Шаран пригадав, скільки динамівці отримали за перемогу над Спартаком

Рівно 31 рік тому київське «Динамо» втерло носа московським «спартачам»

В історії українського футболу 90-х років було два найпринциповіших протистояння, про які і досі згадують вболівальники зі стажем. Це поєдинки київського «Динамо» проти московського «спартака» у Лізі чемпіонів сезону-1994/95 та матчі України з росією у відбірковому циклі Чемпіонату Європи 2000 року.

Перша з таких ігор відбулася 31 рік тому, коли 14 вересня 1994-го очолювана Йожефом Сабо динамівська команда приймала у столиці України московський «спартак». Сказати, що цей матч викликав підвищений інтерес серед вболівальників – значить, нічого не сказати. Трибуни тоді ще Республіканського стадіону були заповнені вщерть, причому кількість бажаючих потрапити на цей матч значно переважала 100-тисячну місткість спортивної арени. Ажіотаж навколо зустрічі двох непримиримих суперників, та ще й на рівні Ліги чемпіонів, був небачений. Тож не дивно, що і градус боротьби на футбольному полі був досить високим. Після першого тайму «Динамо» програвало 0:2, однак те, що відбулося по перерві, поставило на вуха не тільки весь Київ, а й всю Україну! Підопічним Йожефа Сабо вдалося продемонструвати характер і волю, переламати хід поєдинку, забити три м’ячі і перемогти 3:2. Про те, що відбувалося за лаштунками того легендарного матчу, у розмові з кореспондентом Sport.ua розповів екс-гравець «Динамо» Володимир Шаран.

– Що за перевтілення відбулося у стані динамівців у перерві того поєдинка із «спартаком»?

– Хоч і пройшло з тих пір понад три десятки років, перипетії матчу добре пам’ятаю до цих пір. Скажу відверто: такого повороту подій у цій грі не очікував ніхто – ані вболівальники, ані ми самі. Особливо якщо зважати на те, що ще у ході першого тайму, коли рахунок був 0:1, Діма Михайленко не реалізував пенальті. На перерву наша команда йшла, коли на табло висвічувалось 0:2. Та у роздягальні Йожеф Сабо зумів знайти потрібні слова, підстібнувши хлопців. Пам’ятаю, як він акцентував увагу на тому, що на нас дивляться 100 тисяч глядачів і ми повинні зібрати волю в кулак і показати, на що насправді здатні. Ми й самі розуміли: вся Україна з нетерпінням чекала цього протистояння! До того ж, у турнірному плані зустріч із спартаківцями багато чого вирішувала.

– Навколо цього матчу точилося чимало розмов щодо високих грошових ставок. Мовляв, кожному футболісту «Динамо» у перерві гри були запропоновані величезні навіть по нинішнім міркам гроші – по 20 тисяч. Це дійсно так?

– Не зовсім. Нам ще до гри обіцяли винагороду. По 15 тисяч доларів. А у перерві ніхто нічого нам не добавляв.

– Чим запам’ятався вам другий тайм?

– Впевненості додав гол Віті Леоненка. Він вразив ворота невдовзі після поновлення гри і це додало команді впевненості. Хлопці заграли з натхненням і в заключному відрізку матчу той же Леоненко та Сергій Ребров забили ще два м’ячі. У тому поєдинку ми були краще за «спартак» готові у функціональному плані, і це зіграло важливу роль.

– Як відзначали ту знакову перемогу над «спартачами»?

– Після гри тренери дали дозвіл зняти напругу, і всю ніч ми гуляли у ресторані. Та не тільки ми: весь Київ тоді стояв на вухах (сміється).

Раніше Шовковський відповів фанатам «Динамо» щодо Бленуце.