Тео НДІКА: «Заїхали на заправку, а там 4 танки з кулеметами. Це божевілля»

Французький захисник «Олександрії» Тео Ндіка розповів, що йому запам'яталося в Україні під час війни:

«Ми поверталися зі зборів у Туреччині. Але в Україну не можна летіти літаком. Тому або через Молдову, або через Польщу. Ми зрештою прилетіли в Польщу, до Кракова. Потім автобусом до кордону. І там потрібно пройти митницю обох країн. Це займає величезну кількість часу, щоб в'їхати в Україну. Там ти залишаєшся мінімум на дві години. Ми витратили день, щоб дістатися до Олександрії. Приїхали ввечері, тому я особливо нічого не побачив.

Але я пам'ятаю, одразу пролунала сирена. Я запитав, що мені робити в таких випадках. Мені відповіли найприроднішим чином: «Ти нічого не робиш. Слухаєш сирени й продовжуєш жити». Але загалом те, що мені казали, виявилося правдою: у моєму місті справді нічого не відбувається. У цілому люди в Україні живуть нормально. Все відкрите. Наче живеш у Франції. Люди працюють, займаються своїми справами. Ми спокійно йдемо на тренування. Я живу так, ніби я у Швейцарії чи у Франції. Що відрізняється – це сирени, три-чотири рази на день, щоб попередити населення. Іноді доходить до восьми. Це для того, щоб попередити, що ракета чи дрон пролітає над твоєю головою.

Перший тиждень, коли я приїхав, це здавалося трохи дивним. Особливо вночі, коли чуєш, думаєш: «А! Це моя черга...» Але з часом звикаєш. У мене була можливість поїхати до Києва, де все складніше. Там часто відбуваються бомбардування. І бачиш зруйновані будівлі, підірвані машини. Я побачив реальність. У Telegram нам повідомляють про все, що відбувається в Україні, у прямому ефірі. Цілий день ти знаєш, що відбувається. Те, що ви бачите у Франції, трохи викривлене, бо жертви справді є щодня.

Один раз було страшно. Коли ми поїхали грати в Одесу, місто, яке піддавалося бомбардуванням, стратегічну точку для обох сторін. Мене попередили, що там бувають обстріли, і спочатку я не дуже хотів туди їхати. Але все ж поїхав. Десять годин автобусом з Олександрії. Ми під'їхали до готелю, я вийшов з автобуса і почув звук, якого ніколи в житті не чув. Насправді, російська ракета була запущена, щоб бомбити місто, і Україна відповіла. І вийшло ракета проти ракети в небі. Все вибухнуло. Удар був настільки сильним, що всі машини на землі почали сигналити, земля затремтіла...

Я був трохи в шоці. Мені знадобилося 30 хвилин, щоб усвідомити, що сталося. Потім ми пішли в бункер готелю. Потім усе заспокоїлося. Насправді, я не злякався, але був шокований тим, що побачив і почув. Я також пам'ятаю, як одного разу ми зупинилися на трасі під час поїздки. І відразу ж на заправці зупинилися чотири танки. Танки, які бачиш тільки у відеоіграх! Це було божевілля! Із кулеметами! Такі речі нагадують, що ти перебуваєш у країні, де йде війна. Наприклад, також уперше, коли я сів у потяг, я бачив, як сідали солдати, які поверталися з фронту».

Читайте також:

Легіонер Олександрії: Вибух в Одесі був такий сильний, що земля затремтіла