Максим ШУМИЛО: «Не зациклююся на особистій статистиці»

В субботу, 6 сентября, в матче пятого тура Первой лиги ФК «Чернигов» на своем поле сыграет с «Левым Берегом». Защитник ФК «Чернигов» Максим Шумило поделился ожиданиями от поединка, а также рассказал о своем пути в профессиональном футболе.

– Максиме, ти вже давно в команді, це твій п’ятий сезон. За твоїми плечима більше 80 матчів на професійному рівні. Коли ти зрозумів, що станеш футболістом?

– Я з дитинства полюбив футбол, із задоволенням грав. Пізніше у мене з’явилася можливість переїхати до Києва – в Олімпійський коледж імені Піддубного. Там я продовжив свій розвиток і в 2019 році перейшов в Десну U-19.

Виступати за юніорів команди УПЛ було для мене великим викликом, але на дорослому професійному рівні я дебютував якраз за ФК Чернігів у 2021 році. Тоді ми виступали у Другій лізі і мені було приємно, що вже в 19 років я опинився в професійному клубі. Напевно, тоді до мене і прийшло відчуття, що я повноцінно почав свою футбольну кар’єру.

Якщо копнути глибше і торкнутися теми, як я взагалі потрапив у футбол – чесно, не пам’ятаю. Але починав я в Семенівці, а моїм першим тренером був Олександр Децюк.

– Ти прийшов в команду юніором, а зараз є одним з рекордсменів ФК Чернігів по матчах в проффі. Як ти ставишся до таких показників?

– Я взагалі не дивлюся на ці цифри. Для мене головним є не особиста статистика, а командні результати. Звичайно, я мріяв грати у футбол, щоб це стало моєю професією, але за це слід подякувати головному тренеру – саме він довірив мені і допоміг втілити свою мрію в життя.

– Як особисто ти змінився за цей час, як змінилася команда?

– Звичайно, багато чого змінилося і в мені, і в команді. За цей час колектив став більш професійним, вимоги тренерського штабу змінюються слідом за розвитком клубу. Хлопці ростуть, набираються досвіду. Ну і я разом з ними.

– На юніорському рівні ти виступав як центральний захисник і опорний хавбек, а в ФК Чернігів ти став діяти на правому фланзі оборони і активно підключатися до атак. Чи складно було тобі фактично змінити амплуа?

– Це не було моїм особистим вибором. Думаю, що тренер після вивчення моїх даних вирішив, що я буду більш корисний команді саме на правому фланзі, хоча дійсно, по юнаках я грав в центрі. Втім, мені не було складно, з досвідом до мене прийшло краще розуміння цієї позиції, зараз я відчуваю це своїм рідним місцем на полі і намагаюся далі покращувати всі компоненти своєї гри.

– Який сезон для тебе особисто був найскладнішим і чому?

– Я дебютував у Другій лізі, а вже через рік ми вперше підвищилися в класі. Тоді ми були новачками на цьому рівні, а в чемпіонаті були дуже якісні команди, такі як київські Оболонь і Лівий Берег, черкаський ЛНЗ, запорізький Металург. Тоді було дуже складно. Ми всі горіли бажанням довести, що гідні Першої ліги. Вважаю, що нам це вдалося: команда до останнього туру першого етапу боролася за «Чемпіонську» групу, нам не вистачило зовсім трохи, щоб опинитися у вісімці найсильніших.

– За цей час ти забив кілька дуже важливих м’ячів. Який став твоїм улюбленим?

– Однозначно, це гол Чайці в минулому сезоні.

– Я чомусь думав, що ти назвеш м’яч у ворота ФК Гірник-Спорт два роки тому.

– Так, той гол вийшов красивим, хоч і відбувся не без частки везіння. Але гол Чайці був куди важливішим для мене особисто.

– Який матч тобі найбільше запам’ятався?

– Гостьовий матч з ЛНЗ в сезоні 2022/23.

– Але ж та нічия вийшла дуже прикрою – на останніх секундах головний арбітр призначив дуже суперечливий пенальті і замість перемоги команда вивезла з Черкас всього одне очко.

– Так, рішення судді вплинуло на той результат. Але ми дуже добре грали в цьому матчі і заслуговували на перемогу. Такі речі ти запам’ятовуєш надовго, навіть якщо ти прикро позбувся успіху, адже тоді ЛНЗ в підсумку вийшов в Прем’єр-лігу, а ми були реально близькі до того, щоб обіграти такого сильного суперника.

– У цьому сезоні ти все частіше береш участь в розіграші стандартних положень і вже зробив дві гольові передачі. Як ти відчуваєш себе в цій ролі?

– Здорово, що мені довіряють і тренери, і партнери. Для цього була виконана велика робота, я додав в якості подач, тому виходить приносити користь команді такими діями. Але як я вже говорив – не зациклююся на особистій статистиці, головне, щоб були голи і перемоги команди, а скільки я віддам гольових пасів або заб’ю – питання другорядне.

– Хто твій найкращий друг в команді?

– Дмитро Сахно та Дмитро Мироненко.

– На минулих вихідних ФК Чернігів прикро поступився Феніксу-Маріуполю в гостях. Що на твій погляд стало причиною поразки?

– Мені здається, що ми допустили занадто багато помилок в простих ситуаціях. На мій погляд, саме це зіграло свою негативну роль в такому результаті. Але ми розібрали гру і зробили для себе висновки на майбутнє.

– В якому настрої команда готується до матчу з Лівим Берегом?

– У всіх хороший настрій. Звичайно, прикро, що програли в минулому турі, але це привід не посипати голову попелом, а реабілітуватися перед своїми вболівальниками, за якими ми вже скучили. Підходимо до гри вмотивованими, налаштовуємося на перемогу і хороший футбол. Гра однозначно буде важкою і бойовою, для успіху потрібно показати всі свої найкращі якості.

– Через два тижні чекає історична подія – на кубкову дуель приїде криворізький Кривбас, що стане першою офіційною зустріччю з командою УПЛ.

– Поки я про це взагалі не думаю – нам ще грати два поєдинки чемпіонату. Поки вся увага на грі з Лівим Берегом. Вже ближче до того матчу, звичайно, буде відчуття швидкого футбольного свята і одночасно відповідальності за результат, так як ніхто не буде робити знижку на рівень суперника – в кожній грі необхідно віддаватися повністю і демонструвати характер. Тим більше, чому б не спробувати створити сенсацію?

– А як ти відреагував на такий підсумок жеребкування?

– Позитивно. Я був радий, що нам випав саме клуб УПЛ, так як дуже хотілося перевірити себе на цьому рівні. Кривбас – хороша і якісна команда з хорошими футболістами, нещодавно клуб завойовував бронзові медалі чемпіонату і грав у єврокубках. Для нас цей матч буде і честю, і викликом.

– Яка твоя нинішня футбольна мрія?

– Напевно, було б класною історією, якби ми виграли Першу лігу. Ми виграли бронзові нагороди Другої ліги в минулому сезоні, а красиво завоювати право грати в еліті через перемогу тут було б гарно. Але для цього потрібно багато працювати на тренуваннях і в матчах, вичавити з себе максимум. Напевно, всі в команді мріють про це.

Поки ж хочеться, щоб на грі з Лівим Берегом нас підтримало якомога більше вболівальників. Ми граємо для них і сподіваємося, що зможемо показати хорошу гру і результат, порадувати їх в наш непростий час.

Читайте також:

Валерій ЧОРНИЙ: «Ми самі собі забили гол»