Лукка не Лукаку, Ківу кращий за Індзагі. Радісні моменти вікенду

Анчелотті сказав, що його останньою командою у кар’єрі може стати… «Реал». Так-так, тут немає помилки. Журналіст спитав у нього, що там з останнім місцем роботи, а той відповів, що після Бразилії може бути тільки один варіант. Ще з цікавого: Карло зазначив, що має лише річний контракт, після якого «може відбутися що завгодно»: від завершення тренерської кар’єри до підготовки збірної до ще одного ЧС. Італієць не сказав прямо, але всі зрозуміли: все залежатиме від результату команди на мундіалі. Також Карло зазначив, що вибір збірної Бразилії для продовження кар’єри – це більше про емоції, аніж про раціональні рішення. Ну що ж, тепер точно ясно: Анчелотті куражиться. Просто отримує задоволення від роботи тренера. Нарешті. Повністю заслужив. І як не радіти за цього дядьку?

Цей текст – з радісними підсумками футбольних вихідних. У вже традиційній рубриці шукаємо хороше у жорстокому світі ногом’яча. Будьте готові, що після прочитання тексту вам стане трошки легше та приємніше на душі.

Туреччина має майбутнє

Минулого тижня національна команда цієї країни програла без шансів вдома Іспанії: аж 0:6 у матчі без вилучень чи якихось інших форс-мажорів. Позорисько. З іншого боку, минули вихідні – й уже здається, що такий результат більше говорить про Іспанію, аніж про Туреччину. Бо молоді турки запалювали у вікенд. Гюлер забив переможний у ворота «Реал Сосьєдаду» (2:1), завдяки чому «Реал», але вже мадридський, здобув першу звитягу у сезоні Ла Ліги над опонентом рівня виступів у єврокубках. Їлдиз вразив ворота «Інтера» ударом з-за меж штрафного – і допоміг команді перемогти нещодавнього фіналіста ЛЧ (4:3). А ще є Узун, який минулого сезону був запасним у Франкфурті – а тепер проводить уже четвертий (!) поспіль офіційний матч з гольовою дією (3+3). Найстаршому з названого тріо 20 років. Майбутнє футбольної Туреччини у надійних ногах.

Ківу кращий за Індзагі

Нюанс: поки що лише в одному компоненті. Але ж і це вже більше, аніж ми очікували від тренера-новачка, який очолював «Інтер» з трохи більше аніж десятком матчів у якості головного за спиною. Ми припускали, що без Індзагі міланці забудуть, як перемагати, та розваляться – а вони не забули. На вихідних програли «Ювентусу» (3:4), однак були кращими за грою, створили трохи більше моментів, а біля своїх воріт допустили шансів лише на 0.79 xG – просто дуже не пощастило пропустити настільки багато. Зате вперше за роки у Турині команда грала першим номером. За Індзагі такого не було. А ще Ківу у якийсь момент за 1:2 вирішив замінити Мартінеса та Бареллу, своїх лідерів, на Бонні та Зелінські. Сміливо? Безумовно. Молодий румун приїхав у Мілан не відбувати номер – а виконувати якісну роботу. Поки забагато програє, але вже вражає. Все-таки «Інтер» підписав тренера, а не статиста.

Юльманн переміг

Чесно: не знаю, як довго йому доведеться очікувати наступної перемоги. Але це не так важливо, бо головне – те, що тренер не провалився у дебютній грі. Данець роками навчав футболу рідну національну команду і був настільки успішним у цьому, що та раз за разом відбиралася на великі форуми. Саме завдяки Юльманну Данію вже вкотре під час жеребкувань кваліфікацій дістають з першого кошика. Він заслужив отримати хорошу роботу у клубному футболі. Але очолив «Баєр». Тепер буде розгрібати безлад у Леверкузені. Що ж, якщо так – нехай йому хоча б щастить. Перший акт везіння вже відбувся: «фармацевти» зустрілися з «Айнтрахтом». Той пропустив у дебюті і не вміє ефективно грати першим номером (а Юльманн другим вміє) – тому навіть у більшості нещодавнього чемпіона Німеччини не дотиснув (1:3). Далі данцю буде важче. Радий, що він хоча б стартував вдало.

Новий Ісак

Вольтемаде забив переможний м’яч у складі «Ньюкаслу» у першому ж матчі за команду (1:0). Суперник – усього лише «Вулвергемптон», але кого це цікавить? У 3 попередніх поєдинках «Ньюкасл» відзначався лише після стандартів (аути – також стандарти), а тепер уперше отримав сильного нападника – і одразу заштовхав м’яч у ворота з гри. Прогрес? Безумовно. За Вольтемаде довелося віддати аж 75 мільйонів, що, так, є переплатою – але хто згадає про це, якщо футболіст заб’є 6-7 переможних голів за чемпіонат? «Ньюкасл» підписав того, хто був йому потрібен. До речі, після повернення після травми Вісси (ще один трансфер «сорок») Нік може спокійно собі перейти на позицію «десятки»: він досить технічний та любить вриватися у штрафний з глибини. «Баварія» влітку розглядала його як заміну Мусіалі, а це таки про щось говорить. «Ньюкасл» знайшов того, хто зробить його сильнішим.

Останній елемент мозаїки

У крайній грі перед матчами збірних «Тоттенгем» програв «Борнмуту» (0:1). Ключове: поступився узагалі без моментів. За 90 хвилин завдав лише 5 ударів сумарною «ціною» у 0.17 xG. Чому? Бо поки що вміє створювати шанси лише внаслідок пресингу. Якщо опонент не підставляється, то все погано: позиційної структури атаки команда не має. У такі моменти повинні витягувати футболісти. Але хто? Точно не фінішери та прямолінійні дриблери. Тому і було придбано Сімонса – креативного півзахисника. Відкриється, отримає м’яч, обійде декількох, зможе вирізати пас у штрафний на партнера або проб’є сам з-за меж. Що робить Хаві у першому ж своєму матчі? Завдає єдиний свій удар з 25 метрів та віддає чудовий асист подачею з кутового. Здається, Франк знайшов того героя, який рятуватиме для нього важкі поєдинки. «Тоттенгем» – претендент на зону єврокубків. Тепер точно.

Борнмут – топ

Узагалі не проводить поганих матчів. Набрав 9 очок в АПЛ з 12 можливих, єдина втрата – проти «Ліверпуля» на «Енфілді». Хоча навіть там «вишні» забили двічі (2:4), а поступилися лише через чи не перший вдалий вихід на заміну К’єзи за більше ніж рік – просто не пощастило. Після цього – 3 перемоги. Ок, всі – мінімальні, але ти спробуй вигравати з більшою різницею, коли твій склад у топ-8 найдешевших у чемпіонаті. В усіх 3 випадках «Борнмут» був кращим за своїх опонентів за показником очікуваних голів, а тепер ще й у сезонному топ-2 за xPTS. Вище навіть за «Ліверпуль». Про боротьбу за високі позиції казати, мабуть, не варто, однак про становлення нового топ-тренера точно можна. Іраола влітку втратив Кепу, Забарного, Гейсена та Керкеза – і команда навіть додала у якості гри у футбол. Чорна магія. Контракт іспанця чинний лише ще один рік. Влітку час на підвищення.

Лукка не Лукаку, Лукаку – Гойлунд

Влітку «Наполі» придбав 2-метрового Лукку як футболіста, який виходитиме з лави запасних замість Лукаку/підмінятиме його у менш важливих матчах. І ні, Конте та Де Лаурентіс обирали не через фонетичну схожість прізвищ форвардів – а через їхні антропометрію та стиль гри. Що Лукаку, що Лукка готові бути нападниками-орієнтирами для своїх команд: прийняти довгий пас, відпасувати назад, чатувати на круглий у чужому штрафному та завершити атаку ударом головою. Вони не тотожні, але Лукка тільки-тільки 25-річного віку досяг – ще може олукакутися. За час роботи з Конте – тим паче. Ну, міг. Але Ромелу отримав травму, тому «Наполі» придбав ще й Гойлунда. Той не є форвардом-орієнтиром, але забив гол у першому ж матчі в основі. На 14 хвилині при тому, що за «МЮ» уперше відзначився в АПЛ лише у 15 матчі. Шкода Лукку, який, здається, не буде в основі. Але радісно за Расмуса: нарешті він там, де може грати у футбол. Заслужив після 2-річної перерви.

Паркер має команду

Його «Бернлі» програв «Ліверпулю» (0:1). Можливо, дійсно заслужив, бо після перерви мав 0.01 xG, а за матч допустив по власних воротах 27 ударів – але все-таки пропустив єдиний м’яч лише у доданий час з пенальті через дурну гру рукою від Межбрі. Головне: «бордові» справді змогли зарубитися із чинним чемпіоном Англії та командою без очкових втрат у новому сезоні. Отже, віцечемпіон Чемпіоншипу у порядку, а Паркер справді має непоганий ресурс для якісної роботи тренером. Він уже виводив в АПЛ «Фулгем» та «Борнмут», але перший не мав складу, а другий на старті сезону не міг розраховувати на Соланке – форварда, який тоді тільки-но оформив 29+7 за сезон у ЧШ. Тому невдачі та звільнення. Не щастило. Тепер може бути краще. Паркер – точно талановитий та заслужив на свій повноцінний шанс в еліті. У перших 4 турах «Бернлі» лише одного разу програв з різницею у 2+ голи. Він буде битися за життя до кінця.

Ренн – велика команда

Стає топовим. Раніше вже обіграв «Марсель» (1:0), тепер прийшов по голову «Ліона» – знову успішно (3:1). Погоджуюся, що обидва «Олімпіки» мають проблеми на старті сезону, але ж і «Ренн» – команда, яка от тільки-но була у другій половині турнірної таблиці. А тепер виграє у найсильніших. Усе через якісну трансферну політику (приходять топи, які грали/могли б грати у ЛЧ), прицільне влучання в особу нового тренера (взяли перспективного з Л3, а не «збитого льотчика») та, звісно, повні кишені грошей (а як би інакше заманювали топів?). Словом, «Ренн» має усе, щоб увійти до переліку декількох найкращих команд Франції уже за підсумками сезону. Треба лише набути стабільність та кинути отримувати червоні (вже є 3 за 4 тури). У лізі, де очки втрачають та втрачатимуть всі, завжди вигравати вдома та інколи – на виїзді може вистачити для фінішу навіть у зоні ЛЧ.

Герой для Юрича

Іван в «Аталанті» – той, хто налагодить гру в обороні. Вже зрозуміло. Навіть його «Торіно» мав сезон, у якому пропускав у середньому менше голу/тур. Отже, так зможе і клуб з Бергамо. Захист «Аталанти» вже у топ-4 за xGA/матч. Але є одна проблема: в атаці Юрич нічого не гарантує. Він про пресинг та інтенсивність, а не про вишукані комбінації. Тому потребує попереду тих, хто виграватиме для нього нічийні матчі. У перших турах такого лідера не було – й «Аталанта» двічі завершувала по 1:1. Тепер знайшовся – і ось вам одразу 4:1. Мова про Де Кетеларе, який оформив дубль, але ще 6 разів відпасував під удари партнерами – самому лише Богу відомо, як за такого показника не віддав жодного асисту. Але Whoscored і цього вистачило, щоб нагородити його оцінкою у 10 балів. Бельгієць зрозумів, що врятувати від чергової нічиєї може тільки він, і зробив це. Здається, команда все-таки буде вигравати у цьому сезоні.

Ванат як Довбик

Єдина принципова різниця: один витягав команду до ЛЧ, інший – намагається витягнути із зони вильоту. Але роль одна й та сама: забивати все те, що створює механізм атаки тренера Мічела. «Жирона» на 20 місці у таблиці, але 13 за xG. Це досі колектив з відчутним креном у бік атаки. А ще – з найгіршою обороною у чемпіонаті. Грати за такий – нічний жах для захисника, велике щастя для форварда. Ванат точно добре рухається, чудово вбігає за спини, вміє залишитися вільним у штрафному майданчику суперника. А потенційних асистентів у «Жирони» вистачає: тут навіть для Стуані у минулому сезоні за 998 хвилин того на полі створили стільки шансів, що той 11 забив (91 хвилина на гол, у Мбаппе – 95). Тож Ванат матиме моменти. Багато. І його голи вкрай потрібні команді. Якщо та врятується від вильоту, то Владислав буде серед головних її дійових осіб. Велика відповідальність взамін на можливість стати героєм. Як же ми скучили за українцями на провідних ролях у клубах топ-ліг!