Чи продовжить домінувати Ферстаппен та чому Макларен ганебно провалився

З 5 по 7 вересня на легендарній трасі Монца відбувся Гран-прі Італії. Шістнадцятий етап чемпіонату завершився не зовсім типовими результатами для цього сезону.

Макс Ферстаппен у домінуючому стилі здобув перемогу, спочатку вигравши кваліфікацію, а потім і гонку, не залишивши реальних шансів суперникам. Натомість Макларен уже не виглядав таким переконливим і помітно поступився в швидкості, ще й відзначився кількома інцидентами, що викликали бурхливу реакцію серед фанатів та експертів.

Також відзначилися кілька новачків, тоді як для деяких пілотів італійський етап став справжнім провалом.

Чи стала ця перемога Ред Булл сигналом повернення домінації, що її забезпечило і чи зможе Макларен відновити звичну форму на наступних етапах – розглянемо в цьому матеріалі.

Ред Булл

Перш за все, Монца – це доволі специфічний автодром із нетиповим набором поворотів порівняно з іншими трасами, тому тенденції тут не завжди працюють, а часто відбуваються унікальні події та несподівані результати.

На тренуваннях Ред Булл Рейсінг одразу себе зарекомендував як одного з головних фаворитів. І не лише Ферстаппен – кваліфікаційний темп Юкі Цуноди також був приємним сюрпризом. Проте команда все ж більше була готова до боротьби з Феррарі за перший-другий ряд стартового поля, ніж із Макларен за поул у кваліфікаційній симуляції. А от гоночний темп Макса виявився дуже близьким до Ландо Норріса, найкращого з пілотів Макларен. Звісно, Норріс був швидше, але це радше через окремі невдачі пілота Ред Булл на деяких колах, адже більшість часу їх темп був майже однаковий.

Як це часто буває, Ред Булл вніс значні зміни у налаштування боліда з п’ятниці на суботу. Це дозволило покращити потенційну форму боліда, особливо у кваліфікації, але з’явилися побоювання щодо того, як шини поведуть себе на довгій дистанції гонки.

В Монці переклали асфальт, він став значно більш гладким, що дозволило ефективніше контролювати знос шин. У результаті Ред Булл почав вікенд із максимально розвантаженими в верхній частині антикрилами.

Після третього тренування команда інженерів на основі даних пілотів і симуляторів висловила побоювання щодо темпу на довгій дистанції та зносу шин і запропонувала збільшити навантаження на болід, наблизивши концепцію до того, що використовували Макларен та Мерседес.

Проте Макс Ферстаппен наполіг на тому, щоб навпаки зменшити навантаження, щоб мати шанс боротися за перемогу як у кваліфікації, так і в гонці. Це рішення мало сенс, адже у високошвидкісних поворотах Ред Булл стабільно працює добре за будь-яких умов, а попередні етапи показали, що команда здатна вивести максимальну швидкість у руках Ферстаппена саме при меншій притискній силі боліда. Така ідея допомогла боротися за поул у Сільверстоуні, Японії і спрацювала в Італії.

Оскільки більш менш завантаженого крилa у команди не було, вони вирішили його просто обрізати, як робили у Лас-Вегасі 2024 року.

Як з’ясував Лоран Мекіс, новий очільник команди почав більше орієнтуватися на відчуття пілотів, ніж на цифри симулятора, що часто показує не зовсім правдиві результати. Саме це рішення зробило перемогу реальною.

У кваліфікації подібні налаштування разом із майже ідеальною роботою Ферстаппена дозволили вигризти поул із мінімальною перевагою. А от у гонці все було цікавіше. Попри програний старт Норрісу та подальший наказ команди віддати йому позицію, нідерландець зовсім не відстав, а навпаки активно пресингував, здійснив обгін і наростив відрив. Гладкий асфальт дозволив краще контролювати знос шин, а низьке навантаження лише покращило термін їх служби. Серйозної загрози суперники не створили, а дивне стратегічне рішення Макларен відкинуло їх назад.

Таким чином, завдяки специфіці автодрому, підтримці команди у нестандартних рішеннях та відмінній формі Макса Ферстаппена, Ред Булл здобув перемогу з найбільшим відривом у сезоні – 19,207 секунди.

Але чи вдасться колективу з Мілтон-Кінса утримати таку домінуючу форму на наступних етапах? Скоріш за все, ні. Як згадувалося, головним фактором успіху став автодром, який приховав сильні сторони домінаторів у лиці Макларен і водночас підкреслив слабкі. Натомість потреба у низькому аеродинамічному навантаженні та високій максимальній швидкості підійшла Ред Булл і навпаки розкрила їхні сильні сторони.

Щодо нового підходу команди під час гоночного вікенду, який запровадив Лоран Мекіс, де він більше орієнтується на слова пілотів, ніж на симулятор. У випадку Ред Булл це справді мало сенс: їхня аеродинамічна труба, за словами Гельмута Марко, «пережиток 1940-х років», а симулятор часто дає збої у ключові моменти. Скоріш за все, це дозволить повніше розкрити потенціал боліда на деяких етапах, проте навряд чи чиста швидкість і форма суперників дозволить повторити такий ідеальний вікенд у цьому сезоні.

Макларен

Попри очікувано нижчу форму команди, ніж передбачалося, старт вікенду був вдалим, і після першої практики наступні дві очолив Ландо Норріс. До головної кваліфікації він підходив як один з, якщо не головний, фаворит. Але, як це часто буває у потрібний момент, британець не зумів зібрати ідеальне коло. Так, він поступився зовсім трохи – 0.077 секунди, але потенціал проїхати швидше був. За різними оцінками, він «розгубив» протягом кола 0.100–0.150 секунди через дрібні помилки.

Утім, поул навряд чи щось змінив би. Виграний старт нічого не дав – Ферстаппен швидко відібрав лідерство і навіть нарощував відрив згодом. Це лише ще раз показало, наскільки італійський автодром не підходить Макларен.

На Гран-прі Італії проявилась нелюбов MCL39 до довгих прямих та різких гальмувань. Через високий лобовий опір повітря та специфічну підвіску болід банально поступався іншим за максимальною швидкістю і при різких гальмуваннях був нестабільним.

Проте сильні сторони нікуди не пропали повністю. Чиста швидкість безумовно була на стороні Ферстаппена та Ред Булл через описані вище причини. Але ось знос гуми Макларен усе ще вміє контролювати краще за інших. Якщо зі старту до 26 кола пілот Ред Булл вигравав близько 0.250 секунди з кола у Норріса, то після цього, коли гума помітно втратила ресурс, навпаки вже Норріс почав вигравати близько 0.1 секунди. Проте відрив був уже занадто великий і андеркат навряд чи спрацював би. І навіть якби це й сталося, то приклад на початку заїзду показав, що обігнати болід Макларен Ферстаппену цього разу не становило проблеми.

Тож коли Ферстаппен першим ринув у бокси, колектив із Вокінга вирішив чекати – і чекати при цьому майже до останнього на машину безпеки, справжню чи віртуальну. Це могло б допомогти обом пілотам команди у кращому випадку випередити Ред Булл у повному складі. Навіть якби хоч один це зробив, то другий зумів би чинити опір нідерландцю і збільшити шанси на перемогу. Але машини безпеки так і не з’явилося, тож коли стало зрозуміло, що все завершено, колектив вирішив усе ж зробити зупинку. І ось тут почався справжній цирк – по-іншому це назвати неможливо.

Через мінімальний ризик опинитися позаду Феррарі Шарля Леклера, Макларен вирішив перестрахуватися і заправити першим у бокси Оскара Піастрі, який їхав позаду Ландо Норріса. І все б нічого, але команда та пілоти неодноразово заявляли про «папайя рулс», де пілот, що йде попереду, отримує оптимальну стратегію, чого цього разу не сталося. Крім того, відрив між пілотами був невеликий, і це створювало таку саму загрозу для Ландо – але вже у лиці Піастрі.

Ця загроза врешті-решт справдилася, і через затримку на піт-стопі Норріс пропустив Оскара вперед. Звісно, колектив попросив Піастрі віддати місце, пояснивши ситуацію, і той з огляду на перевагу у чемпіонаті зробив це. Цим самим команда виставила всіх дурнями: Норріс не зрозуміло чому втратив позицію, Оскар – віддав її головному супернику у битві за титул, і обидва не були винними у ситуації, яка склалася. А головне – Леклер не був реальною загрозою.

Команда уже вкотре робить абсолютно дивні рішення, заганяючи себе у проблемну ситуацію, а потім намагається її вирішити ціною гонки пілотів. При цьому, обмінявшись місцями, Оскар заробив не 18, а 15 очок, але різниця все одно не у 3 бали, а у 6. Адже для Піастрі це на 3 менше, а для Ландо – на 3 більше. І якщо ці 6 очок вирішать долю чемпіонату, це буде на совісті колективу, який створив цю ситуацію.

Але чи був шанс все ж обігнати Ферстаппена хоча б одним болідом? Я вважаю, що така можливість була. Протягом усього сезону Макларен закономірно краще працює на жорсткішій гумі, і стратегія мідіум–хард цілком могла спрацювати. Причому без відтягування першого відрізку, а як тільки з’явилося б вікно для зупинки. Це цілком могло поставити команду на рівних на початку, а коли шини стерлися б, то перевага у збереженні гуми створила б бодай шанс наздогнати і подумати про атаку на Ред Булл.

Феррарі

Скудерія очікувано сподівалась «вистрілити» в Монці, як це було рік тому. Домашні трибуни та атмосфера фанатів Феррарі, коли все в червоному, звісно, мотивували команду та пілотів, але по-справжньому вразити не вийшло. Лідери були у своїй лізі, а Скудерія відразу позаду них.

Проте вважаю, що виступ був гідний і за нього точно не соромно. Чиста швидкість Скудерії була справді непогана. Наприклад, Шарль Леклер на старті зумів пройти Піастрі, а коли все ж поступився, то сильно не відставав, щонайменше не так далеко, як можна було очікувати. Цікаво, що середній темп у нього був всього на 0,005 з кола гірший, ніж у лідера чемпіонату. Звісно, стратегія з відтягуванням піт-стопу зіграла свою роль, але все ж гідний виступ монегаска. Попри те, що спочатку він був у небезпеці через атаки Джорджа Расселла на Мерседесі, надалі шансів він йому не залишив.

Хемілтон теж гідно виступив. Стартуючи 10-м після штрафу, семиразовий чемпіон відіграв відразу більшу частину втрачених позицій, а згодом піднявся на 6 місце, після чого став пресингувати Расселла. Щоправда, стратегія у нього була не найкраща, адже піт-стоп затягнули на 10 кіл за прикладом лідерів, а після нього відіграти втрачене та ще й обганяти не вийшло.

Загалом непоганий вікенд для Скудерії на домашньому етапі, а наступний етап Гран-прі Азербайджану також має стати непоганою платформою для Феррарі. Питання в тому, чи вийде Феррарі підтримати форму.

Новачки, які вразили

Уже черговий раз чинний чемпіон Формули-2 Габріел Бортолето продовжує показувати сильні результати, знову набираючи очки. Цього разу після штрафу Хемілтона молодий бразилець стартував 7-м, провівши ще одну успішну кваліфікацію, і зумів виграти позицію на старті, тривалий час утримуючи суперників на швидших болідах позаду себе.

Проте згодом конкуренти все ж відігралися, і на фініші він став 9-м. Щоправда, штраф Кімі Антонеллі з Мерседеса подарував йому ще одну позицію. Наразі бразилець займає 16-те місце із 18 заліковими балами.

Ще одним дебютантом, який заявив про себе, став Ісак Хаджар на Рейсінг Буллз. Неочевидний варіант перед стартом з огляду на те, що стартував він з піт-лейн. Проте грамотна альтернативна стратегія і головне – високий гоночний темп дозволили французу фінішувати 10-м.

Незайвим буде відзначити, що Гран-прі Італії став першим у кар’єрі Хаджара, де він не лише не пройшов у фінал кваліфікації, а й вибув у першому сегменті. Втім, у гонці він повністю відігрався. Результат далекий від подіуму тижнем раніше, але головне – це знову очки для команди.

Поки що саме цей дует стабільно вражає протягом сезону – то одночасно, то по черзі. Бортолето важко буде перебити подіум Ісака, але минулорічні суперники у битві за титул продовжують змагатись за звання найкращого новачка сезону.

Битва за топ-7 чемпіонату

Перед стартом Гран-прі Італії Алекс Албон з Вільямс та Андреа Кімі Антонеллі з Мерседес мали рівну кількість очок – по 64 бали. Однак пілот срібних стріл був попереду завдяки вищій найкращій фінішній позиції (топ-3 на Гран-прі Канади).

Фактично, хто фінішував би вище в Монці, той і залишався б сьомим у чемпіонаті. З огляду на стартові позиції кращі шанси мав Антонеллі, який розпочинав гонку шостим. Проте за десять кіл до фінішу лідер Вільямс вийшов на дистанцію атаки, а вже наступного кола обійшов пілота Мерседес, стартуючи при цьому лише 14-м.

Черговий вражаючий виступ у гонці від тайського пілота після невдалої кваліфікації. Албон знову довів, що він один із найсильніших у поточному сезоні та справжній лідер команди Вільямс.

А ось Андреа Кімі Антонеллі, хоч і продемонстрував непогану швидкість та фінішував у заліковій зоні, все ж втратив позиції. Після впевненого старту чемпіонату й одного подіуму він останнім часом не надто вражає. До того ж у команді, яка завжди його підтримувала, та її керівники на чолі з Тото Вольфом вже починають бути невдоволені черговими не надто успішними вихідними 19-річного пілота. Втім, у нього ще буде шанс довести свою спроможність, адже попереду ще вісім етапів чемпіонату.

Як змінювались позиції протягом гонки:

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Formula Focus (@formula.focus)