент Більбао у матчі стався тоді, коли у Тімбера злетіла бутса біля кутового прапорця «Атлетіка» – і «Атлетік» одразу провів атаку через його вільну зону. Побачив можливість та скористався. Команді може не вистачати таланту, але вона точно дуже старанна та чудово знає увесь матеріал – може прийти на екзамен та відповісти правильно майже на всі питання. Вчора все зробила як треба. Просто суперник виявився більш класним та талановитим.

9. У команд 2 фоли на власних третинах поля. А всього у матчі порушень аж 33. Тобто боротьба за м’яч була, але футболісти зайвий раз не пускали одне одного у небезпечні зони та були вкрай обережні у протистояннях. Чи був матч «Атлетіка» та «Арсенала» нудним? Так, бо команди лише на 1.5 xG на двох награли. Чи був це футбол низького рівня? Ні, бо тут 2 сильних оборонних перформанси. У матчі «Реала» вчора відбулося 3 відбори на чужій третині поля, у грі «Ювентуса» – 5. Тут мало місце 7. У Турині було 3 перехоплення на чужій половині, тут – 5. Це про якість гри проти м’яча.

10. «Арсенал» переміг через індивідуальні дії футболістів. Троссар у дотик вивів 1 на 1 Мартінеллі, той зміг протягнути м’яч та пробити. Пізніше бразилець виграв дуель на фланзі та відпасував на бельгійця у штрафному, той притримав м’яч, дочекався найкращого моменту для удару та забив вдруге. Це не відпрацьовані комбінації, це геніальні рішення та виконання. Можливо, так і виграються важкі поєдинки. Але ані Мартінеллі, ані Троссар не грають так регулярно. Наступного разу у такому матчі «Арсенал» не заб’є та втратить бали. Але ж це проблема команди з майбутнього, так? Поки все добре та «ми були більш домінуючі».

11. «Арсенал» ліниво переграв сильну команду. «Атлетік» – четвертий найкращий в Іспанії. Був у четвірці Ла Ліги минулого сезону. На старті нового виграв у чемпіонаті 3 з 4 поєдинків. Має гарний баланс досвіду та молодості у складі. Грав без Ніко, але з декількома топами та гравцями збірних. Має тренера Вальверде з досвідом перемог у Примері. Зрештою, грає у якісний футбол – доволі обережний та від суперника, але зразковий для всіх середніх та малих команд. Тотальна більшість наставників світу хотіла б, щоб їхні підопічні робили на полі те, що робив учора «Атлетік». Бо тут весь стандартний набір інструментів робоче-християнської команди. Й «Арсенал» все одно переміг. У гостях. Без Сака та Едегора. Завдяки гол+пас запасних футболістів, вишуканій дії відвертого резервіста. І ще зробив це дуже спокійно та буденно. Просто уявіть розрив у рівні та яка взагалі-то сильна команда цей «Арсенал».

12. Артета – сучасний Аллегрі. Страшна теза, я знаю. Але цілком собі справедлива. Мені все важче вмикати важливі матчі «Арсеналу», бо я знаю: на полі майже нічого не відбуватиметься. Планується боротьба за м’яч та якісна оборона, не планується гарної позиційної атаки, високого темпу, великої кількості голів. Дуель з «Ліверпулем» – нудна, ось ця з «Атлетіком» – також. І ми вже бачили що «червоних», що іспанців проти інших команд, навіть у топ-матчах: вони не грають настільки непривабливо. Доки не зустрінуться з «Арсеналом». Той змусить. Вб’є те, за що ми любимо футбол, щоб перемогти, може, і лише 1:0 чи 2:0, зате без пропущеного та з топовим оборонним перформансом. Хіба не те саме роками робить той же Аллегрі? Іншими методами приходить до того ж наслідку – неприємних для перегляду матчів. Я щиро радів, коли поєдинок нарешті закінчився.

Мікель, звісно, ставить команді більш активний пресинг. Його колективи, якщо є необхідність, можуть грати цікаво в атаці (матч-відповідь проти «ПСЖ» у плей-оф ЛЧ, дуелі з аутсайдерами та середняками АПЛ). Іспанець більш гнучкий, тому не всі його поєдинки – нудні та нецікаві. Але великі матчі – так. Якби Аллегрі починав працювати тренером зараз, коли всі схиблені на пресингу, він би мав цей пресинг як інструмент у своїх командах. Якби він стартував кар’єру зараз, то був би приблизно як Артета. І Артета, якби починав раніше, був би як Аллегрі. Настільки ж прагматичний. Настільки ж спокійна на полі його команда, як найкращі колективи Макса. Настільки ж Мікель ставить саме на оборону. А в атаці футболісти розберуться. Просто Артета цього, на відміну від Аллегрі, поки не каже публічно.

13. Іспанець боїться програвати. Здається, вчора навіть не намагався перемогти. Замінив активного Дьокереша на Троссара, який після виходу аж 9 з 14 своїх дотиків зробив на власній половині поля. Бельгієць виходив, щоб «Арсенал» краще тримав м’яч, отримав зайвого гравця для контролю та легше виходив з-під тиску суперника: Троссар навіть на своїй третині фол встиг заробити. Артета не захищав рахунок 0:0, але погоджувався на нього. Не ухвалював сміливих рішень. Хотів допомогти команді грати у футбол, а не виграти. Вдалося перемогти, але «геніальні заміни Артети», про які одразу після гри писали ЗМІ, не були покликані виграти матч. Мікель йшов на нічию, був готовий до неї. І це проблема, бо нічийними результатами трофеїв не виграти. Щоб стати найкращим, треба перемагати. Хотіти перемогти. Робити щось для цього.

Мікель або робить недостатньо або не робить взагалі. Тому з ним «Арсенал» без великих титулів. Він не є головною проблемою, але точно одна з них.