«Десятка» для Компані та продана душа Слота. Радісні моменти вихідних

Минулого сезону «Брайтон» забив у 10 з 10 матчів проти клубів топ-5 підсумкової таблиці АПЛ. І жодному з них не поступився вдома. Він досі, мабуть, не нічний жах найкращих команд Англії, але вже дуже близький до цього статусу. І якщо успіхи минулого розіграшу ще можна було списати на «це всього лише один сезон», то перемогу над «Ман Сіті» (2:1) цих вихідних – ні. «Брайтон» знову це зробив. Не зміг перемогти у перших двох турах, опинився у зоні вильоту, а потім отримав у суперники топ-команду – і набрав 3 бали. Все так само, як і попереднього сезону. «Містян», до речі, вдалося обіграти навіть із таким самим рахунком, як і в розіграші 24/25. Дещо шкода оновлений «Сіті», але як же радісно за «Брайтон», який цього літа нарешті більше не продавав, а купляв! І тепер може вигравати регулярно. Так і мій прогноз на сезон щодо своєї позиції на фініші втілити у життя, цілком можливо, зуміє…

Однак, звісно, «чайки» не єдині, хто змусив посміхатися та радіти цього вікенду. У цьому тексті зібрав ще чимало таких моментів з футбольних полів Європи, від яких приємно на душі. Терапевтичний текст, якщо хочете.

Мілан знову не зіграв 1:0

Надія є! Коли влітку клуб очолив легендарний Аллегрі, все здавалося зрозумілим: команда почне вигравати по 1:0 регулярно. У найгіршому випадку буде видавати цілі серії з однаковими перемогами – мінімальними та сухими. І не подумайте, це не те щоб погано. Перемога є перемога, а для команди з провальним сезоном за спиною – тим паче. Однак, очевидно, від великого клубу ми хочемо чогось більшого. Ще й якісної гри у футбол, наприклад. І, сюрприз-сюрприз, хочемо цього не лише ми: ви повинні пам’ятати, за що прибрали Піолі. Так, «Мілан» хотів розвитку, хотів мати стиль і не тільки вигравати з регулярністю топ-команди – грати як топ-клуб. Тому тут запрошували Фонсеку, а не одразу Аллегрі (хоча могли!). Ще рік тому «Мілан» бажав робити щось не тільки ефективне – але й естетичне.

Чи бажає зараз? Не впевнений. Аллегрі – це, звісно, не Піолі, але також прагматик. Тож, мабуть, керівництво вирішило між гарантією нудних перемог та сумнівною перспективою веселих обрати перший варіант. Від Аллегрі не вимагають нічого більшого, аніж бути Аллегрі. Але в нього поки не виходить! І це привід для радощів. Бо замість сумних 1:0 та 1:0 на старті сезону ми отримали веселі 1:2 та 2:0. В обох поєдинках «Мілан» ледь-ледь, але перебив двійку за показником xG, тобто справді створив достатньо шансів, щоб виграти не лише 1:0. Навіть більш цінним є той факт, що команда не закопалася в обороні після того, як повела у рахунку. Ні, на поле ще й Пулішич вийшов – і забив. Невже так можна? І що, Аллегрі не насварить за таку сміливість? Є примарна надія, що «Мілан» не буде на 100% командою Макса та гратиме у футбол. Ну хоч іноді. Можна стримано радіти.

Челсі ≠ Палмер

«Сині» вдруге поспіль виграли без Палмера в основному складі. Звісно, у матчі з «Фулгемом» (2:0) десь пощастило (декілька рішень судді на користь «аристократів»), та й перемоги здобуті усього лише над «дачниками» та «молотками», але хіба можна вимагати від топ-команди вигравати в усіх без її найкращого гравця? Є сумніви, шо «Ліверпуль» у попередньому сезоні вигравав би в усіх без Салаха і що «ПСЖ» перемагав би у плей-оф ЛЧ зовсім без Дембеле. У топ-поєдинках на перший план завжди виходять зірки. Але якщо партнери здатні розгрузити тих у матчах поменше, то це вже дуже корисно для команди. Поки все виглядає так, що Палмеру не потрібно грати у його найкращий футбол щотижня. Він може робити це з перервами, бо партнери підстрахують. Той же Педро. Або Фернандес. Минулий вікенд довів, що успішність/ні сезону для «Челсі» не впирається лише у форму Коула. Хіба не чудово знати, що команда доволі міцно стоїть на ногах?

В Іраоли вкрали гравців, а той і не помітив

Ще робота іспанця на батьківщині вражала. Там він колектив трошки нижчого за середній рівня навчив грати у привабливий футбол. У «Борнмут» приходив тоді, коли команда була аутсайдером АПЛ. І що тепер? Тепер вона вирушає до Лондона та тут перемагає «Тоттенгем» (1:0). Але важливіше навіть не те, що перемагає, а те, що переграє свого суперника. 20:5 за ударами. У «шпорів» 61% володіння, але Рішарлісон має тільки 4 дотики до м’яча у чужому штрафному майданчику, а Еванілсон – 6. Звісно, тут є питання і до самого «Тоттенгема», але ця команда тиждень тому «Ман Сіті» здолала – вона точно вміє грати у футбол. Однак «Борнмут» не дав. Тоді лондонці придушили манчестерців пресингом, але цього разу те саме зробили «вишні» з 7.15 PPDA (паси суперника до твоєї спроби відбору).

Найкращий середній показник PPDA минулого сезону – 8.53. Чемпіонський пресинг у виконанні «Борнмута». І це при тому, що влітку команда втратила Гейсена, Керкеза та Забарного. А ще Кепу, який, ок, не топ-воротар, але був інтегрований до системи гри. На місцях тих, хто пішов, новачки, а все досі працює. Неідеально, але ж це «Борнмут»: тут і не буде топ-перформансів щотижня. Не може бути. Тут ти можеш бути крутим лише в окремо взятих поєдинках, а не на дистанції. Але «вишні» у міжсезоння втратили забагато, тож не повинні були вражати взагалі у грі без м’яча до Різдва. Але вражають. Ще й на нуль грають у Лондоні. Бо настільки круто працюють механізми Іраоли. Не шалено складні, але вкрай ефективні. Хіба не готовий тренер для топ-команди? Його футбол спрацював уже в двох лігах. Повинен йти на підвищення у 2026. Приємно бачити зародження нового топ-спеціаліста.

Джек та асисти

Я не є частиною тих футбольних фанатів, які вважають, що Гріліш нічого не дав «Ман Сіті» та що його трансфер у склад «містян» за 100 мільйонів – помилка. Він точно у топ-5 найкращих гравців команди у сезон требла. У найкращий в історії «Манчестера». Якщо воно так, то хіба можна сказати, що інвестиція не окупилася? Джек міг би всі ці роки грати за скромніший клуб, мати кращу індивідуальну статистику – але не стати частиною історії. Ба більше: ця історія могла б не відбутися. Можу собі уявити, як «Сіті» програє у плей-оф тієї самої ЛЧ через відсутність Джека на полі. Хіба такий розвиток подій – кращий? Не думаю. Гріліш мав гарні сезони та періоди у Манчестері. Він був зіркою. Можливо, не головною, однак точно однією з тих, хто визначає гру команди. Гвардіола багато його хвалив в історичний рік.

Але потім щось пішло не так. Можливо, футболіст відчув, що досяг у Манчестері всього. Можливо, втратив інтерес до спорту. Можливо, на його долю вплинули проблеми з режимом. Або ж конкуренція за місце у складі його не мотивує – а навпаки. У будь-якому випадку його історія у Манчестері завершилася. І як же чудово, що Джек був готовий написати нову! У «Евертоні» повинен був грати в основі одразу – і почав. І як заграв! 4 асисти у перших двох матчах у стартовому складі. Погоджуюся, що дещо пощастило, адже очікуваних гольових у Гріліша навіть не пара, однак навіть показник у 1.65 xA – третій найкращий в усьому чемпіонаті. Отже, Джек повернувся. Він уже лідер команди. Добре, не в останню чергу через слабкість складу «Евертона», але кому потрібен цей контекст? Гріліш знову грає у футбол. Ось що важливо.

Лілль – еталон

Перед стартом сезону трансферна політика «Лілля» виглядала як лагідна капітуляція: втратили Девіда, замінили його на Жіру та молодих. Після перших двох турів та двох матчів з голами у виконанні Олів’є з’явилися перші сумніви: а раптом усе дійсно може працювати? Потім француз травмувався, а команда… виграла і без нього. 7:1. Сім. Один. Байдуже у кого, бо так багато у ворота суперників у Лізі 1 має право забивати тільки «ПСЖ». І в усіх голах, окрім одного, взяв участь хтось з новачків. Невже справді якісна трансферна політика може повністю компенсувати відсутність підсилень? «Лілль» ще 3 тижні тому виглядав як команда, яка зможе вигравати лише завдяки надійній грі в обороні, а тепер має найбільш результативну атаку чемпіонату. Шокує. І дуже тішить, бо здавалося, що «ПСЖ», «Монако» та «Марсель» – залізна топ-3 Ліги 1. Тепер можуть бути сумніви та варіанти. «Лілль» виглядає переконливо. Інтрига у чемпіонаті Франції, нехай і не чемпіонська, жива.

Компані та його нова «десятка»

Просто уявіть себе тренером топ-команди, який має дуже, дуже-дуже багато креативних тактичних ідей. Ви хочете спробувати різні схеми, підходи, використовувати футболістів на неочевидних позиціях, вигравати ефектно та по-новому щотижня… але ваше керівництво – керівництво «Баварії». Тому гравців не буде. В атаці є Діас, Олісе та Кейн. Доводиться випускати Гнабрі, який демонструє щось футбольне 2-3 місяці на рік уже декілька сезонів поспіль. Про який креатив узагалі тоді йде мова? Руки Компані зв’язані, його максимум – придумувати якісь деталі. Доки, наприклад, Мареска може поставити на позиції двох вінгерів 6-7 різних футболістів під суперника та тактичний план, Венсан може максимум попросити Олісе бити по воротах частіше/менш часто. А що ще? Багато не придумаєш, якщо твій стартовий склад атаки – однаковий що на матч з «Лейпцигом», що на поєдинок з «Веєном».

Тому буду радіти кожен раз, коли Компані отримуватиме можливість реалізувати хоч якусь свою ідею. Кейн як «десятка» замість нападника – це сумнівно. Мені не подобається, бо Гаррі занадто корисний у штрафному майданчику суперника. Але Компані вважає інакше. Минулого сезону захоплення Венсана відтягуванням Кейна все глибше й глибше (найбільш атакуючий опорник Європи!) вартувало «Баварії» втрачених можливостей забити (момент створено, а перед воротами нікого), але тепер все по-іншому! Діас та Олісе вже у топ-3 найкращих футболістів ліги за xG за 2 тури, а от Кейн має більше очікуваних асистів (1.57), аніж очікуваних голів (1.24). На вихідних проти «Аугсбурга» англієць не забивав узагалі, зате віддав аж пару асистів на партнерів – і команда перемогла (3:2). Все ще сумнівно, але ж працює! Нарешті Компані може хоч трохи покреативити без шкоди для команди. Аж на душі приємно.

Слот продав душу дияволу

Давайте начистоту: майже нічого не працює. Салаха використовують мало. Він менше, аніж у минулому сезоні, отримує м’яч, а ще не у формі – тому у моменти, коли все ж має можливість щось з ним зробити, ухвалює невдалі рішення. Вірц досі не інтегрувався. Ок, його також не використовують достатньо часто. Флоріан повинен бути тим, навколо кого будується гра, а тут – лише один з футболістів в атаці. Тому і «не потрапляє» у гру. Гакпо все-таки дає команді менше за Діаса. Макаллістер не може повноцінно повернутися після пошкодження. Фрімпонг вибув одразу через травму, тому справа грає узагалі не правий захисник. Зліва – Керкез, який вже помилявся та заслужив критику за погану гру в обороні – і нічого не дав атаці. Аліссон не рятує. З новачків вписався одразу лише Екітіке. «Ліверпуль» пропустив по 2 у 3 перших матчах сезону. Ледь не програв «Ньюкаслу» у більшості.

Але має 9 очок з 9 на старті сезону АПЛ. Єдиний. Усі інші бали вже втрачали. Отже, «Ліверпуль» – лідер таблиці. А це як взагалі? Звісно, я можу тут вигадати декілька речень про чималий запас міцності у команди, мені неважко, та й цей запас справді є – але ж точно не такий, щоб іти взагалі без втрат. З «Борнмутом» (4:2) допоміг К’єза – вперше за більше аніж рік у команді приніс користь. З «Ньюкаслом» (3:2) переможний забив 16-річний хлопець. З «Арсеналом» (1:0) штрафний поклав Собослаї – футболіст, який не планувався (і не планується досі?) футболістом основного складу. Слот, звісно, молодець, що повірив у К’єзу, Ріо та Собослаї як правого захисника – але це справді здебільшого про віру, не про розрахунок. Ти не можеш закладатися на диво щотижня. А «Ліверпуль» таке має. Раз за разом. Мабуть, Слот продав душу дияволу. Очевидно, що дорого. Радію, що настільки вигідно.

Атлетік у гонці

Я справді починаю вірити, що команда з Більбао зарубиться з «Барселоною» та «Реалом» за титул Ла Ліги. Можливо, рубитися буде лише до Нового року, але навіть це – щось надзвичайне для чемпіонату Іспанії. Тут кожен рік – схожий на попередній. Завжди однакова топ-3. Одного разу її розбила «Жирона», але й та – без топ-футболу, тобто стрибала вище голови. А чи стрибає зараз вище голови «Атлетік»? Він був у топ-4 попереднього сезону. Влітку нікого не втратив, навіть «підсилився» мотивованим Вільямсом: той обрав грати тут, а не у Каталонії. І це сигнал для партнерів: у Більбао не гірше, тут також є перспективи. Сигнал побачили, на нього відреагували – і ось вже 9 з 9 очок на старті. Але головне – перемога на арені «Бетіса» (2:1) цього вікенду. Минулого сезону тут не змогли виграти ані «Барселона», ані «Реал», ані «Атлетіко». Важкий стадіон. Але «Атлетік» тут переміг. Для нього ніби не існує обмежень. Якщо так, то він у гонці. Хоча б на якийсь час.