Паперовий кораблик, який зміг. 14 думок після матчу Ювентуса та Інтера

Перед головним матчем перших турів сезону Серії А про «Ювентус» та «Інтер» було простіше говорити погане, аніж хороше. Туринці влітку майже не купляли гравців під Тудора, хоча його футбол – точно не такий, до якого прагнув Мотта, під якого цих футболістів і збирали. Міланці провели гарну трансферну кампанію та нарешті добилися глибини складу, однак нових топів не придбали – а Павара, наприклад, втратили. Тудор – сумнівний варіант для великої команди, бо футболісти «вмирають» на його тренуваннях, а сам спеціаліст має доволі конфліктний характер. Ківу – кіт у мішку, бо до «Інтера» був головним тренером трохи більше десятка матчів. Обидва колективи не вразили на клубному ЧС, але за букмекерськими котируваннями йшли головними конкурентами «Наполі» за титул у сезоні Серії А. І це багато каже про нинішній рівень Серії А.

Втім, особиста зустріч команд абсолютно точно вдалася. Тут вам і рахунок 4:3, і декілька змін лідера, і красиві забиті голи – повний набір, так би мовити. У наступних абзацах спробуємо розібратися, чому ми стали свідками цього трилера, у якому стані «Ювентус» та «Інтер» та наскільки команди готові до конкуренції з «Наполі» за головний трофей сезону в Італії.

1. Лава запасних «Інтера» довша за ту, яка є в «Ювентуса». Я в паралельній реальності, мабуть. Досі пам’ятаю, як у фіналі ЛЧ Індзагі дивився на футболістів, які сидять у нього на заміні, та обирав випустити на поле Аслані: це справді був найкращий варіант у моменті. До речі, і результат фіналу (0:5), і весінній провал у чемпіонаті також пов’язані з відсутністю в «Інтера» ротації. Таремі та Арнаутович могли «забрати» декілька сотень хвилин у Мартінеса та Тюрама, але і близько не давали їхньої ефективності, а промах австрійця у матчі з «Лаціо» (2:2) в одному з останніх турів узагалі коштував команді титулу. І от зараз дивлюся: в «Інтера» на 5 гравців більше на лаві. І справді є футболістів 7-8, які хоча б не зіпсують всю малину команді, якщо опиняться на полі. Гарна трансферна кампанія міланців. Єдине що: можна було провести її рік тому та виграти титул Серії А та, можливо, ЛЧ. «Трошки» забарилися.

2. «Ювентус» награв лише на 0.79 xG за матч. В цілому я усвідомлюю, що показник в окремо взятому поєдинку не означає нічого. У кожному другому випадку різниця між показниками очікуваних та фактичних голів складає 0.5+. Але ж тут мова про аж 3 «зайвих» м’ячі, тому взагалі не казати про «пощастило» неможливо. Чудова реалізація у вирішальний момент – ознака хижої команди, навіть чемпіонської. Але це не той випадок. Перший гол – простріл Бремера та удар під стійку у протихід воротарю Келлі. Обидва – центральні захисники. Келлі востаннє у чемпіонатах забивав у сезоні 21/22, Бремер асистував – у 2022/23. А тут ще й дії обох – настільки вишукані. Можливо, для одного – найкращий асист у кар’єрі, для іншого – найкращий гол. Скільки ще вони покладуть таких м’ячів у сезоні? Приблизно 0.

Якщо щось не може працювати на стабільній основі, то це справа випадку. Випадок допоможе тобі забити гол або навіть виграти матч, але не цілий трофей у чемпіонаті. «Ювентус» повів у рахунку, бо пощастило. Щастило, але трохи менше, йому аж до самого кінця.

3. Для обох команд є некомфортним сценарій, де треба відіграватися. За весь попередній сезон у чемпіонаті «Інтер» та «Ювентус» провели сумарно трохи більше 500 хвилин за рахунків 0:1, 1:2, 2:3 тощо на табло. Тобто майже не опинялися у таких ситуаціях. Бо страшно. Різниця очікуваних голів «Інтера» за таких сценаріїв з відставанням у гол – 6.2 проти 4.09, «Ювентуса» – 6.91 проти 5.06. Для порівняння, показник «Наполі» – 6.74 проти 1.3. Зіставляти можна, бо в усіх хвилин з відставанням у м’яч 240-277. З Тудором одна команда має проблеми з позиційною атакою, з Ківу інша – також. Тому було цікаво подивитися на затяжні атаки обох у некомфортних сценаріях: а хто готовий вирішувати такого роду завдання? Через ранній гол «Ювентуса» пробувати себе у цій ролі довелося «Інтеру». І він відіграв її досить добре.

4. Футбол Ківу – навісбол. На КЧС, де «Інтер» став найкращим з європейських команд за кількістю кросів, була думка, що так воно є, але тепер можна сказати впевнено. Румунський спеціаліст спрощує алгоритми Індзагі. Особливо в останній третині поля. Там принцип який? Бачиш момент для удару – б’єш. Є всі передумови для виконання потенційно результативного кросу? Вішаєш. Од-ра-зу. За матч «Інтер» виконав 32 подачі на ворота «Ювентуса» та очолив перелік команд Серії А за їхнім середнім показником/поєдинок у сезоні – 28, у найближчого переслідувача лише 21. І тут не працює ось це «суперник змусив». Ні, «Інтер» вийшов вішати з перших хвилин. Аж 6 з 14 його точних пасів у радіус 16.5 метрів від чужих воріт – це кроси. У «Ювентуса» 0 з 3, ввечері у «Челсі» – 2 з 17, у «Реала» раніше – 2 з 11, в «Арсенала» – 1 з 14. Ніхто з топ-клубів у Європі так не ставить на подачі, як «Інтер».

5. Все одно різницю в атаці «Інтера» роблять персоналії. Ідея «вішай завжди» – працююча, але про це трохи пізніше. Більшість звичайних кросів «Ювентус» «зняв». Найбільш небезпечні ситуації створювалися тоді, коли у межах установки футболісти демонстрували власний клас. Наприклад, Тюрам навісив у штрафний майданчик, побачив там багато людей, зробив крок назад (а нащо ще і йому туди йти?) та опинився перед його лінією – м’яч відскочив до нього, той пробив повз. Вдале рішення Маркуса не йти на позицію форварда у моменті = удар. Пізніше Аканджі замість навісу з глибини пройшов метрів 15 на дриблінгу і вже тільки після цього навісив з кращої позиції – кутовий замість легкого виносу. Про що ми взагалі говоримо, якщо 2 перших голи «Інтера» – удари Чалханоглу з-за меж штрафного? Навісбол роблять цікавим футболісти, не Ківу.

6. Навісбол «Інтера» – один з найкращих у Європі. Команда поки що не штампує забиті після кросів, однак м’ячі як наслідок постійних подач відбуваються. Тепер – навіть у топ-матчах. Візьмемо, наприклад, другий гол Хакана. На скрині нижче початок епізоду. Аж 5 футболістів насичують штрафний майданчик «Ювентуса» та можуть стати адресатами для подачі. Неважко порахувати, що одночасно атакують ворота туринців аж 8 футболістів: ті, що у штрафному, гравець з м’ячем, відкритий під пас зліва Дімарко та Чалханоглу (над ним стрілка). Якщо раптом круглий буде перехоплено, то «Інтер» отримає дуже небезпечну контратаку на власні ворота.

Однак команда готова до ризику, щоб забити гол. І це окупається: футболісти «Ювентуса» всім складом опускаються у власний штрафний, щоб захиститися від подачі. За декілька секунд м’яч вилітає зі штрафного, а там – один Чалханоглу, який чатував саме на такий момент. Захисник на встигає викинутися на нього, Хакан користується моментом, завдає удар та зрівнює рахунок. 2:2.

Тобто не подумайте, що навіси «Інтера» – це занадто простий спосіб грати у футбол та відсутність ідей. Ні, правильно підготовані навіси – це дуже небезпечна зброя. Вони стали однією з головних загроз «Ліверпуля» при Клоппі: футболісти створювали такі ситуації, що Жота, невисокий форвард, стабільно забивав головою. Просто у «червоних» це був один з інструментів, в «Інтера» – основний. Треба знати, коли та куди вішати, куди та коли вбігати тощо. Міланці не завжди ідеальні у таких епізодах, але вже отримують з цього зиск. Імовірно, далі – більше.

7. «Ювентус» також винен. На скрінах вище «Інтер» створив ситуацію, коли загнав суперника у власний штрафний. Але ж були і випадки, коли туринці заганяли себе туди самі. Наприклад, нижче на скрині епізод з першим голом. «Інтер» готував подачу, але відмовився від ідеї, у штрафному без пасуючого тільки 3 футболісти – але «Ювентус» тут всім складом (10 гравців у кадрі разом із воротарем). Навіщо? Мінімум пара виконавців повинна захищати лінію штрафного. Не захищають. Тому Чалханоглу забиває перший гол у матчі.

Вражає нездатність Тудора підказати своїм футболістам центру поля, щоб вони не бігли у свого воротаря без великої на те необхідності. На скрині нижче ще один аналогічний момент «Інтера». М’яч йде з флангу під удар Барелли, а деякі футболісти «Ювентуса» захищають повітря всередині штрафного замість півкола. Тут італієць проб’є повз, але – увага! – на 4 хвилині матчу. Чалханоглу заб’є аналогічним чином на 30. Кожен третій удар «Інтера» у матчі буде з цієї зони, майже всі – без супротиву. Дивно, що Тудор ніяк на це не реагував цілу годину.

У перших двох турах «Ювентус» узагалі не пропускав, і тепер зрозуміло: це через низький рівень суперників. Ось опонент сильніший – і одразу виявляється, що під час позиційної оборони футболісти команди губляться та дивляться лише на м’яч.

8. «Ювентус» – паперовий кораблик, який пустили струмком. Він був плюс-мінус однаковим усі 90 хвилин. Бо чого ви хочете від складеного листочку паперу? «Ювентус» програв за ударами сумарно і відрізки, коли на табло був рівний рахунок, і відрізки, коли вів у рахунку. Забив? Можна трошки менше володіти м’ячем. Пропустив? Можна трошки більше. Бо не він так хоче, так складаються обставини та дує вітерець. Якщо хвиля навісів от-от накриє його, то кораблик це стерпить та не піде вбік, бо не керує процесом. Все вирішують хвиля та вітер, а він сам – нічого. Лише намагається вижити, щоб поплавати ще хоч трошки. Щоб проплисти ще хвилину, ще 2-5-10. А там вже і матч закінчиться.

Я не погоджуюся з думкою, що «Ювентус» Тудора = «Ювентус» Аллегрі. Ні, з Максом команда нав’язувала супернику свій футбол. Неприємний та нудний, але свій. З Тудором «Ювентус» грає у те, що пропонує суперник, дозволяє тому вести гру. Доки всі інші топ-клуби Європи прагнуть контролю над територією, ситуацією та суперником, «Ювентус» – ні. Він хоче забити м’яч та дожити до кінця матчу, щоб його нагородили трьома балами. Плюси: за подорожжю паперового кораблика цікаво спостерігати, за нього легко вболівати, бо він такий малий проти такого потужного струмка… Мінуси: з Тудором у Турині яскравої гри не буде. Бо для цього потрібні всілякі там стилі та ідеї. А тут паперові кораблики.

9. «Інтер» пропустив і перший, і другий голи тоді, коли здавалося, що забрав контроль над ситуацією. Тобто він виграє більше боротьби за м’яч, частіше доходить до воріт суперника – але забивають йому. А потім команда пропустила третій зі стандарту та четвертий у доданий час. Ківу після матчу сказав, що не вистачило досвіду. А кому не вистачило? Нещодавнім фіналістам ЛЧ? Або молодикам Чалханоглу, Мхітаряну та Зоммеру? Можливо, Ківу несвідомо сказав про себе: йому не вистачило досвіду. Не підказав команді заспокоїтися, коли варто було. Не сказав потримати м’яч. Не відмовився від гри першим номером. «Ювентус» отримував нагороди-голи у матчі легко, «Інтер» – з великим старанням. І тричі не захистив нічию/перемогу. За це можна обережно питати з Ківу. Бо у їхньому з командою тандемі саме колектив успішний досвід гри на результат має.

10. Їлдиз грає трошки сам із собою. Не у сенсі егоїстично – занадто технічно, як для нинішнього «Ювентуса». У складі команди багато пахарів, які найкраще вміють битися-боротися. А Їлдиз – інший. Також старанний, але ще вміє робити з м’ячем дуже вишукані трюки. Десь гарно прийме, розвернеться та швидко проб’є здалеку. Десь віддасть пас поміж декількох суперників. Не всі його дотики – золото, але велика кількість. Набагато більша, аніж в інших футболістів. Йому дещо не вистачає ефективності, особливо на дистанції, але він зараз єдиний, хто може робити щось виняткове в атаці «Ювентуса». Чекаємо на повернення Консейсау, щоб турку було, з ким пограти у футбол із задоволенням. Якщо не матиме хоча б одного схожого за профілем партнера, то може засумувати. А там і поїхати…

11. Повага Ківу за сміливі заміни. За рахунку 1:2 прибрав з поля Мартінеса та Бареллу, замість них випустив Бонні та Зелінські. Хотів освіжити, але сам факт: румун не боїться у важкий момент відмовитися від лідерів заради тих, хто, на його думку, може принести більше користі. Не оцінюю, наскільки допомогли/ні заміни, тільки сам їхній факт. Молодий тренер ухвалює сміливі рішення. Спочатку атаки великим числом, потім – оце. Приємно бачити, що спеціаліст на новому для себе рівні не «поплив» та не став ухвалювати виключно безпечні рішення. Ризикує. І це підкупає. Рішення призначити його – досі дивне та суперечливе, але кредит довіри до тренера особисто в мене поки що лише зростає.

12. Яким би не був план «Ювентуса», він не спрацював. 40% володіння, але 0 ударів у контратаках. 2 забиті з-за меж штрафного, але у попередніх двох турах – 0, за весь попередній сезон – тільки 8, особисто у Їлдиза у розіграші 24/25 – 1. Аджич узагалі дебютний гол за «Юве» забив, і одразу – дальнім. Без урахування стандартів команда завдала 2 удари по воротах суперника з меж штрафного, останній – на 12 хвилині. «Ювентус» провів непоганий матч, але не мав переможного плану. «Інтер» мав кроси – також недостатньо, але все ще більше. Чистесенький матч на нічию, бо жодна не грала погано, але жодна не запропонувала достатньо, щоб перемогти. Це могла бути одна з найбільш справедливих мирових сезону на даний момент. Могла.

13. Обидві команди – без зубів. «Ювентус» за рахунку 2:2 залишає самого Тюрама у власному штрафному майданчику. «Інтер» не може захистити переможний рахунок та двічі пропускає дальніми через те, що недостатньо щільно грає з опонентами під час оборони. Команди декілька разів втрачали потрібний результат. Є впевненість, що «Наполі» б у такій ситуації не втратив би його жодного разу. Вперся б та втримав би перевагу або нічию. У цьому і різниця між чемпіонською та нечемпіонською командами. «Ювентус» не готовий вигравати у топ-матчах стабільно. «Інтер» – також. На «Наполі» подивимося трохи пізніше, але на фоні таких команд банда Конте виглядає аж непристойно явним фаворитом гонки за титул.

14. Дарма ми настільки сильно переживали за колективи. Можливо, «Ювентус» та «Інтер» не готові до перемог у топ-матчах та боротьби за титул, але до сезону – цілком. Туринці не мають свого стилю, але напросилися на порівняння з паперовим корабликом – отже, набувають власне обличчя. Тудор не дивує геніальними планами, але, це було видно після фінального свистка, у гарних стосунках з футболістами (обіймав та цілував усіх направо та наліво). Може, після стриманого Мотти останнім і потрібен саме емоційний Ігор. Цей союз не виглядає приреченим на невдачу, це 100%. Є питання щодо його стелі (хто кого стримуватиме?), однак і нинішнього рівня вистачить, щоб впевнено фінішувати у топ-4 Серії А. А хіба команді потрібно зараз щось більше?

«Інтер» має стиль. Виглядає тепер простішим за себе зразка роботи з Індзагі, але, з іншого боку, і більш сміливим. З попереднім наставником також були кроси, але не на 5 людей у штрафному одночасно. Було менш радикально, а у великих матчах часто – прямо-таки дуже обережно. З Ківу обережності взагалі нема. Тільки сміливість. Склад дозволяє грати не лише у навісбол, але якщо такий підхід почне давати результати (цілком може), то хто скаже хоч щось погане? Тим паче, не виключено, що Ківу лише починає з настільки «простого»: може, бажає мати хоча б один працюючий інструмент для перемог вже зараз, а інші знайти впродовж сезону. Має право. Він дуже молодий тренер, тож для нього буде нормально зростати з командою.

Якщо це прямо-таки початкова, базова версія Ківу-тренера, то дуже хочеться подивитися на «оновлення». Може бути цікаво та круто. Сподіваюся, керівництво «Інтера» дасть шанс тренеру. Зараз є найгірший за багато років старт у Серії А, але точно нема ніякої трагедії. Команда грає у футбол. Команда переграла «Ювентус» у Турині. Могла мати 9 з 9, але десь не дотиснула, а десь втратила перевагу. Буває. Особливо коли береш недосвідченого тренера. Йому потрібен час набити ґулі. Шкода, що набиває не у «Пармі», а у нещодавньому фіналісті ЛЧ, але вже як є. Поки просто варто зафіксувати, що у першому топ-матчі без Індзагі «Інтер» виглядав досить добре та без топ-тренера не розвалився. Позитива точно більше, аніж негатива.